WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дієслівні метафори в поезіях М.Чернявського - Реферат

Дієслівні метафори в поезіях М.Чернявського - Реферат

Милосердя він не знає,

І плавці бліді тремтять...

Ходять в небі чорні хмари,

Потім сонечко ясне,

При журбі прилинуть чари,

Лихо стихне і засне.

Ти сумний... А над тобою

Ходять зорі в вишині,

І з усмішкою ясною

На співця зорять вони [2, с.164].

Поетичній мові М.Ф.Чернявського властиві метафоричні контексти з часто вживаними дієсловами на означення процесу горіння типу горіти, загоратися, палати, палахкотіти, згоріти. Використовуючи те саме слово в різних лексичних поєднаннях, автор досягає оригінального звучання поетичної мови. Так, на переносному значенні дієслова горіти створюються метафори. Наприклад:

Над ним горять останні зорі

Ще мент — і жито побіжить... [2, с.147]

І тільки віра непохитна,

Що десь-то там, у тім житті;

Горить зоря її привітна, —

Єдиний світ в її бутті [2, с.272]

У поезіях М.Ф.Чернявського відбувається постійний процес оновлення загальномовних метафор, створення індивідуально-авторських образів.

Семантика метафор із дієсловами бити, битися може розширитися через своєрідну сполучуваність з метафоризованим іменником. Повертаючи дієслову бити його пряме значення "ударити, стукати", поет поєднує його з іменником вітер.

А вітер стріху б'є і смиче на хатині,

У вікна грюкотить, неначе крильми птах.

[2, с.211]

Конкретизація метафоричного ядра відбувається за рахунок порівняння, яке уточнює зміст усієї метафори.

Дієслово битися в загальномовному сполученні серцеб'ється означає "рівномірно рухається, працює". Завдяки поєднанню з прислівниками, іменниками, що деталізують, уточнюють зміст усієї метафори, спільним для них є значення "радіти, бути схвильованим, піднесеним, зворушеним". Наприклад:

Серце б'ється, серце рветься

І щемить з натуги [2, с.412]

Дієслово розбива в поетичному контексті означає неперевершеність людського розуму.

Розум — іскра громова,

І як грім на небі хмари,

Він облуди всі й примари

Освіщає й розбива [2, с.141]

Дієслово дзвеніти, виступаючи в переносному значенні, у своїй семантиці зберігає вказівку на звуковий образ, підкреслює високий зміст, позитивну оцінку чого-небудь:

Скільки й сміху між страждання

На землі дзвенить [2, с.143]

Процес збагачення, оновлення лексико-семантичної структури вживаних у поезії загальномовних або традиційних поетичних метафор виразно простежується на прикладі словосполучень із дієсловами, що пов'язані з загальним значенням руху або конкретної фізичної дії: іти, проходити, текти, протікати, наприклад: проходити шлях, дорогу, степ, пустиню. У метафоричних сполученнях, утворених дієсловами названої семантики та іменниками дні, весна, ніч, луна та ін., виступають і стилістично нейтральні дієслова іти, бігти, спішити, і розмовні типу брести, чвалати, повзти, сунути, лізти. Загальне значення таких дієслів — переміщення в просторі — рух. Вони вживаються для характеристики переміщення неживих предметів, перебігу психічних процесів, характеристики змін у часі.

У традиційних метафорах типу йде час, весна, літо поетичний контекст розвиває семантику дієслова, пряме значення якого стає метафоризуючим, тобто відбувається процес перенесення ознак з живого на неживі предмети, явища. Наприклад:

Йде весна. Земля розкутая

Димом, парою вкривається [2, с.149];

І тільки рельсами легка

Ще йде луна і замовка [2, с.98].

Семантичні особливості дієслів на позначення фізичного стану, дій людини у поезіях М.Ф.Чернявського досить різноманітні. Введення їх у лексико-семантичну структуру метафори як метафоризуючих компонентів виявляє особливості лексичної сполучуваності, характерної для поетичної мови взагалі і для індивідуального стилю зокрема.

Поширеним типом метафор у поезіях М.Ф.Чернявського є такі, в яких вільне значення дієслова, допускаючи найширшу лексичну сполучуваність, взаємодіє із зв'язним значенням, обмеженим певними лексичними типами.

