WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий шлях Петра Одарченка - Реферат

Життєвий шлях Петра Одарченка - Реферат

1950 року з родиною переїжджає до Сполучених Штатів Америки. Кілька місяців працює на заводі мідних ґудзиків, пізніше на залізничному вокзалі прибиральником разом із визначним поетом Тодосем Осьмачкою. Восени 1951 року почав працювати редактором мови в газеті "Свобода". Пише статті для "Голосу Америки", друкується в газеті "Свобода", активно працює в УВАН, виступає з доповідями на літературні теми, пише статті історико-літературного характеру про академіка С.Єфремова, М.Ореста, О.Олеся, В.Самійленка, Г.Чупринку, Його обирають секретарем Літературознавчої Секції УВАН. 1952 року переїжджає до Вашингтону і працює у Бібліотеці Конгресу США. З січня 1955 року почав працювати на радіо "Голос Америки", спочатку в Українському відділі, а пізніше протягом десяти років (до 1973) редактором у російському відділі "Голосу Америки".

За роки перебування у Вашингтоні він не залишав наукової і громадської праці.

Друкує свої статті у періодиці, читає доповіді на конференціях і наукових засіданнях УВАН у Нью-Йорку та Вашингтоні, виконує обов'язки голови Вашингтонської групи УВАН. "Моя наукова праця зосереджувалася в цей час на дослідженні творчості Шевченка і Лесі Українки, — згадує вчений, — З головніших праць можна згадати такі: "Поетична майстерність Т.Г.Шевченка" (1954), "Боротьба за Шевченка" (англійською мовою, 1954), рецензії на радянські видання творів Шевченка та праці про Шевченка, "Шевченко і Мазепа (1959), "Шевченко і Панас Мирний" (1960), "Шевченко і Леся Українка" (1962), "Шевченко в радянській літературній критиці (англійською мовою) у збірнику УВАН, виданому в Голяндії..."

Окрім того написав ґрунтовні статті історико-літературного характеру про Павла Грабовського (1952), Олену Пчілку (1953), Міцкевича і українську літературу (польською мовою, 1956), Панаса Мирного (Укр. енциклопедія, 1962) тощо. Є автором літературно-критичних статей про сучасних письменників: Лесю Оленко, Олега Зуєвського, Миколу Понеділка, Михайла Ореста, Никифора Щербину.

З українського мовознавства П.Одарченко опублікував (українською і англійською мовами) рецензії на книжку Юрія Шереха "Нарис сучасної української мови", на видання словника Голоскевича (англійською мовою), статті про український правопис.

Виступав він у пресі і як журналіст, і як публіцист. Писав П.Одарченко про негативні сторони радянської дійсності, про зубожіння колгоспного селянства, репресії, розкуркулення, голодомори, порушення прав людини. У публікаціях, зокрема, в "Чекаючи комбайна", "Совєтська позика на селі", "Ліквідація хуторів", "Нові партійні директиви совєтським письменникам", "Наступ Москви на українську мову" він відобразив тогочасні реалії, мрії і сподівання українського суспільства,

1962 року Петра Одарченка обирають дійсним членом Української Вільної Академії Наук у США, а 1975 року — дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка. Протягом п'яти років (1977-1982) учений опублікував понад сто статей на теми мовознавства та літературознавства. Активно підтримував пропозицію української діаспори про побудову пам'ятника Т.Г.Шевченку у Вашингтоні; різко виступав проти недоброзичливців, українофобів; опублікував блискучу статтю "Оборонець волі для всіх". "За останні роки стан здоров'я мого значно погіршився, — згадує вчений. — Я пережив три операції і один серцевий припадок. Наближається неминучий кінець. Але ще багато залишається незакінченої роботи..." Творча працездатність, благородне бажання служити українському народові, не залишають його ні на мить. Він живе болями своєї нації, мріє про відродження України, її духовності, традицій, свободи і бачить світле майбутнє. Такий стан душі кличе на творчі подвиги. І академік Петро Одарченко працює і працює. Його творчий доробок викликає захоплення, вражає численністю, багатогранністю і глибиною наукових досліджень. Подиву гідна праця. Дивуєшся: як одна людина спромоглася на таку подвижницьку, грандіозну роботу. Його стиль позначений не тільки високим професіоналізмом і глибиною енциклопедичних знань, а й щирою лаконічністю, красою української мови. Доля не завжди була до нього прихильною, Господь вів нелегким шляхом, були творчі злети і падіння, але ніхто не заперечить, що його творче життя — це трудовий подвиг в ім'я вільної людини. Зрозуміло, що український патріотизм, книжки і статті, в яких він викривав радянське фальшування творів Т.Шевченка та Лесі Українки, спричиняли лайку та звинувачення в "буржуазному націоналізмі" з боку радянських критиків. Професор Петро Одарченко ставить перед собою завдання писати правду, донести до читача слово істини, викривати ідеологічних антиукраїнських фальсифікаторів і це робив постійно і добропорядно. На початку дев'яностих років в Україні вийшли друком три великих його монографії, окремі статті публікувалися у провідних наукових часописах. А 1995 року побачила світ його книжка "Шевченкознавство на Україні: 1961-1981 роки". О.Астаф'єв у передмові "Патріарх української літератури" пише, що його друковані праці швидше нагадують продукцію цілого інституту літератури, а не окремої людини, а в статті "Воля до чину" підтверджує сказане: "Життя і науковий подвижницький шлях визначного вченого, колишнього студента, аспіранта, а згодом професора Ніжинського ІНО, нині дійсного члена УВАН і Наукового Товариства ім. Шевченка Петра Одарченка — найкраща ілюстрація дерзновенного шляху людини, її здатності до чину, уміти втілити в життя свідомо поставлену мету, досягнути згоди із собою ж таки (блага, як каже Кант), незважаючи на всю підступність тяжких, різноманітних і оманливих життєвих обставин..."

