WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Народні мотиви в творчості австралійських письменників та митців української діаспори - Реферат

Народні мотиви в творчості австралійських письменників та митців української діаспори - Реферат

Народні мотиви в творчості австралійських письменників та митців української діаспори

Кожна країна нашого великого світу має визначних людей — ті таланти і дорогоцінні скарби, які треба зберігати і цінувати!

В історії кожного народу залишали вагомий слід визначні діячі в царині політики, педагогіки, літератури. Це стосується й Австралії, розмаїтого світу її письменства, репрезентованого, зокрема, й літераторами-українцями.

Мета нашої роботи — прослідкувати особливості світогляду письменників української діаспори та австралійських митців; дослідити їх доробок, знайти та виділити подібності у написанні творів українськими та іншомовними авторами Австралії.

Наше завдання — підтвердити важливість та дорогоцінність творів літератури діаспори у наш час, спонукати читачів робити все можливе для розповсюдження цієї літератури, вивчення її в школі, щоб люди знали про існування цієї "частки" України. Адже ці письменники — представники діаспори, тобто люди, літературна діяльність яких не могла здійснюватися на Україні. Вигнанців змушували шукати той край, де вони мали б можливість висловлюватись і не турбуватися про те, що їм будуть докоряти за правдиво написані твори.

Далеко від України "сусіди" — австралійські письменники — теж активно бралися за зображення всього того, що їх хвилювало, що могло "привабити" читача і донести розмаїття й барвистість життя, гостроту існуючих проблем.

Представники української літератури в Австралії Дмитро Чуб, Зоя Когут, Пилип Вакуленко живописали долю цієї землі, адже нові місця мали великий вплив на світобачення митців. І краєвиди, і звичаї не могли залишити осторонь творчу натуру. Але, пишучи про власні враження від щойно пережитого та побаченого, письменники не забували про Україну, тому своїми творами, діяльністю на літературній ниві вони вже вкотре доводили цінність української мови, вітчизняних традицій. Переживаючи за долю українського населення, митці "співставляли" жителів Австралії з українцями, поетизували місцеві краєвиди, широко спілкувалися з аборигенами і переселенцями з Батьківщини.

Австралія — країна, дійсно, мальовнича! Саме тут діячі літератури з України намагалися поширювати українську мову, писали на різні теми: про дітей, природу, працю, побут, але основний мотив — складнощі життя людей, вплив різних чинників на їх діяльність, витривалість і уміння "вижити" у важких умовах.

На жаль, імена письменників-українців в Австралії мало відомі в Україні, але радує душу те, що саме вони прославляють свою Батьківщину в світі, що інші національності знатимуть про існування такої нації, як українська. Нам же, в свою чергу, залишається лише сподіватися, що в найближчому майбутньому українці більше цікавитимуться діяльністю діаспори, вивчатимуть твори її представників.

Слід сказати, що Д.Чуб, Є.Гаран, П.Вакуленко велику роль приділяли описові народу, бо брали за основу не лише повсякденне життя австралійців, а звертали увагу на особливості побуту, традицій, флори та фауни, на своєрідність будівель та ін. Самі письменники були свідками того, як жителі Австралії полювали, вели господарство, працювали. Митцям з України хотілося знати, як саме живуть тут люди, чим різниться життя Австралії від українського. Саме такі спостереження, пізнання у різних сферах діяльності жителів далекого континенту, лягали в основу творів письменника (Д.Чуб, "За нами гналася смерть", "На гадючому острові"; П.Вакуленко, "Казка про море"; Є.Гаран, "Знання мови").

Представники діаспори точно, логічно, осмислено змальовували все цікаве та "оригінальне", притаманне австралійцям, бо саме це давало змогу їм співставляти, знаходити подібне і відмінне між двома культурами. Великого значення надавали описам природи, разом з якою жили люди, що мала великий вплив на їх світобачення. Влучно підібрані слова, епітети та порівняння, ніби переносять читача в те середовище, про яке пише автор, дають змогу відчути та "побачити" всю красу Австралії, багатство її природи.

Народ, традиції, особливості побуту були об'єктом зображення не лише для українських письменників. Народні мотиви характерні й для творчості австралійських літературних діячів.

Так, К.Прічард у творі "Кунарду" оповідає про життя та важкі випробування, які постали перед австралійською дівчиною Кунарду. Ми маємо змогу дізнатися про особливості австралійських традицій, життя автохтонів, їх побут, працю. За допомогою епітетів, порівнянь, колоритних описів природи, зовнішності героїв, письменниці вдалося передати правдиві картини того, що відбувалося, що дає нам змогу ніби бути свідками зображеного. Наприклад, у цій частині, взятій з твору — "A lіttle aborіgіne gіrl about nіne years old іn a faded blue gіna-gіna, she sat there part of the shadows, wіth her dark skіn, faіr haіr, and brown eyes shadowed across the cornea... [1:20] — ми можемо простежити чудове використання вдало підібраних прикметників, вживання австралійських слів для якомога чіткішої передачі побуту.

Ще на початку твору письменниця подає чудовий текст пісні (австралійський варіант), що привертає увагу читача, змушує замислитись та спробувати зрозуміти, що переживає героїня, адже життя вже з ранніх літ ставить важкі випробування перед нею.

Прічард — особлива письменниця, яка змогла донести до читача колорит австралійської землі, показати здатність до життя представників "нижчого" стану в умовах, які перед ними диктує життя.

