WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецька шевченкіана Володимира Різниченка - Реферат

Літературно-мистецька шевченкіана Володимира Різниченка - Реферат

Сюжет цього Велентієвого твору знову пов'язаний з селянином, який утілює український народ. Цей трудівник-страждалець — похилений від утоми й скорботний через лихоліття — з великими зусиллями, ледве-ледве ступає степовими просторами. Однією рукою він спирається на палицю при ходьбі, а другою притискає до себе як святощі вінок з написом "Т.Шевченкові — генієві України". Селянинові заважають іти численні собаки, що позривались з хазяйських ланцюгів, що за ними теліпаються. Одягнені ці злісні нападники в газетні шпальти з відповідними назвами — "Русское знамя", "Новое время", "Почаевские известия" тощо. Особливо докучає собака, що символізує "Русское знамя": намертво схопивши селянина за литку, не дає й кроку ступити. Не марнує часу і "Новое время", чий виразник впився зубами в стрічку на вінку, намагаючись розшматувати.

А попереду — з різних боків з гавканням кидаються на селянина ще два пси: ліворуч — "Свет", а праворуч — "Киевлянин". Останній так вигавкує — аж землю риє, а з-під його лап вилітають грудки землі й словесні кавалки "ков", "ков", "ков"), що натякають на перевертенство й українофобство співробітника газети "Киевлянин" Анатолія Савенка-Савенкова, що прославився як шевченконенависник. Цього чорносотенного писаку, разом з таким же реакціонером Михайлом Меншиковим, з "Нового времени", знову в собачому вигляді В.Різниченко представить і в пізнішому сатиричному малюнку "Теж колядують (Ідилія зимової ночі)", вміщеному в № 291 газети "Рада" за 1911 рік. На обох карикатурах А.Савенко з "Киевлянина" постає у вигляді кудлатого собаки з вгодованою мордою і пишним хвостом. Натомість "нововременця" М.Меншикова репрезентовано в образі сухорлявого пса з характерними окулярами та куцим хвостиком.

У № 46 газети "Рада" за 1911 рік, що вийшов у день народження Кобзаря, подано карикатуру В.Різниченка "Біля пам'ятника Т.Шевченкові". Звичайно, в ній ідеться про умовний монумент на честь поета, оскільки царський уряд уперто не давав дозволу на його спорудження. На п'єдесталі пам'ятника художник розмістив напис "Своєму генієві — Кобзареві — Україна" у цілковитій відповідності до проекту роботи скульптора Ф.Балавенського, який був удостоєний 2 премії в конкурсі 15 лютого 1911 року, але змушений був чекати втілення в життя цього заміру аж до 1919 року.

Побіля п'єдесталу видно алегоричні постаті. За задумом Ф.Балавенського, їх слід було прочитувати в такому висвітленні: скорботна мати з дітьми — Україна, зажурена дівчина — наскрізна героїня поетових творів, а кобзар — сам Т.Шевченко. Біля пам'ятника стовбичить кумедний пузань з довжелезними віслюковими вушима та "опізнавальною" таблицею на грудях: "Киевский кореспондент "Нового времени" Запорожченков. Під рукою у нього чималенька довбешка з написом "Киевлянин". Товстун відвернувся від пам'ятника Шевченкові й махає руками, ніби переконує когось із співрозмовників у марності й безперспективності справи щодо вшанування Кобзаря. У Запорожченкова вивалилися на землю довгі й товсті кишені, набиті грішми замовників україноненависницької писанини.

Трохи далі від пузаня сидять побіля величезної жаровні двоє чоловіків, які гріють (нагрівають) руки завдяки поширенню всіляких доносів та брехні. На жаровні — красномовний напис — "Новое время". А в тих чолов'яг, ласих до смажених фактів, подібно до володаря ослячих вух, звисають аж на землю кишені, наповнені грішми. В цих карикатурних постатях сучасники вгадували "нововременців" Суворіна та Меншикова. Загальний напис, що супроводжував дану сатиричну композицію, повідомляв: "Новому времени" доносять, що київська людність ніби-то здивована і обурена збудованнєм пам'ятника Т.Шевченкові у староденному місті Києві".

