WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Микола Чернявський в оцінці критики - Реферат

Микола Чернявський в оцінці критики - Реферат

Не можна не згадати оцінок творчості М.Чернявського С.Єфремовим: "До Коцюбинського наближаєтсья настроєм, отим широким розумінням краси М.Чернявський... поет з чулою, м'якою вдачею, лірик з широким розмахом фантазії". І ще "Оці дві сили, що гармонійно поєднались у Коцюбинського — з одного боку, громадянські обов'язки до "темної країни", з другого, прирожденна м'якість і пасивність натури, ліричний нахил до краси — служать за вічне джерело роздвоєння в душі у самого поета" [2: 545].

Дещо стримано, але загалом схвально говорив С.Єфремов і про його прозу: "Чернявський пробував себе і в повістевому письменстві. Як лірикові переважно йому й тут більш удаються невеликі, під одним настроєм написані оповідання ("Смерть Зораба", "Кінець гри") або такі швидше поезії в прозі, як "Хліб наш насущний".

Більші повісті ("Yae victis", "Весняна повідь", "Варвари"), що пробують схопити сучасне життя в його біжучих подіях і настроях не зачіпають його зглибока й не дають виразних постатей, хоч написані взагалі цікаво й легко і читати їх залюбки можна" [2: 547].

Подібні оцінки зустрічаємо і в рецензії Г.Косинки. Наведу уривки із неї, які варті уваги дослідників творчості М.Чернявського. "Збірка поезій Чернявського "Молодість" — сентиментальна, замріяна, і пісні його молодості під Шевченка, але... Це не огненно-революційне слово Шевченка, ні, це тихі, замріяні, соромливі, як зорі, картинки кохання від вербами, тополями... Чернявський — лірик, чулий, ніжний і... трохи солодкий. Село у поезії Чернявського — мертве, сонне, але яке романтичне!

Мотиви поезії Чернявського — різні, по настрою: соціальні, історичні, а то просто чула душа його захоплюється музичною красою...

...Картини природи, степи, море, зоряний шлях — ось де шукає романтична душа поета спокою. І гарні, сильні образи іноді кине поет, кине і... засумує, бо треба кайдани рвати, а в нього — самотність, зневір'я...

Є рядки в Чернявського патріота — "не під співи та музику" наївні і солодкі-солодкі... А далі море поезії: "Ніченько, нічко, / Зоряна, ясна, / Тихо пестлива, / Мрійно-прекрасна!

Чернявський — тихий замріяний романтик: "ясних зір минулого" [6: 317].

А ось його думка про деякі прозові твори письменника: "І тому коротко про Чернявського, як белетриста: збірка "За золотим руном" — не глибока змістом, немає там, крім лірика Чернявського, типів руху, а думка... Самотність і як контрасти — весна. Оповідання "На крилах пісні", але воно нагадує до дрібниць "Самотній" Коцюбинського. "Смерть Зораба" і "Кінець гри" — найкращі у збірнику оповідання, особливо перше...

Чернявський уміє схопити художній момент, але, на жаль, тільки єдиний момент, а далі, як кажуть: "оповідання написані взагалі цікаво й легко і... читати їх залюбки можна" [6: 317]. Рецензія написана в 1921 р., і тут відчувається перегук з оцінкою С.Єфремова.

Високо оцінює збірку поезій М.Чернявського "Зорі" і Гр.Сьогобочний у "Вестнике Юга", наводить чимало віршів Чернявського і зачисляє його до перших поетів кінця XIX і початку ХХ віку.

Цікавий такий факт. На конкурсі редакції журналу "Киевская старина" у 1904 р. на кращі белетристичні твори з 26 прочитаних були вибрані лише три з них і їм призначено половинну нагороду (до 50 рублів від друкованого аркуша). Серед них були: "Голота", повість В.Винниченка, "Yae victis", повість М.Чернявського і "Під мінаретами", повість М.Коцюбинського. Показовим є рішення журі, яке визнало у числі кращих повість М.Чернявського поруч з творами В.Винниченка і М.Коцюбинського.

Рецензуючи альманах "Дубове листя", відзначаючи кращі оповідання і поезії, автор під криптонімом "М.К." тепло відгукнувся про вміщені там вірші М.Чернявського: "Очень хороши также стихотворения М.Чернявского, несомненно одного из даровитейших современных украинских поэтов. Мы позволим себе привести одно из них в подлиннике, именно стихотворение, под заглавием "После похорону" [1].

