WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дієслівні метафори в поезіях М.Чернявського - Реферат

Дієслівні метафори в поезіях М.Чернявського - Реферат

ДієслівніметафоривпоезіяхМ.Чернявського

Мова — найважливіший засіб спілкування, передачі інформації. Але самим лише спілкуванням, інформативністю не вичерпується суспільне значення мови. Для письменників мова — це могутнє і єдине знаряддя створення художньо-естетичних цінностей.

Художнє слово, живописуючи предмет, прямо й відразу звертається до свідомості, що перетворює чуттєві сприйняття. Художня мова невичерпно багата й гарна, якщо виплекана рідним народом, живиться з народних джерел, що ніколи не замулюються.

Кожне слово мусить нести в собі емоційне навантаження, без якого руйнується зміст. У художньому слові постає предмет, перетворений у художнє переживання. Безпосередня суттєва даність асоціативно відтворюється читачем, але вона вже не мислиться ним сама по собі, а тільки в зрощенні, в злитті з переживанням. Це й є те, що ми можемо назвати інтелектуальною силою художнього слова.

Павло Мовчан відзначає: "Вражаюча феноменальність мови — передавати щоразу новий зміст, нову інформацію. При всій словниковій обмеженості мова спроможна відбивати світову необмеженість, пропускаючи через себе необмежений життєвий потік, перетворювати швидкоплинне в позачасове" [1, с.2].

Справжній майстер слова відчуває постійну потребу, жадобу новизни у творчості. Можливості цього закладені в природі самої мови — мови взагалі і мови художньої зокрема.

Мова художньої літератури, функціонуючи в системі загальнонаціональної мови й використовуючи засоби різних мовних стилів, уводить словесний матеріал в особливу сферу, де засоби мовного вираження перетворюються на засоби художнього зображення.

Найповніше ці функції національної мови поширені в поезії, бо саме там слово набуває особливого забарвлення — образного, емоційно-експресивного.

Такі зразки слова зустрічаються в поезіях нашого земляка М.Ф.Чернявського. Він сам писав: "Мій поетичний символ віри — свобода у виборі тем і безпосередність у вислові того, чим буває повна душа, що проситься вилитись у слово" [2, с.38].

Мова поезій М.Ф.Чернявського ще мало вивчалася, тому один з її аспектів — образно-естетична функція дієслівних метафор — став предметом нашого дослідження.

Властивість метафоризуватися — важлива якість слова, що має велике значення в його житті й розвитку. З цим явищем пов'язані численні й різноманітні процеси як у сучасній мові, так і в її історії, як у загальнонародній нормі, так і в живих народних говорах. Це явище дуже виразно виявляється і в різних мовних стилях і особливо в художній мові. Саме з метафоризацією часто пов'язане багатство слова, гнучкість, краса.

Будучи потужним засобом збагачення мови, метафоризація створює все нові й нові значення. Таке творення виявляється безмежним як у колективній мовній практиці, так і в індивідуальній майстерності художників слова.

Письменник, поет у своїй мовній практиці ставиться з особливою увагою до явищ метафоризації як до художнього прийому. Він широко культивує метафоризування, намагається на цьому ґрунті досягти повного художнього ефекту. Його метафоричні пошуки виявляються в двох напрямах. По-перше, поставити на службу своїх завдань метафоризовані факти літературно-національної мови. По-друге, створити власні, індивідуальні, метафоричні засоби на основі загальномовного матеріалу, віднайти в надрах складної мовної структури свіжі й виразні метафоричні явища, доступні й прийнятні для читача, — це важливе творче завдання, яке розв'язується майстром художнього слова.

Потяг до метафоризації — типове явище у сучасній українській поезії.

У словесній структурі метафори особлива роль належить дієслову. Воно створює динаміку, надає всім переносним ознакам рухливості. За своєю природою дієслово здатне викликати таку експресивність слів у метафорі, яка найбільш вразливо діє на емоції. Не випадково метафоризація дієслів найбільш відчутна в поезії М.Чернявського. Наприклад:

І в блискучім уборі

При величній тишині

Ніч іде за сині гори

В край, де сплять огненні дні.

