WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Еволюція наукових зацікавлень О.Г.Лотоцького - Реферат

Еволюція наукових зацікавлень О.Г.Лотоцького - Реферат

Еволюція наукових зацікавлень О.Г.Лотоцького

На сьогодні українська історична наука прагне до переосмислення багатьох сторінок вітчизняної історії, до формування нового бачення її сутності. Ці процеси сприяють активізації наукових досліджень і у галузі біоісторіографії. Сучасні історіографічні дослідження присвячуються не лише формуванню нових образів постатей відомих державних, громадських, культурних діячів. Велика увага приділяється вивченню життєвого шляху та наукового доробку осіб, діяльність яких була поза увагою радянських дослідників. Зокрема, вітчизняні історики звернулися до наукового доробку представників української еміграції. Однією з таких постатей є Олександр Гнатович Лотоцький — знаний історик церкви і церковного права, економіст, письменник і публіцист, визначний громадський і державний діяч.

Наукова розробка питань, пов'язаних з життєвим шляхом О.Лотоцького, останніми роками стає все грунтовнішою. Відомості про політичну і громадську діяльність ученого, переважно в 1917-1920 рр., можна зустріти у працях дослідників з діаспори або ж в українських виданнях, які побачили світ після 1991 р. Наприклад: Ульяновський В.І. "Церква в Українській Державі у 1917-1920 рр."; Воронин А.А. "Автокефалія Української Православної Церкви"; Андрусишин Б.І. "Церква в Українській Державі 1917-1920 рр."; Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. "Діячі Української Центральної Ради", Швидкий В.П. "Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик (1890-1930-ті рр.)" тощо. Проте більше уваги хотілося б приділити дослідженню еміграційного періоду життя вченого, діяльності О.Лотоцького як історика та аналізу його наукових розробок.

Олександр народився 9 березня 1870 р. в с. Брониці біля Могилева на Поділлі у сім'ї православного священика Гната Лотоцького. Батько вчився у подільській семінарії одночасно з С.Руданським та А.Свидницьким, і "той дух часу, в якому виростали сі наші письменники, живив і його". Мати була дочкою Северіяна Дложевського, виховувалася в приватному польському пансіоні.

Діставши початкову домашню освіту, Олександр був відданий до духовної повітової школи у Шаргороді (1879-1980 рр.). У 1881 р. батько переїжджає через нездоров'я у с. Білоусівку в Брацлавському повіті, біля Тульчина. Цього ж року хлопця було переведено до другого класу тульчинської повітової школи.

Олександр дуже рано навчився читати. З раннього дитинства особливо запам'яталися йому "Рассказы о Южной Руси" Щебальського з дідової бібліотеки. Навчаючись у тульчинській школі, він продовжує читання українських книжок, тепер уже з бібліотеки волосного писаря Граловецького. Особливо велике враження на хлопця справили "Хмари" І.Нечуя-Левицького, і, в першу чергу, образ Радюка, який став зразком для наслідування. Невимовний захват викликав "Кобзар" Т.Шевченка [1:7-20].

У 1884 р. по закінченні повітової тульчинської школи Олександра було зараховано до подільської духовної семінарії в Кам'янці. У 1889 р. у "Подольских епархиальных ведомостях" з'явився друком перший вірш О.Лотоцького.

Брат Олександра Віктор по закінченні київської академії вчителював у Тифлісі і почав втрачати зір. Йому була зроблена операція, але невдало, і стан здоров'я продовжував погіршуватися. Було вирішено, що Олександр їде до брата. 1889 р., будучи учнем п'ятого класу семінарії, він переїздить до Грузії і переводиться до Тифліської семінарії. Стан брата все погіршувався. І згодом, 1890 р., вже зовсім сліпий, він їде додому. Цього ж року Олександр переводиться до Київської семінарії [1:33-41].

Майже одразу по переїзді О.Лотоцький стає членом української (студентської) громади, яку організував Лука Скачковський. До неї входили також Тихін Добрянський, Іоїль Руденко, Степан Кедреновський та ін. Члени громади мали унікальну, як на той час, можливість нелегально знайомитися з галицькими виданнями — "Правдою", "Зорею", "Ділом". Щорічно проводилися святкування Шевченкових роковин. Великий вплив на членів громади мали В.Б.Антонович, І.С.Левицький, В.Н.Вовк-Карачевський, а згодом і М.С.Грушевський [1:50-65].

Як одного з кращих випускників семінарії, О.Лотоцького було прийнято до Київської Духовної академії за державний кошт. Однак через хворобу він змушений був цілий рік провести у с. Білоусівці з батьками [1:90]. Студентом академії Олександр став уже 1892 р. Разом з ним з українського гуртка навчався С.О.Липківський, члени громади були також і на нижчих курсах: Г.Ярошевський, М.Шпачинський, С.Іваницький [1:103].