У повоєнний час, рецензуючи книжку поезій М.Чернявського, яка вийшла у серії "Бібліотека поета" (К: Радянський письменник, 1959), М.Рильський писав: "М.Чернявський... ніколи не належав до так званих провідних поетів, ніколи не мав, та, здається, й не шукав гучної слави. Проте це був справжній лірик із своїм голосом, що іноді — в таких поезіях, як "Глибокий плуг пройшов полями", "Степ" (усім відомий завдяки прекрасній музиці Якова Степового), "Ратай", "Пан та ратай", "Наші села", підносився до високого рівня того, що ми зовемо справжньою поезією і що надовго переживає авторів... У нього не було твердого й послідовного світогляду, він не зрозумів Жовтневої революції у всій її глибині. Чернявський багато в чому помилився. Але цілком безсумнівні демократизм і загальне спрямування Чернявського, що виявилися і в критичному ставленні його до козацького минулого і в гнівних виступах проти "своїх" українських панів-гнобителів і в сатиричних інвективах (правда, не дуже великої сили, слабших за Самійленківські), проти "українофілів", "матненосців", лжепатріотів, і в правдивих малюнках із життя селянства, і в описах гіркого життя тогочасних шахтарів, які дають право твердити, що Чернявський один із перших ввів у вкраїнську поезію робітничу тему" [7].

У листі П.Тичини до М.Чернявського теж знаходимо схвальну оцінку надісланих у журнал віршів: "Ваші поезії всі я прочитав по кілька разів. Майже всі подобаються (кажу "майже", бо роду сатири не зовсім долюблюю). Особливо ж подобалися мені "Дими нагірні". У них велика щирість і згущеність пройденого. " Старий ліс" пускаємо в 6 книгу журналу, до слідуючої книжки треба взяти цілий цикл. Тим часом якби Ви дали згоду можна було у Держвидаті маленьку збірочку подати" [9: 34].

Як бачимо, І.Франко, М.Коцюбинський, С.Єфремов, М.Рильський, П.Тичина, Г.Косинка, Г.Сьогобочний та інші письменники переважно схвально і високо оцінювали кращу частину творчості нашого земляка М.Чернявського.

Однак не щастить йому і сьогодні, не перевидано в останні десятиліття жодної книжки його творів. Щоправда до 125-річчя була проведена науково-практична конференція "Микола Чернявський — письменник, громадський діяч, педагог", опубліковані тези доповіденй і повідомлень. Відзначались на Херсонщині 130- та 135-річчя від дня народження. У виданій "Історії української літератури ХХ століття" у двох книгах ("Либідь", 1993-1995) згадано, але не достатньо об'єктивно проаналізовано творчість М.Чернявського, тут знову повторені деякі стереотипи, а в "Хрестоматії української літератури та літературної критики ХХ століття" у чотирьох книгах "Українське слово" (1994-1995) — найбільш доступній книзі для читачів, шкіл і бібліотек — взагалі не знайшлося місця і випав з поля зору упорядників, а отже й читачів "такий видатний майстер прози, як М.Чернявський (мало чим поступався М.Коцюбинському)", як писав Валерій Шевчук [14]. Я б тільки хотів додати — і видатного майстра поезії, цікавих перекладів і переспівів та літературно-критичних статей і спогадів.

Отже, є необхідність, наголошуємо ще раз, вдумливо й об'єктивно, по-новому перечитати твори М.Чернявського, дати їм належну і заслужену оцінку, вони цього цілком заслуговують. І пора перевидати хоч би вибрані найкращі твори ближчим часом.

Література:

1. Волинь. — 1903. — №77.

2. Єфремов С. Історія українського письменства. — К., 1995. — 688 с.

3. Історія української літератури: У 2 т. — К.: Наук.думка, 1987. — Т.1. — 631 с.

4. Історія української літератури: У 2 т. — К.: Наук.думка, 1988. — Т.2. — 782 с.

5. Історія української літератури ХХ століття. — К.: Наук.думка, 1993. — Т.1. — 782 с.

6. Косинка Г. Микола Чернявський // Гармонія: Оповідання. Публіцистика. — К.: Дніпро, 1988. — С. 316-317.

7. Рильський М. Потрібна корисна книга // Радянська Україна. — 1960. — 27 берез.

8. Славутич Яр. Микола Чернявський // Розстріляна муза. — К.: Либідь, 1992. — С. 58-60.

9. Тичина П. Твори: В 12 т. — К.: Наук.думка, 1990. — Т.12. Кн.1. — 485 с.

10. Франко І. Микола Чернявський. Зорі. Збірник поезій, К., 1903 // Літературно-науковий вісник. — 1903. — Кн.2.— С. 92-95.

11. Червоний шлях. — 1925. — № 11-12. — [Цитується за кн.: М.Чернявський. Поезії. — К.: Рад.письменник, 1959. — С. 37-38.].

12. Чернявський М. Твори: У 2 т. — К.: Дніпро, 1966. — Т.1. — 514 с.

13. Чернявський М. Чого плакали люде? // Вісник товариства "Українська хата" в Херсоні. — 1917. — № 3. — 23 квіт.

14. Шевчук В. Початок синтезу // Літ. Україна. — 1996. — 16 лип.

Loading...

 
 

Цікаве