WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Герої кодексу»: хто вони? (За творами Е.Хемінгуея та Івана Багряного) - Реферат

Герої кодексу»: хто вони? (За творами Е.Хемінгуея та Івана Багряного) - Реферат

І.Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній негасиму іскру, яка б висвітлила шлях із гірської прірви зневірення, приниження і знеособлення в безсмертя. Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався — і знову духовно окрилювався, запалювався гнівом — і страждав, охоплений співчуттям до людини, спрагою милосердя і невимовним болем серця, піднімав її до висот божественного творіння, бо вірив у тріумф людської гідності на пограниччі боротьби, страждань.

Народжений бути вільним, гордим, усе, що мав — талант, любов, громадянську мужність, — Багряний присвятив боротьбі з тоталітаризмом та людиноненависницькими ідеологіями пануючих режимів, з рабською психологією співвітчизників.

Про те, яким був герой Багряного ми дізнаємось із спеціальної зауваги до твору "Людина біжить над прірвою": "Одним із числа тих мільйонів є наш герой. Власне, не герой, а просто — людина, що не далася схопити себе так просто тому страшному самумові, викресала з себе іскру волі й збунтувалася [...]. Більше того, вона повернулася всторч і пішла навпроти, пригинаючись до самої сирої землі, своєї землі, хапаючись за неї й за все, що на ній є, не даючися скинути себе в прірву.

Вона — це людина, — це не легендарний герой легендарних часів людської історії [...].

Ні, цей герой — це звичайна собі, сіренька, в лахміття вдягнена, заштовхана, стероризована, отака собі мізерна людина 20-го століття. Слабенька й змучена, непоказна й нічим не опанцерована, поставлена, одначе, долею проти найбільших страхіть і почвар, які будь-коли існували під сонцем [...]. Що проти них змії-гориничі! А серед них і найбільші страхіття — страхіття ницості, масової підлоти, масової жорстокості і злоби [...]. І от він протистоїть їм... Сірий і буденний і не героїчний на вигляд, немовби зацькована тваринка. Лише з гарячим, буремним серцем... з уперто зціпленими зубами... З очима, запаленими вогнем великої, нездійсненої мрії" [2:421]. Ось такий герой Івана Багряного.

Ю.Мариненко, дослідник творчості Багряного, дуже доцільно навів вірш Оксани Лятуринської для характеристики героя письменника:

І знову цілу ніч верзлося:

Біжу, зацькований, мов звір,

І слід кривавиться на росах,

І піт рудий туманить зір.

І знову бачу світ багряно.

За мною полум'я і дим,

Гаряча заграва над станом,

Безправ'я над добром моїм.

І знов в ганьбі стріваю ранок,

І ліс мені, мов звірю кліть.

Та прийде день мій невблаганно,

Ще мить, ще мить!.. [4:105]

Такий він, герой Багряного, з яким уперше ми зустрічаємось у романі "Тигролови", а далі і в багатьох інших творах. Головне кредо героїв автора — "не дати скинути себе у прірву". Ці герої — люди мужні, людяні, стійкі і непереможні. Непереможні саме тому, що "хто не здався, той не переможений" [2:375]. Часто письменник змальовує особу, що проходить важкий шлях, зазнає протягом нього значної еволюції і щоразу стає стомленішою, екзистенціальнішою, але не втрачає палкої жаги жити: "Я буду вмирати, та поки моє дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах, я буду з тугою вчитися тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих іскрах дороги з гірської прірви в безсмертя!..." [2:447]

Перемога людського в людині — ось що головне для письменника. А перемагає людина тому, що не визнає себе нулем в історії, що не озвіріла, не перейнялась озлобленням і ненавистю до інших, що зберегла у собі людяність, доброту, здатність співчувати і співпереживати і вірити, що людина може й повинна кинути виклик цілій системі — і вистояти. Так у творі "Людина біжить над прірвою" митець пише: "Та головне — які б не страшні були сили зла, сили нелюдського серед людей, остаточно переможе таки людина силою людською, силою добра, а не зла в ній" [2:453].

У романі "Сад Гетсиманський" письменник запропонував три характеристики: "Людина — це найвеличніша з істот", "Людина — найнещасніша з істот", "Людина — найпідліша з усіх істот".

Кожен має можливість вибрати свою долю. Позитивний герой Івана Багряного прямує першим з названих шляхів, яким би він не був тяжким. Це шлях гідності.

Змальовуючи свого героя, Багряний пише про "надлюдські пригоди однієї й одинокої серед ворожих їй сил людини в безприкладному єдиноборчому поході насупроти й наперекір усім цим ворожим силам, та навіть і наперекір цілому байдужому до неї світові, в якому вона приречена на загин; про духовний виклик людини цілому світові і про те, як всупереч усьому, переборюючи найнеймовірніші труднощі й перешкоди, включно з немилосердними до неї стихіями природи, людина таки перемагає" [3:14].

"— Жити!

Досі йому тільки не хотілося вмирати. А тепер, от, як уже сили залишили його, як він уже напівпритомний опинився на грані між буттям і небуттям, йому раптом страшно захотілося жити.

