WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Естетична природа в сонеті Яра Славутича «Степи Херсонщини» - Реферат

Естетична природа в сонеті Яра Славутича «Степи Херсонщини» - Реферат

ЕстетичнаприродавсонетіЯраСлавутича"СтепиХерсонщини"

Яр Славутич (до 1941 року — Григорій Михайлович Жученко) — ім'я відоме в літературному та науковому світі. Поет, який зміг промовити своє слово. Учений, що оприлюднив низку яскравих літературознавчих праць і підручників. Критик, на долю якого випало об'єктивно й глибоко поцінувати неперехідні твори сучасного красного письменства. Професор, що викладав українську мову понад 50 років.

Яр Славутич — один із тих одержимих творчістю, громадською діяльністю українських літераторів, що не тільки організував видавництво "Славута" для публікації переважно власних книжок, зокрема підручників, а й став "ферментуючим елементом культурного життя українців у діаспорі, одним з тих духовних вогнів, що єднає їх з рідною землею" [5, 9].

Доробок Яра Славутича як поета досить значний. Його перу належать десять збірок та безліч окремо виданих віршів, поем, присвят і т.ін. Цікавою є перша збірка поета "Співає колос", яка вийшла у світ улітку 1945 р. в Авґсбурзі (Баварія). До неї входить сонет "Степи Херсонщини", який і є об'єктом дослідження в даній статті. Найперше звертає на себе увагу вже сама назва — її географічна визначеність і конкретика.

Як відомо, пейзажний мотив степу є наскрізним для української літератури. Окрема тема степу в народних піснях. Бурхливого розвитку ця тема набула в першій половині XIX ст. у творчості поетів-романтиків, де картини степу, переважно Слобожанщини, посідають чільне місце, а пізніше — у творах М. Старицького, І. Франка, Лесі Українки.

У літературі XX ст. з'явились митці, яких можна назвати поетами степу. До них, у першу чергу, відносять Ю.Яновського, О.Гончара, Т.Масенка, які немовби спеціалізувалися на темі степу.

Головні секрети відтворення художньої таїни картин степу, гадаємо, полягають у тонкому учудненні її деталей, їх ледь помітної гіперболізації, завдяки якій вони сприймаються загостреніше і яскравіше [1, с.5].

Яр Славутич — помітна постать серед поетів, заангажованих природою рідного степового краю. Лексема "степ" проходить через усю творчість Яра Славутича, що виразно асоціюється з поняттям "степ". Як зазначає Н.Сологуб, це дає підстави говорити про парадигму чи мікрополе "степ" у поезії митця [4, 27]. Степ сприймається ним у просторі й часі, у різні пори року і дня. Повноту сприйняття найбільше забезпечує поет уживанням епітетів, які конкретизують географічне, історичне, психологічне сприйняття. "Часові характеристики, плин історії реалізуються у творах Яра Славутича саме макрополем "степ" [4, 32].

Чільне місце серед його "степового" поетичного доробку посідає сонет "Степи Херсонщини". Він був написаний у брянських лісах у 1943 році, під час Другої світової війни. За будовою він належить до класичної італійської форми сонета, яка передбачає два чотиривірша та два тривірша з системою римування аbbа-аbbа-ccd-ede або аbab-аbab-ccd-eed. Система римування в сонеті Яра Славутича аbab-baba-cdc-dee.

До назви сонета "Степи Херсонщини" поет подає такий синонімічний ряд: поля питимі, рідна земля.

Визначальним "секретом" художньої творчості Яра Славутича, втіленим у цьому сонеті, є те, що поет зміг психологічно передати свою любов до рідного краю, до рідної Херсонщини. Це не просто банальна фраза, як зазначає Г.Клочек, а цілком природне бажання кожної емоційно чутливої особистості, схильної до самовираження [1, с.9]. У вірші поет виявив свою неординарну здатність естетизувати природу українського степу, передав своє зачарування силою родючості рідної землі.

Сонет "Степи Херсонщини" — це наче "стоп-кадр", що зосереджує увагу читача на одному моменті ранкового південного степу, оповитого туманом. Уважне "вдивляння" у цей момент супроводжується появою відповідного естетичного чуття. "Читач ніби стоїть перед живописною картиною і уважно розглядає її, проймається естетичною енергією, яку вона випромінює" [1, с.14].

У сонеті автор ретельно вимальовує дорогу серцю поета своєрідну патріархальну картину вранішнього пробудження степу: родючі землі, "...поля питимі, соломоверхі клуні на току", коли ще не спав ранковий туман, степ ще тільки прокидається, "розлогі верби в ранішньому димі", усюди поступово прокидається життя, "хлюпоче риба в сонному ставку", відлітаючи працювати, "дзвенить бджола у рвійному нестримі" [3, с.23]. Ліричний герой настільки близький до рідної землі, що наче перебуває в одному життєвому ритмі з нею, а сила рідної землі — це і його сила. Після заглибленого знайомства з цим природним ареалом читач заряджається позитивним емоційним станом гармонії, краси, довершеності.