П.Одарченко показав себе глибоким знавцем не тільки в царині мовознавства, але й поезії. Рецензуючи книгу віршів, уміє помітити в ній найголовніше і донести його до читача, знаходить той ключик, яким відмикають дверці до головної суті збірки поезії. Його метод аналізу прозорий, дієвий, мудрий. П.Одарченко дозволяє читачеві вжитися в поезію, вловити її головні моменти. Критерії, з якими він підходить до оцінки поезії, це найвищі людські ідеали — правда, краса, доброчинність і доброта. Професор Петро Одарченко зауважує, що лірика "Це справжній заповіт поета людям, що хочуть відійти від земного зла і удосконалювати свій душевний світ, "очистити" свою душу". Не меншу увагу він приділяє проблемам розвитку і збереження чистоти української мови. "Хибною тропою — пише професор, — ідуть не ті, що борються за чистоту української мови, а ті, що захищають мовне сміття, зокрема чужі українській мові русизми". На теми літературної мови він опублікував 137 цінних праць, із них шість англійською. Публікації викликали широкий резонанс, зокрема рецензії на підручники української мови Яра Славутича, Петра Ковалева, Василя Чапленка, Юрія Шереха (Шевельова), у яких професор виступає на захист рідної мови не з риторичними закликами, а з науковою аргументацією і конкретними прикладами, взятими безпосередньо з життя. Академік, професор Петро Васильович Одарченко прожив велике подвижницьке життя, виповнене невтомною шляхетною працею, яке подивовує не тільки літературознавців та теоретиків літератури, але і рядових читачів. Господь обдарував його талантами, яких не замовчати. Творчість його повернулася в Україну і працює на благо людей, на відродження нації.

Поточного року йому виповнюється 102 роки від дня народження. Незважаючи на поважний вік він і досі цікавиться літературним процесом, розвитком культури і рідної мови. Активно листується з письменниками, науковцями, своїми родичами і земляками в Україні. Відгукується на художні твори літераторів, пише статті для енциклопедій.

У листі до автора даного біографічного нарису від 16 вересня 2003 року Петро Васильович зазначив:

"Дорогий Миколо Олександровичу!

...Я тепер пишу статті для енциклопедії "Сучасна Україна". Я охоче написав би і про Вас, якби Ви дали мені відомості про себе, про Ваше життя, про Вашу творчість, про Ваші друковані твори. З щирою пошаною Петро Одарченко"

Про виняткову працездатність ученого свідчить лист академіка Івана Дзюби від 20 липня 2000 року, в якому він складає Петру Одарченкові вдячність за надіслані статті для ЕСУ і запевняє, що надіслані матеріали це "Саме те, що треба, і навряд чи хтось міг би зробити компетентніше за Вас. Проситиму Вас написати ще й гасла — "Жеребівський", "Онішкевич", "Жербівський Д.М.", "Онішкевич Л.О.", "Кубійович В.М.", "Чапленко В.", "Кравців Б.", "Янів В.", "Неприцький-Грановський О.", навіть "Якименко Василь".

За два місяці вчений надсилає замовлені гасла. Іван Дзюба дякує за роботу і просить надсилати нові дописи для енциклопедії "Сучасна Україна".

А ще Петро Одарченко щедрий меценат. Його меценатська робота відома в Україні. Це і відбудова Православної Свято-Покровської церкви на Полтавщині в селі Римарівка, і фінансова допомога часописові "Березіль", і матеріальне подання Ялтинській українській школі №15 з українською мовою викладання та інше.

Воістину працездатність і доброчинність ученого гідні великого подиву.

Loading...

 
 

Цікаве