WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → День пам’яті кобзаря - Реферат

День пам’яті кобзаря - Реферат

Деньпам'ятікобзаря

Багатьом херсонцям травень імпонує різнобарв'ям квітів та буянням зелені, зливами сонця і, звичайно, цілим разком традиційних свят. Серед них називаємо і відроджений з забуття День Матері, який мимоволі викликає в пам'ятку прекрасні Шевченкові рядки: "У нашім раї на землі / Нічого кращого немає, / Як тая мати молодая / З своїм дитяточком малим". Є щось символічне в тому, що і в березні (Жіноче свято і Кобзареві дні), і в травні (Свято Матері та День пам'яті Шевченка) ці світлоносні дати крокують поряд. Адже для кожного українця священними є слова "мати" і "Шевченко". Це наші давні обереги, що утримують наш етнос над безоднею винародовлення, перевертенства, нелюдяності. Чи не тому відзначення цих Днів у травні додає нам духовної снаги, як і Різдвяне та Великоднє свято.

22 травня щороку кожна людина на Україні чи за її межами, яка шанує нашу землю та її великого сина-подвижника, вважає за необхідне запалити свічку пам'яті перед образом Кобзаря, принести квіти до його могили в Каневі чи до пам'ятника Тарасові в будь-якому куточку планети, прочитати поетові вірші, заспівати його безсмертний "Заповіт" — і відчути себе невід'ємною частинкою того дивовижного творіння Божого, що зветься українським народом. У цей скорботний і водночас урочий день линемо думками у далекий травень 1861 року. Саме тоді була виконана остання воля Тараса Григоровича: "Як умру, то поховайте / Мене на могилі, / Серед степу широкого, / На Вкраїні милій, / Щоб лани широкополі, / І Дніпро, і кручі / Було видно, було чути, / Як реве ревучий". Після 58-денного супочинку на Смоленському кладовищі м. Петербурга прах поета було відправлено на Україну. Викопану з чужої землі труну було вкладено в свинцеву, а потім ще й в соснову домовину, оббиту залізом і стягнену залізними поясами, поставлено на дроги і вкрито, за прадавнім звичаєм, червоною китайкою. 8 травня (26 квітня за старим стилем) від Московського вокзалу в Петербурзі відійшов поїзд, яким Шевченкову труну в супроводі О.Лазаревського та Г.Честахівського було перевезено до Москви, а звідти — поштовим трактом до Києва. 18 травня (6 травня за ст. стилем) о 7-й ранку похоронні дроги були вже в Броварах і, поки очікувався дозвіл на в'їзд до Києва, біля Кобзаревої домовини зібралась безліч людей, передусім молоді. Київські студенти розпрягли дроги і власноруч повезли їх далі. Прощання киян з прахом Тараса відбулось наступного дня в церкві Різдва, а під вечір (о 16 годині) труну було перенесено до пароплава: хоча названий брат Шевченків — Варфоломій — переконував у доцільності поховання Кобзаря на Щекавиці в Києві, де вже було викопано яму, Тарасові друзі не погодились. На Кобзаря чекав Канів.

20 травня (8 травня за ст. стилем) вранці прах Шевченка полинув водами Дніпра-Славути на борту пароплава "Кременчук" у супроводі рідних і друзів. О 16 годині того ж дня по прибуттю до Канева домовину Кобзаря було поставлено в місцевому Успенському соборі. Тут наступного дня було відслужено панахиду, а 22 травня (10 травня за ст. стилем) Т.Г.Шевченко був похований на Чернечій горі. У цій скорботній події взяли участь біля 2000 чоловік. Серед них: Микита, Йосип, Ярина і Варфоломій Шевченки, Іван Сошенко, Віктор Забіла, Тадей Рильський, Борис Познанський та ін. Як повідомляв генерал-губернатор князь Васильчиков цивільному губернаторові генерал-лейтенантові Гессе через кілька днів по тому: "при похованні 10 числа цього місяця в м. Каневі тіла академіка Тараса Шевченка студенти Київського університету виголошували промови, в яких чітко висловлювалась нібито надія на майбутню свободу України". Незважаючи ні на які перешкоди і цькування з боку царських посіпак, Тарасові спадкоємці продовжили його величну справу і віддали своє життя, свій хист рідному народові. У хвилини прощання з Кобзарем у Каневі того далекого від нас травня протопоп Мацкевич провістив: "Світ твій просвітиться перед людьми: вони побачили твої діла добрі і прославили Отця, іже на небесах. Минуть віки, і далекі нащадки дітей України побачать і пізнають, хто був Тарас Шевченко!"

Тож не забуваймо про світоча української нації Тараса Шевченка і ми з Вами, дорогі херсонці! Шануймо його пам'ять і в дні свят, і в дні праці. І найкращою даниною шани Кобзареві буде наша відданість ідеї зміцнення Української держави — тієї "сем'ї вольної, нової", якою її хотів бачити поет.

Література

1. Афанасьєв-Чужбинський О.С.Спомини про Т.Г.Шевченка // Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С.87-107.

2. Українські поети-романтики: Поетичні твори. — К.: Наукова думка, 1987. — 592 с.

3. Шевченко Т.Г. Твори: У 5 т. — К.: Дніпро, 1978. — Т.1. — 373 с.

4. Шевченко Т.Г. Твори: У 5 т. — К.: Дніпро, 1979. — Т.5. — 567 с.

Loading...

 
 

Цікаве