Зважаючи на той факт, що у сонеті "Степи Херсонщини" час замкнений і складає мить, то можна з упевненістю сказати, що природа постає у світлі естетичної категорії гармонійного.

На тлі такої пейзажної ідилії за принципом контрасту подається суворе, тяжке життя людей: "Несуть батьки журбу свою гірку / В степи Херсонщини, поля питимі" [3, с.23]. Насправді гармонія світу порушена: протиставлення світу людей світові природи, гармонії — дисгармонії. У той час, як у природі все розвивається, живе, радіє, у людей панує журба, недоля. Це протиставлення постає як трагічне вкраплення, яке відчувається у підтексті твору на тлі естетики прекрасного.

Ледь намічену опозицію "чужина — Батьківщина" містить останній терцет вірша: "А рідну землю, що мене зростила / На боротьбу за життєдайні дні, / Я над усе люблю на чужині!" [3, с.23]. Ця опозиція несе у собі автобіографічне навантаження, адже під час написання сонета над автором реально нависла загроза вимушено розпрощатися з рідними степами Херсонщини, де пройшло його дитинство. Мажорне світобачення молодого поета, що виявилось у поетизації рідної землі, в її апофеозі краси і гармонії, перш за все породжене високим патріотизмом.

Як відомо, до прекрасного світу природи найближчі діти. Вони захоплено сприймають навколишній світ, знаходяться у гармонії з ним, є невід'ємною його частиною, коли дорослі віддалились від нього у світ соціальних, суспільних, "дорослих" проблем. Коли поет став дорослою людиною, то, як і більшість людей, зіткнувся з цими "дорослими" проблемами, змушений був виїхати за кордон, бо на батьківщині відомі обставини не давали змоги жити далі: "а рідну землю, що мене зростила (...) я над усе люблю на чужині!" [2, с.23]. Але йому вдалося зберегти дитячі та юнацькі враження, які потім втілилися в поезії.

У цьому вірші бачимо не ностальгійні мотиви, а швидше солодкі спогади, в які ховається поет, відмежовуючись від чужини хоч на коротку мить. "Степи Херсонщини, поля питимі" [3, с.23] постають у поезії як добра жива істота, що поглинає людську журбу, біди, проблеми і стоїть на сторожі людської долі. Маємо прийом персоніфікації, одухотворення, олюднення степу. Поля "питимі" — це поля родючі, життєдайні, джерело національної свідомості людини.

Яр Славутич уособлює Батьківщину в образі херсонського краю, розлогого степу. Ключові слова сонета "Степи Херсонщини" — степ, поля — виконують естетичну функцію творення відповідного емоційного настрою.

Прославлення рідної землі, зображення її краси є принциповим і надзвичайно важливим моментом національного самоствердження поета. Саме із степом у нього асоціюється образ України.

У сонеті "Степи Херсонщини", як і в інших поезіях збірки "Співає колос", постає ціла система знакових образів українського степу. Вони здатні викликати яскраві уявлення і відповідні естетичні емоції, обумовлені енергетичною силою, яку вкладає Яр Славутич у свій сонет. Це енергія тексту, що заряджений енергією поета, тобто глибиною і силою його мислення і почуттів [1, с.11].

Характерними засобами поетики аналізованого сонета можемо виділити такі: мажорний мовостиль, класична метрика, наявність музичного фразування, гіперболізація, одномоментність сприйняття побаченого, широкомасштабність думки. Багато дослідників, зокрема Ю.Бойко, Г.Клочек, Л.Селіверстова та інші, вбачають у поезії Яра Славутича елементи неокласицизму, характерною рисою якого є ефект "стоп-кадру" [2, с.56].

Література:

1. Клочек Г. Поезія і поетика степу ранньої творчості Яра Славутича // Наукові записки. — Випуск XIX. — Серія: Філологічні науки (літературознавство). — Кіровоград, 1999. — 188 с.

2. Селіверстова Л. І. Назвознавство і поезія: Творчість Яра Славутича. — Харків: Майдан, 2001. — 64 с.

3. Славутич Яр. Твори: У 2 т., Поезії (1937-1997). т. 1. — К.: Дніпро; Едмонтон: Славута, 1998. — 469 с.

4. Сологуб Н. М. Мовний портрет Яра Славутича. — К.: Дніпро; Вінніпег: Українська Вільна Академія Наук, 1999. — 152 с.

5. Погребенник Ф. Яр Славутич: штрихи до портрета // Січеславський збірник: До 80-річчя Яра Славутича. — Дніпропетровськ: Січ, 1998. — С. 7-29.

Loading...

 
 

Цікаве