Ще у стінах академії він почав наукову співпрацю з В.Антоновичем та його учнями. Спочатку це була робота над біографічним словником діячів — українців та чужинців, що зробили якийсь внесок до української справи. Керував роботою сам професор при допомозі М.Грушевського. О.Лотоцький очолював групу, яка опрацьовувала біографії церковних діячів. Праця була доведена до літери О, але через від'їзд Михайла Сергійовича до Львова призупинилась і врешті так і не була надрукована. М.Грушевський допомагав Олександру та іншим студентам складати плани самоосвіти, давав поради щодо тем рефератів і пошуку джерел, заохочував до літературної співпраці у газетах та популярних виданнях.

Пізніше його численні статті з громадської історії та літератури торкались життєвого шляху діячів науки і літератури: І.Роллє, І.Некрашевича, Т.Шевченка, В.Аскоченського [1:174-176].

За роки навчання О.Лотоцький починає подорожувати по Україні з батьком і братом. "Я використовував всі подорожі для розмов зі священиками, учителями, дяками на теми українські", — зазначає О.Лотоцький. Одночасно він досліджував місцеві архіви. На підставі архіву Брацлавського та Богуславського монастирів пізніше був написаний "Очерк истории Виннице-Браславского женского монастыря" [2].

Одну з подорожей по Поділлю він здійснив з С.Липківським. Під час подорожей він розшукує літературну спадщину С.Руданського, книжкові колекції, збирає етнографічний матеріал [1:131].

Провідні напрямки майбутніх досліджень вимальовуються вже в роки навчання в духовній семінарії та Київській духовній академії. Зацікавлення історією церкви, її устрою, права не випадкове в житті Олександра Гнатовича, адже народився він у сім'ї православного священика. Основою майбутніх наукових розробок у галузі історії церкви стали спроби аналізу загальних християнських догматів, Святого Письма. Протягом усього життя дослідник знову і знову повертається до цих тем.

Ще в роки навчання в духовній семінарії ним було написано багато творів-роздумів з цього приводу. Розмірковуючи над можливістю розвитку християнського віровчення, Олександр приходить до таких висновків: "Полнота и совершенство христианского вероучения нисколько не препятствуют его развитию. Развитие его возможно и основывается на различии в нем 2 элементов — божественного и человеческого, внутреннего и внешнего, содержания и формы" [3: арк.71-77].

Він намагається узагальнити, виділити вихідні положення православного вчення про стан душі померлих [3: арк.143-150], прагне знайти відповідь на питання, чи можливо побачити "в душе человеческой некоторую черту божественности, величественности" [3: арк.39-51], робить спроби проаналізувати окремі сюжети зі Старого та Нового Завіту [3: арк.21-38].

"Любовь является центром, средоточием всего христианского учения. Сам Спаситель сводит весь закон к заповеди о любви к Богу и ближнему," — пише Олександр, ще будучи студентом [3: арк.119-124].

Можливо, саме розуміння цієї істини хотів донести О.Лотоцький дітям, складаючи для них збірники, адже в його доробку є багато робіт саме для маленьких читачів, бо формувати світогляд людини необхідно з перших років її життя. Так, у збірнику "Вінок" уміщено, наприклад, такі оповідання: "Коротка свята історія", "Різдво Господа нашого Ісуса Христа", "Воскресіння Ісуса Христа", — які відзначаються надзвичайною яскравістю, легкістю у сприйнятті, що показує Олександра Гнатовича і як талановитого дитячого письменника [4]. Подібну оцінку можна дати і підручникам для дітей з основ віровчення, укладених О.Лотоцьким ("Старий Заповіт"[5], "Новий Заповіт" [6]). Вдалий добір матеріалів дозволив автору у доступній для малечі формі передати зміст Вічної книги. Ще студентом Олександр починає складати свою колекцію з матеріалів з історії церкви, яка з часу навчання в Академії стала основним предметом його наукових занять. Ще на третьому курсі він узяв у професора І.Малишевського тему про устрій української церкви. Стаття на цю тему була написана українською мовою і вийшла у "Записках НТШ" у Львові. Саме ця публікація принесла потім великі неприємності. Рада Академії не допустила захисту кандидатського дослідження О.Лотоцького. Було винесено присуд про небажаність його праці, як неблагонадійного, на педагогічній ниві. Саме тому, скінчивши Академію зі званням кандидата богослов'я влітку 1896 р., Олександр не зміг одразу знайти роботу. Подільський архієпископ Дмитрій Сабикін спочатку обіцяв влаштувати його у Кам'янці, але коли довідався про цей інцидент, відмовив у посаді [7:556].

У Києві О.Лотоцький зустрічає жінку, яка стала його вірною супутницею на усе життя. 1986 р. він одружився з Німіфодорою Мефодіївною Руденко.

Пошуки роботи в освітній галузі не мали успіху. Тому довелося влаштуватися у Київську палату Державного контролю, де він працював у касовому відділі [1:45]. У цей же час у Києві було започатковано українське видавництво "Вік", у діяльності якого активну участь брав і Олександр Гнатович [1:260-262].

Loading...

 
 

Цікаве