WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецька шевченкіана Володимира Різниченка - Реферат

Літературно-мистецька шевченкіана Володимира Різниченка - Реферат

У віршах у прозі В.Різниченка звучать настрої непокори і самоствердження, прагнення розбудити Україну та її народ до гідного життя, до величних діянь. Тим самим поет засвідчує вірність волелюбним Шевченковим традиціям, орієнтацію на духовні заповіти Кобзаря. Мініатюра В.Різниченка "Веснянка" просто випромінює життєлюбство і життєздатність, звучить мажорно, мобілізуюче, звитяжно:

"Гей! Гей, ге-е-ей!!. Хто небезпеку-відвагу шанує юнацьку, чиє серце одну покохало мрію-коханку, кому лютий насильник-зима не здолала підтяти ще гордії крила?

Гей! до нас, за нами!.." [7].

Така ж жага героїчного чину бринить у поезії в прозі "Захід", уміщеній у херсонському альманасі "Перша ластівка" (1905), упорядкованому М.Чернявським. Ліричний герой бажає розділити з рідним краєм його турботи, поривається в бій за високі ідеали — "за волю, за щастя, за рай наш чудовий". Він захоплений "барвами бурхливого життя й боротьби" [16, 105].

У дусі Шевченкових поетичних пророцтв змальовує В.Різниченко картини майбутнього, котре наближають "борці за сонце, за блакить, за волю мрійную просторів світових" ("Перше мая"). Від патетичних апеляцій до України ("Моє кохання яснеє, мій тихий раю — рідний краю!") автор переходить до констатації свавілля "кривавої мари", котра по всій країні "весь люд бідуючий-працюючий і нівечить..., й катує, і знущається над ним" [9, 112]. Але фінал твору позначений оптимістично забарвленою атрибутикою ("десь грім уже далекий стугонить", "блискавок тих рій червоний колива зчорнілий небосхил", "прилине час: до хмари велетенської згромадиться і твій люд"), що віщує незворотність визвольного руху в Україні. Письменник переконаний, що рідний народ "і громом майовим, і вихрем-бурею нещадною зірве, змете, розвіє по світу усю ту кривду та ганьбу" [9, 112].

Мажорне звучання притаманне й контрастній замальовці В.Різниченка "Над однією країною панувала ніч холодна...". На противагу силам темряви і зла ("ніч холодна і довга, як вічність", "зачарований, помертвілий спокій", "морок густий") з'являється світлоносна субстанція, що стала символом пробудження краю від конання "в тяжкім недужім сні": "А раз... спалахнула одна яскрава чудова зоря. І здавалось, що світ її пролився на замучену країну цілющою водою. Ненадовго спалахнула: ворожа хуртовина змела її з неба. Але ж світ той чарівний розбудив країну і став він провідним в її прямуванню до дня" [17].

Гадаємо, що цей образ провідної зорі в даному творі пов'язується з традиційними баченнями ролі Т.Шевченка в долі України, які неодноразово вияскравлював В.Різниченко і в літературних, і в графічних творах.

У присвяті Кобзареві "Велична сім'я", що вперше була опублікована без назви у дев'ятому числі журналу "Шершень" за 1906 рік, своєрідно переплелись численні мікрообрази з поезій у прозі різних років. Твір сприймається як гімн на честь Т.Шевченка, проспіваний Україною, як "могутнє вітання тому, хто був її провідною зорею у ночі безпорадній". Взявши епіграфом до цієї поезії в прозі рядки з безсмертного Кобзаревого "Заповіту", В.Різниченко наголошує на здійсненності сподівань українського генія:

"Вона вже йде, тая велична сім'я, сім'я вільна, нова"... Така велика, що ніби морем безкрайнім захопила — обгорнула увесь виднокруг. Ревучим виром захопила ліси і гори, й простори рідних степів...

Вона йде: час бо приспів здійснити заповіт великий... А за нею розгорається так тяжко сподіваний день... І тьма навісная зника, і хмари зловісні, огнем блискавиць розпанахані, в шаленім перестраху безладно снують по небові прояснілому" [6].

Автор не приховує свого захоплення від споглядання цієї "новітньої звитяжної сім'ї". Він веде мову про витоки цього грандіозного творіння, що зароджувалось у глибині століть ("серед темної, глупої ночі народилася сім'я та"), подає розгорнуту характеристику такої маєстатичної родини: "Муками й горем болючим, скорботами цілого світу сповивана, гартувала свої велетенські сили в недолі тяжкій" [6]. Мобілізована Шевченковими закликами народна потуга здається непереможною. Цю колосальну снагу В.Різниченко передає за допомогою гіперболізованих виразів, які сприяють увиразненню образу "величної сім'ї", що гряде, згідно з Тарасовими пророцтвами: "Аж земля двигтить від тієї ходи урочистої, і полум'я пашить в її надрах, і груди хвилюють з радощів передчуття; і скоро вже, скоро зацвіте вона чарівним, досі невиданим цвітом" [6].