Кунарду — дівчина дуже неосвічена. Не знаючи призначення того чи іншого предмета, який її привабив, вона намагається, не образивши господаря, дізнатися про його призначення, важливість у користуванні, що одразу ж схиляє читача на бік дівчини. Героїня прагне швидко засвоїти все нове, що з'являється кожного дня, адже розвиток господарів пішов далеко вперед, на відміну від аборигенського, що яскраво видно з прикладу: "Hughіe іn a suіt of navy blue serge, a round felt hat and a boots wіth tabs, whіch stuck out behіnd..." [1:24].

У своїй книжці Прічард велику увагу приділяє описам різних характерних лише окремим персонажам рис, поведінки, життя, співставляє та показує різницю, яка існує між плем'ям та сім'єю. Цікавим є також звернення письменниці до забобонів, яких дотримуються аборигени. З цього ж боку вже йде вплив корінних жителів на тільки що осілих у новій місцевості американців.

Аборигени — народ досить ввічливий, добрий, терплячий, але разом з тим легко вразливий, адже при найменшій образі з боку господарів, вони відчувають біль у серці, що залишає свій слід на довгий час. Прикладом може слугувати те, що будучи щиро закоханою у свого господаря Х'ю, Кунарду не може зрозуміти його ставлення до неї: "She was more suіtable wіve for young man than Meenіe..." [1:35], адже вона чудова партія йому, та виходить — зовсім ні. Незважаючи на свої почуття, Х'ю має пам'ятати про традиції, знати своє місце в суспільстві, поважати бажання матері.

Письменниця досить глибоко занурює читача у всі проблеми, які постають перед героями, підводячи їх до розв'язки, змушує ніби самим переживати все, що відбувається під час того чи іншого дійства. Саме цей прийом дозволяє глибше зрозуміти особливості австралійських звичаїв, назв тих чи інших місць та предметів, серед яких перебувають герої, чим вони користуються, адже еквівалентів у нашій мові знайти практично неможливо, щоб краще зрозуміти. Тому доречними є підказки, які дає автор.

Досить цікаво зображено сприйняття аборигенами того, що принесли з собою "господарі". Це дає нам змогу прослідкувати, який вплив має ця новизна і традиції, привнесені американцями при заселенні земель Австралії, яку це спричинило реакцію з боку аборигенів. Не слід казати, що аборигени були людьми, які зовсім не знали правил життя, саме те їхнє бачення оточуючого світу, особливостей його лягли в основу порівнянь і зіставлень з культурою інших народів. Своїми засобами і манерою спілкування, одягом, поведінкою вони дійсно дивують нас, і нам є багато чому повчитися у них, бо таких лагідних і ніжних стосунків у коханні, навчанні дітей, таких обрядів, святкувань не має жодна країна і континент. Тому варто поважати і милуватися, брати краще з того, чим користуються аборигени, лише тоді життя буде більш яскравим і менш похмурим. "...She knew very well Warіeda was sіngіn to make Coonardy a woman. Hіs hands moved round her breasts, mouldіng and kneadіng them. He pasted red ochre mіxed wіth emu grease round the nіpples, sіngіng to make them drow quіckly, be strong and full of mіlk to nourіsh her chіldren"[1:38].

Важливе значення у зображенні особливостей австралійського життя має використання автором крилатих висловів, афоризмів, фразеологічних словосполучень. Наприклад: "a gіn shepherder ...how much of Jessіca had got beneath Hugh's skіn..." [1:76].

Прічард, поставивши собі за мету точно та доступно показати читачеві аборигенське життя, досягла бажаного. Адже, поставивши народ у центрі уваги, письменниця зуміла описати різні сфери діяльності аборигенів, особливості їхнього життя, формування світобачення. Австралійка знайомить з досить-таки незнайомою, далекою, на перший погляд дивною, чи то пак екзотичною культурою. Народ у її творі це саме те джерело, з якого вона черпає багатющу та цінну інформацію, яка збагачує знаннями у різних сферах і з усіх боків робить відкритим колись закритий та невідомий простір.

Маємо відзначити, що, на перший погляд, далекі за своїм світобаченням представники австралійської літератури та української діаспори поставили собі за мету зображення народу з його традиціями, історією, життям та притаманними лише йому рисами.

Українцям в Австралії дозволяли друкувати їхні твори, адже вони значною мірою несли в народ відомості про державу. З одного боку, ці автори писали, про що думали і переживали й вони самі, й корінні жителі континенту, з іншого — австралійські письменники теж відображали долю народу з його болями та реаліями, хоча часто зовсім в іншому ракурсі. Але і перші і другі мали лише одну мету: писати про людину і для людини.

Ми маємо замислитись над тим, що ж дасть нам вивчення австралійської літератури. Ми повинні збагнути цінність доробків літераторів далекого континенту, адже саме завдяки їх творам, ми маємо змогу співставляти, аналізувати, вивчати культуру, мову, звичаї народів цієї частини світу.

К.Прічард, Д.Чуб, Є.Гаран та інші донесли до нас ту інформацію, яку виношували, збирали, аналізували як учасники тих подій, які зображуються у творах.

Наше завдання досить просте, але в той же час — відповідальне. Ми повинні прилучитися до творчості таких самобутніх митців, шанувати здобутки цих письменників, чия діяльність у сфері літератури осяяна ідеями гуманізму, має неабияке пізнавальне і виховне значення.

Список використаної літератури:

1. Prichard K.S. Сооnardo. — Moscow, 1973.

2. Рiднi голоси з далекого континенту: Твори сучасних українських письменникiв Австралii / Упоряд. та передм. А.Г.Михайленка; [Худ. оформл. С.К.Семендяєва]. — К.: Веселка, 1993.

Loading...

 
 

Цікаве