Вслід за нею позлотистим

Роєм в'ються зграї снів... [2, с.199]

Дієслова в цьому уривку вірша вжиті в переносному значенні. В системі поетичних засобів М.Ф.Чернявського чільне місце посідають явища функціонування слів з переносним значенням. У багатьох випадках їм належить основна роль, вони часто стають опорою для інших засобів, метафоризовані слова випливають на поверхню в численних контекстах М.Ф.Чернявського. Поет особливу увагу приділяє метафорам, які виражені дієсловом.

Дієслівні метафори творять емоційно-експресивний тон:

І як сонце в небі гасне,

Умира проміння ясне,

І вдяга ніч все помалу, —

Так її між нас не стало [2, с.351].

М.Ф.Чернявський створює такі складні форми метафоризації слова, що не сприймаються прямолінійно. У вужчому контексті вони стають загадкою для читача. Процес розгадування їх хвилює, дає художнє задоволення. Розгадування полегшує глибокий контекстуальний фон, звідки читач довідується про поетичні наміри. Так, наприклад, важко вловити переносне значення слова з такого контексту:

Йдуть північні люті раті,

Край південний воювати,

Воєвода їх веде [2, с.209].

Але метафора, як цілий образ, створений нею, виявляється з такого широкого контексту:

Йдуть північні люті раті,

Край південний воювати,

Воєвода їх веде.

Йдуть снігів полки крилаті.

Білій пані шлях рівняти,

І вона за ними йде [2, с.209].

У процесі метафоризації слова можуть обростати оригінальними значеннями, семантичними нюансами, які виступають єдиними в своєму роді формами художньої виразності мови. Тільки метафоризація дозволяє такі, наприклад, сполучення слів: ліси поснули, рине смерть, обняв світ, ліс весну зачува, сонце оживає, плаче сніг, ліс шепоче, ніч стоїть, Дніпро стогне, думка росте, сміється сич, дим встає, колос співає та ін.

Метафоризовані дієслова можуть помножувати, збільшувати свою виразність у багато разів, розширювати функції, вони можуть перетворюватися, зміцнюватися у своїй поетичній силі або додавати зміцнення іншому слову. Ось, наприклад, скільки має метафоричних значень кожне з наведених дієслів у поезії М.Ф.Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прарідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік. І світ-зоря,

Твоя свята зоря засяє...

Ні, не умре ніколи мова,

Якою син співає твій [2, с.82].

Побудова поетичних текстів на метафоризованих дієсловах уже сама собою розв'язує завдання створення художніх якостей.

У багатьох поезіях М.Ф.Чернявського метафоричні значення служать основою поетичної мови. Метафоричність у його поезіях не залишається в межах значення лише окремого слова. Це — ширший процес. Часто метафора накладається на цілу групу слів, тобто охоплює контекстну одиницю. В такому разі певна група слів міцно в'яжеться ще й спільними метафоричними властивостями, узгодженими з поетичним задумом. У поезіях М.Ф.Чернявського ми спостерігаємо часто вживану не тільки словесну, а й контекстну метафору, тобто таку, що не вміщується в одному слові. Створюється своєрідний синонімічний ряд, досить широкий за обсягом і складний своєю внутрішньою побудовою, на якому виступає метафоричність. В такому контексті виявляється не просте складання метафоризованих слів і не згущення їх, а нова семантико-поетична якість, створена рукою майстра художнього слова. Наприклад:

То — град, пізнаєш, тільки глянь.

І він сипнув... І грім луною

По хмарах з сміхом покотивсь.

І знову степ загородивсь

Холодноводою стіною,

І ніби змерз і затремтів,

Почувши неба лютий гнів [2, с.186].

Тут метафоричність має вигляд суцільної лінії, виступає над цілим контекстом, над усією поезією і перетворюється у виразний персоніфікований образ.

У такий же спосіб змалював поет свої переживання на фоні опису природи в поезії з циклу "Пісні про кохання" — "Пролог". Метафоричні значення тут такі потужні, що змальовують дуже складні процеси в душі поета, в природі їх взаємозв'язку. Подається зворушлива картина, сповнена за своїм оформленням:

Ходять в небі вічні зорі;

Ходить місяць золотий;

А у вільнім синім морі

Ходить батенько грізний.

Ходить царство оглядає,

Суд і правду подає;

Він провин не вибачає,

Кривді волі не дає.

Де він пройде — море грає,

Хвилі піняться, киплять, —

Loading...

 
 

Цікаве