На жаль, не всі малюнки В.Різниченка, присвячені Кобзареві, змогли тоді — на початку XX століття — потрапити до друку і стати набутком широкого загалу. У монографії І.Блюміної (с.103) опубліковано малюнок, видобутий з архіву художника. Свого часу цю роботу було підготовлено для журналу "Шершень", але якісь перешкоди завадили цьому (можливо, закриття цього сатиричного видання). На малюнку репрезентовано сумного Кобзаря з бандурою в руках. Він стоїть на виступі кручі і позирає на тіні минулих славних часів — козацької України. Гетьман з булавою кличе за собою запорозьке лицарство на подвижницькі діла. Кожен подібний малюнок був дуже суголосним настроям самого автора — художника-патріота В.Різниченка. Як наголошує мистецтвознавець І.Блюміна, "істотною рисою графіки Велентія, яка так само споріднює її з передовою українською літературою того часу, є вірність шевченківській традиції. Вона виявляється не лише в тому, що Велентій, як і інші майстри політичної сатири — художники й письменники, — широко звертався до інтерпретації, переосмислення образів і текстів безсмертної Кобзаревої поезії, а й у тому, що разом зі своїми соратниками зберіг високий викривний пафос, яким була пройнята творчість геніального автора поеми "Сон" і серії малюнків "Притча про блудного сина" [3,168]. Тож твори В.Різниченка-художника — як безпосередньо присвячені шевченківській темі, так і пов'язані з іншою проблематикою (а в одній лише монографії І.Блюміної йдеться про понад 50 (!!!) графічних робіт митця) — це гідний внесок до скарбниці національної культури. Це ж можна сказати й про літературну спадщину Велентія — оригінальні та перекладні зразки. Лишається тільки щиро пошкодувати, що й до сьогодення доробок визначного художника й поета В.Різниченка (Велентія) не видано окремою книгою.

Література

1. Бабишкін О. Сатиричний журнал "Шершень" // Рад. літературознавство. -1959. — № 4. — С.82-90.

2. Блюміна І. В бентежнім передгроззі // Літ. Україна. — 1967. — 28 лютого.

3. Блюміна І.М. В.В.Різниченко (Велентій) — художник і поет. — К.: Наук. думка, 1972. — 195 с.

4. Блюміна І. Геолог, художник, поет // Культура і життя. — 1966. — 12 грудня.

5. Блюміна І. Революцією покликана // Мистецтво.— 1967.— № 1.

6. Велентій Володимир. Велична сім'я // Шевченківські дні / Упор. С.Васильченко, Я.Чепіга. — К.,1926. — С.57.

7. Велентій Володимир. Веснянка // ЛНВ. — 1907. — Т.ХХХVІІІ. — Кн.ІV. — С.2.

8. Велентій Володимир. З приводу смерти Івана Бондаренка // ЛНВ. — 1911. — Т. LVI. — Кн. ХII. — С. 452-455.

9. Велентій Володимир. Перше мая // Терновий вінок: Літературно-артистичний альманах / Під ред.О.Коваленка. — К., 1908. — С.111-112.

10. Від редакції // Шершень. — 1906. — № 25-26. — С.2.

11. Демченко Е.П. Политическая графика в печати Украины 1905-1907 гг. — К.: Наук. думка, 1984. — 201 с.

12. Демченко Є. Художники журналу "Шершень" // Образотворче мистецтво. — 1970. — № 3.

13. Демченко Е. Художники сатирического журнала "Шершень" // Искусство. — 1970. — № 11.

14. Коваленко-Коломацький Г. Дніпрова Чайка: Спогади // Червоний шлях. — 1928. — № 2. — С.93-98.

15. Підоплічко І.Г. Різниченко Володимир Васильович // УРЕ. — Т.12. — К.: Головна Редакція УРЕ, 1963. — С.264-265.

16. Різниченко В. (Велентій). Захід // Перша ластівка: Альманах українських письменників / Упор.М.Чернявський. — Херсон, 1905. — С.105-106.

17. Різниченко В. (Велентій). "Над однією країною панувала ніч холодна..." // Відділ рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. — Ф.3. — Од.зб. 3658.

18. Хмурий В. Образотворча сатира 1905 року // Всесвіт. — І925. — № 22-23.

19. Хмурий В. Українська сатира революції 1905-1906 рр. // Культура і побут. — 1925. — 20 грудня.

20. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. — К.: Наук. думка, 1989. — Т.1. — 528 с.

21. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. — К.: Наук. думка, 1989. — Т.2. — 592 с.

22. Ясінський Богдан. Літературно-науковий вістник: Покажчик змісту. — Т.1-109 (1898-1932). — К.–Нью-Йорк: Смолоскип, 2000. — 544 с.

Loading...

 
 

Цікаве