WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мовна палітра творчості “Поета національного героїзму” Олега Ольжича - Реферат

Мовна палітра творчості “Поета національного героїзму” Олега Ольжича - Реферат

Мовнапалітратворчості"Поетанаціональногогероїзму"ОлегаОльжича

Олег Ольжич — поет національного героїзму. Він жив у дуже складні для нашої держави часи і змушений був творити поза її межами в Празі, Кракові, Берліні. Тому його творчість, на жаль, багато років була невідомою в Україні. Дослідженням поетичного доробку О.Ольжича займалися Є.Маланюк, М.Мухін, У.Самчук, Яр Славутич, С.Єрмоленко. До його творчості зверталися Ю.Ковалів, В.Яременко, П.Іванишин та інші.

Діяльність людини-легенди не втрачає своєї актуальності протягом багатьох років. Доказом цього є наявність праць, де висвітлюється творчість письменника в цілому та окремі її аспекти. Серед них виділяються статті Олени Теліги "Сила через радість", Леоніда Череватенка "Я камінь з Божої пращі", Володимира Державина "Поетичне мистецтво Ольжича" та "Олег Ольжич — поет національного героїзму".

Олег Ольжич — чи не єдиний представник діаспори, що осягнув віршований епос та вніс в українську стилістику ХХ століття свій поетичний словник. Цей факт доводить, що особливої уваги потребує вивчення мови поета, як майстра, що не може залишатися в тіні й напівтіні. Тому об'єктом нашого дослідження стала творчість Олега Ольжича, а предметом — особливості його поетичної мови.

У своїх творах Ольжич утверджує художньо-естетичні мовні вартості, втілені в лексико-семантичних засобах виразності, що досягають афористичного звучання. Для його поезій характерні певні семантичні поля, утворені сукупністю контекстуальних синонімів. Це виявляється в таких особливостях художнього мовлення як:

наявність лексем, що позначають явища природи та належать до одного синонімічного ряду (на світанні — зо дня — в надвечірніх годинах — вночі);

загальні назви, що позначають єдині у своєму роді предмети (земля, небо, сонце);

слова, що передають почуття або стан ліричного героя (зітхає, лежить, байдужий).

Поет щоразу звертається до конкретно-чуттєвих змістів, що стоять за поняттями граніт, камінь, криця, сталь, лезо. По-перше, через них він викликає в нашій уяві минулі віки, геологічні, археологічні образи століть, по-друге, вони вживаються для позначення індивідуально-авторського мовного світу, наприклад "Нам скоряться. Над все є вірнакриця", "І крицевіхолоднілеза — душі" [6: 79].

У поезіях простежується чітке протиставлення ознак — динамічних (зміни невпинні, шелести та шуми, життя) та статичних (незмінна земля, спокій, смерть). Контрастують у текстах і абстрактні назви (горе – радість, праця – забави, зле – добре, мале – велике).

Аналізуючи збірку "Рінь", неважко помітити, що найчастіше в ній звучать мотиви слов'янської праісторії, античної Греції, Риму, "золотого віку" людської доби. Тому в поезіях, об'єднаних мотивами національно-визвольних змагань, важливе місце займають назви зброї, реалій війни, наприклад: меч, ножі, списи, лук, кулемет, атака, порох, легіони, обози, щити, полки. Через такі образи розвивається традиційна для української літературної мови поетична універсалія "слово — зброя", зокрема "слово — меч".

Часто використовується у поезії Ольжича образ часу. Автор сприймає його як "ланцюг поколінь", як зміни цивілізацій, культур на Землі. Це явище розглядається з філософського погляду на життя: "О, невловимі, скам'янілі дні!", "Час біжить, час бринить, час сплива в вічність", "Колись нащадкам стане наш час — "час понурих воїн, варварських звичаїв"..." [6: 75].

Поруч з застарілими, рідковживаними словами, як-от молошний, брокати (вітри) автор використовує мовно-естетичні знаки національної культури:

Десь він іде, Коляда, десь ступає широко.

Прийде — і вкриють галявини радісні вруна,

Стане — і знов над борами, знов, як щороку

Гуси напнуть у блакиті незлічені струни [6: 67].

Як бачимо, Олег Ольжич перебував у полоні фольклорних традицій. Багато його рядків стали афористичними, як-от "Доба жорстока, як вовчиця".

Значне місце у мовній палітрі віршів належить образним епітетам, метафорам, які пов'язуються з попередніми означеннями. Є в його мові традиційні ріки, скелі, хмари, зірки:

А сьогодні вітер квилить мевою,

Горда скеля стогне, мов струна... [6: 68].

І над річки вогню і крові,

Над власне горло — дорогі

Нам очі тужно-ебенові

І руки юні і тугі[6: 69].

Таким чином, аналіз поетичної мови Олега Ольжича приводить нас до висновку, що його багата й надзвичайно розмаїта мовотворчість це не лише особливі звороти й улюблені слова-образи, а й сучасне, дуже емоційне й глибоко вольове мислення, втілене в довершені форми української літературної мови. Мова творів митця вносить в українську стилістику ХХ ст. свій поетичний словник, який яскраво засвідчує, що Олег Ольжич — людина-легенда, своєрідне і неповторне явище.

Література

1. Державин В. Ольжич — поет національного героїзму // Українське слово: Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст..: У 3 кн. / Упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко. — К., 1994. — Кн.2. — С.534-542.

2. Державин В. Поетичне мистецтво Ольжича// Українське слово: Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст.: У 3 кн./ Упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко.— К., 1994.— Кн.2. — С.578-599.

3. Жулинський М. Слово і доля. — К., 2002. — 640 с.

4. Листок з вирію. Поезія української діаспори. — К.,2001. — С.281-287.

5. Немченко Г., Немченко І. Вежі духовності: Посібник з літератури української діаспори. — Херсон, 2000. — 252 с.

6. Ольжич О. Незнаному воякові. — К., 1994. — 432 с.

7. Солод Ю. Лицар української державності (Життя і поезія О.Ольжича) // Українська мова і література. — 2000. — 21 червня. — С.4-8.

Loading...

 
 

Цікаве