Фінальний пошанівок твору, адресований великому Кобзареві, відзначається патетикою в дусі традиційних славнів героїчного епосу українського народу. Автор послуговується анафоричними й епіфоричними конструкціями, риторичними вигуками, промовистими метафорами, котрі в сукупності відображають всенародну любов і шану до Т.Шевченка:

"Слава! Слава незабутньому!..." Піде гук по ланах, по дібровах, по горах, степах. І буйнії вітри підхоплять на легкії крила свої: "Слава незабутньому!.."

А чулий відгомін розкотить-розмаха по всьому білому світові славу незабутньому..." [6].

Пропагандистом Кобзаря та його ідей виступив В.Різниченко і в царині графіки, присвятивши шевченківській темі численні свої малюнки, які прикрашали сторінки робітничої газети "Іскра", сатиричного журналу "Шершень" та інших періодичних видань 1900-х рр. Особливо полюбляв митець виступати в жанрі політичної карикатури і залишив по собі чимало її чудових зразків. Як відзначала І.Блюміна, "в українському образотворчому мистецтві революційні традиції, закладені в середині минулого століття Тарасом Шевченком, були розвинені в пору революції 1905-1907 років насамперед майстрами сатиричної графіки" [3,11]. Дослідниця мала на увазі таких визначних тодішніх художників-сатириків, як Ф.Красицький, І.Бурячок, О.Сластіон, і, звичайно, В.Різниченко (Велентій).

На початку 90-х рр. митець активно співробітничав з газетою "Іскра", в ілюстрованих додатках до якої подавав свої малюнки під псевдонімом Гайд (усічене від "Гайдамака"). Ці матеріали потрапляли за кордон, де друкувалось дане видання, за сприяння херсонської групи РСДРП. Шевченківська тема стає наскрізною в графіці В.Різниченка в період співробітництва з київським сатиричним журналом "Шершень", котрий виходив протягом 1906 року (вийшло всього 26 чисел: перше — від 6 січня, останній спарений випуск № 25-26 від 14 липня). До роботи в часописі було запрошено чимало художників-сатириків (А.Бабенко, І.Бурячок, Ф.Красицький, В.Масленников, С.Світославський, О.Сластіон, А.Суров, В.Тіхачек, І.Шульга, М.Яковлєв та ін.), але не всі їхні малюнки, спеціально призначені для "Шершня", були тоді оприлюднені. Надто кусюче видання дуже скоро було закрите. У згаданому номері від 14 липня з сумом повідомлялось: "З огляду на сучасні обставини видання "Шершня" на деякий час припиняється" [10, 2]. Поновлення популярного журналу так і не відбулось, на превеликий жаль. Але "Шершень" зайняв визначне місце в історії вітчизняної сатиричної періодики, поряд з журналами "Жало" (Харків), "Звон" та "Свисток" з Одеси, а також львівськими виданнями "Зеркало", "Комар". У цілому ряді чисел "Шершня" вміщувались малюнки під рубрикою "Ілюстрації до "Кобзаря" на сучасні теми" (художники Ф.Красицький, М.Яковлєв та ін.).

Шевченківська тема домінує у восьмому числі журналу. На першій сторінці обкладинки вміщено славнозвісний портрет Кобзаря роботи Ф.Красицького: поет своїм спопеляючим поглядом разить усе потворне й нице. На іншому малюнку дівчина біля вікна селянської хати вказує рукою на Шевченкову могилу, спонукаючи не забувати великого Тараса (с. 4). А вже на наступній 5 сторінці вміщено малюнок "Шевченко на чужині": в уяві опального поета на тлі засніжених просторів вимальовуються картини українського села з хатками та пишною зеленню.

У дев'ятому числі "Шершня" подано малюнок І.Бурячка: "Од молдованина до фінна на всіх язиках все мовчить бо... благоденствує".

Особливо ж плідними й частими були звернення до шевченківської проблематики з боку В.Різниченка (Велентія).

В одному лише 8-му числі журналу з'явилося кілька графічних робіт художника. На сторінці 2-й названого номера "Шершня" вміщено красномовний малюнок В.Різниченка, виконаний чорнилом, котрий підкреслює широкий резонанс у народі Кобзаревих ідей. Автор змальовує Т.Шевченка ув'язненим у тюрмі. Крізь проламані й закручені ґрати нескорений співець передає масам книгу з написом "Думи мої, думи мої...", і до нього спрагло тягнуться міріади рук.

Loading...

 
 

Цікаве