— Ж-и-т-и!!." [2:429].

Герой Багряного прагне жити, незважаючи на те, що останні сили покинули його. Але "він з тих, що їх надія гріє і живить аж до останньої іскри, тому він не збирався складати зброї, не збирався здаватися живим" [2:349].

Якщо співставити творчі доробки Ернеста Хемінгуея та Івана Багряного, то можна виявити багато спільного між ними. По-перше, точки зіткнення обох письменників ми помічаємо з тематичного боку. Спільною для обох є тема війни (обидва автори не лише творили у воєнні часи, а й самі брали у ній участь). Тема Італії також простежується у романі "Людина біжить над прірвою" Багряного та у "A Fare-Well to Arms" Хемінгуея. Обидва митці із захопленням ставляться до цієї держави.

Спільним для них є і нестримна віра в людину, в її міць і мужність, людяність і доброту. І Е.Хемінгуей, і І.Багряний переконані у нездоланності людського духу. "Полеглий навіть в нерівнім бою не є переможений до кінця. Він лише фізично вбитий, але ворогові нема з чого тріумфувати. Неупокорений мертвий воскресає знову" [2:375], — пише Багряний. У Хемінгуея читаємо: "Людину можна знищити, але її не можна перемогти". Схожими є герої письменників, "герої кодексу", які здобувають свою свободу лише силою. Своєрідним у них є також герой, що бере участь у чужій, не своїй війні ("A Fare-Well to Arms" та "Людина біжить над прірвою"), де герой, змучений і стомлений, намагається зрозуміти свою роль у ній і призначення. Але тим не менш стверджується перемога людини та на іспиті людського в ній у межовій для неї ситуації.

У новелі Е.Хемінгуея "A Clean Well-lighted Place" ми зустрічаємось із героєм, що зневірився у житті і в людях, який стверджує, що людина ніщо: "It was all nothing and a man was nothing too" [8:154]. Старий чоловік, який прожив ціле життя, зневірився у ньому цілковито. Є такий герой і у Багряного. Це "мудрий" Соломон, з погляду якого людина — це ніщо, "хробак" і "худоба", приречена на роль безвольної "піщинки", руханої велетенським самумом мас, до руху яких вона може лише достосуватися: "Людина є мразь, порох, ніщо. Ніщо!.. "Братерство, дружба, любов"... Фікція!!.. "Ідеї" всякі... Ха-ха-ха! "Ідеї"! Блеф! У вогневій пробі все те є фікція! Брехня! Людина — худобина, хам, безхребетний хробак... Чуєш? ХРОБАК і тільки!.." [2:416]. І всупереч цьому письменник показує, що може людина, коли вона не "хробак" чи безвольна "піщинка", а справжня людина, неповторна людська одиниця. І перемога в цьому змаганні — це не так особиста перемога героя, як перемога саме принципу життя цього типу людини над хробачним принципом Соломона.

Про що б не писав Хемінгуей — про найбільш, здавалося б, різне, — завжди відчуваємо його ненависть до людської самотності, його прагнення вміти вирватись із цієї самотності до друзів, до жінки, до справи, що з'єднує між собою людей, навіть коли ця справа — війна і десь у фіналі обіцяє тобі смерть. У Багряного простежуємо оптимістичну філософію життя, в основі якої лежить віра в людину, в перемогу людського начала в ній.

Щодо стилю письма обох митців, то і тут виявляється дещо спільне: лаконізм оповіді, психологічна напруженість, мала кількість діалогів, засіб контрасту, внутрішні монологи та зображення правди життя.

Якщо взяти до уваги розбіжності у творчості обох письменників, то варто перш за все згадати, що ці люди є представниками різних націй, народів, держав, а тому у кожного із них є власна ідеологія, принципи і ставлення до дійсності. Хоча навіть факти особистого життя Е.Хемінгуея та І.Багряного мають схожість.

Тим не менш, обидва митці є видатними художниками світової літератури, які ще за життя досягли визнання і слави.

Література:

1. Анастасьев Н. Творчество Эрнеста Хемингуэя. — М.: Просвещение, 1981.

2. Багряний І. Вірю!..: Хрестоматія: 2-ге видання. — Чикаго-Харків, 2001.

3. Гришко Василь. Невгасна віра в людину //Слово і час. — 1991. — № 10. — С.13-15.

4. Див.: Дніпро. — 1996. — № 11-12.

5. Мариненко Ю. "Воєнна" проза Івана Багряного ("Людина біжить над прірвою", "Огненне коло") // Дивослово. — 2001. — № 12.

6. Симонов К. Думая о Хемингуэе...// Эрнест Хемингуэй. Прощай оружие!: Роман, рассказы. — Днепропетровск: Промінь, 1987.

7. Ernest Hemingway. A Fare-Well to Arms. — M., 1979.

8. Ernest Hemingway. Selected Stories. — M., 1971.

9. Ernest Hemingway. The Collected Stories// The Millenium Library, 1995.

10. Ph.Toung. Ernest Hemingway. — Dusseldorf, 1951.

Loading...

 
 

Цікаве