Дієслово дихати у сполученні з іменниками степ, вічність реалізує первинне значення: степ, вічність уподібнює людині.

Жаром дише степ огнистий,

В млосних чарах спить земля

І крізь одяг свій барвистий

Груди сонцю підставля [2, с.379];

І вічність дише... І в пустині,

Якій нема ніде кінця,

Нечутно зносить з острівця

Щомиті щось і щохвилини [2, с.370].

У своєрідних словосполученнях дише степ, дише вічність реалізується пряме значення. Конкретний образ виникає як синтез прямого і переносного значення.

Метафори з дієсловами сміятися, засміятися, всміхатися конкретизують внутрішній психічний стан людини:

Як душа в тобі сміється —

Не спиняй.

Як із серця пісня рветься,

То співай [2, с.323].

Дієслово сміється, поєднуючись з іменниками типу зорі, сонце, створює традиційно-поетичні метафори. Наприклад:

А зорі сміються,

І сяють, і грають [2, с.60];

Сміється діброва, степ маревом грає.

Сміється дніпрова долина скляна [2, с.49];

І були ті хвилі сині,

А під берегом зелені

І сміялись, мов шалені,

На підводному камінні [2, с.314].

Метафори зорі сміються, діброва сміється, хвилі сміються актуалізують первинне значення дієслова, що не має обмеженості щодо сполучуваності з поняттями на означення явищ природи.

Значну групу метафоричних сполучень формують дієслова із загального семантичного мовлення, побудовані на звукових асоціаціях. Ці метафори відзначаються багатством емоційних відтінків. Зміна в семантиці дієслів тут супроводжується також і певними граматичними змінами, зокрема, взаємодією категорій перехідності-неперехідності.

Дієслова ридати, ревти, що передають стан людини і асоціюються із звуковим вираженням, досить часто використовуються для змалювання явищ природи. Перенесення ознаки відбувається з живого на неживе.

Наприклад:

Море, море!.. Люте море!

Диким звіром ти ревеш

І в безкрайому просторі,

Що зустрінеш, все береш! [2, с.226];

Заревла-завила

Буря-хуртовина

І зачервоніла

Славна Україна [2, с.52].

Дієслова мовлення часто вступають у предикативні відношення з абстрактними іменниками:

Так кричить зухвало

Ненасить людська,

Та цього ще мало:

Бог за бідняка!.. [2, с.142].

Досить поширеними є метафоричні вислови з дієсловами говорити, казати. Вільна сполучуваність цих дієслів не обмежує утворення метафор, у яких перенесення ознак відбувається з живого на неживе. Наприклад:

І сонце з неба каже їй: (квітці)

"На кручі тій, красуне прірви: цвіти,

Тебе в красі твоїй

Ніхто не зірве [2, с.369].

М.Ф.Чернявський уживає дієслово шепотіти, яке найчастіше сполучається з поняттями, що називають явища природи, надаючи їм рис і властивостей живих істот. Наприклад:

Лісом блукаю, й шепоче мені

Ліс свої тихі слова таємничі [2, с.180].

Подібне перенесення ознак характерне і для дієслова співати:

І доки сятиме зоря —

Все будуть хвилі нам співати

Свої незрівняні кантати,

Горнути гори янтаря [2, с.374].

Основна якість метафори М.Ф.Чернявського полягає в тому, що вона доведена до великої різноманітності як у своєму обсязі, так і в застосуванні. Вона простягається від слова до цілої поезії, від згущення метафоричної атмосфери до мінімальних натяків на неї. В його поезіях використовуються однаковою мірою традиційні та індивідуально-авторські метафори. В їх основу найчастіше лягають зорові, звукові, дотикові відчуття.

У поезіях М.Ф.Чернявського метафоричний образ, побудований на дієсловах, виступає як засіб подвійного бачення світу: реальне виступає на фоні фантастичного, створеного уявою поета. М.Ф.Чернявський створює свіжі, оригінальні метафори. За допомогою метафор поет досягає глибокого впливу на читача, як позитивного, так і негативного.

Література:

1. Мовчан П. Мова — явище космічне// Літературна Україна. — 16 листоп. 1989. — С.2.

2. Чернявський М. Поезії. — К.: Рад. письменник, 1959. — 478 с.

Loading...

 
 

Цікаве