WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Вертеп “Розгром” Івана Багряного - Реферат

Вертеп “Розгром” Івана Багряного - Реферат

Поругана і все ж таки незаймано-прекрасна в своїй божественній вроді і в своїй незрівнянній гордості, скована жорстоким холодом і все ж динамічна, обернена в кричущу емблему, в символ, в апофеозу безоглядної мужності, гордості і зневаги...

Омертвлена – і все ж таки безсмертна.

Змордована – і все ж таки неподолана..." [7, с.7].

Мотив Її постійно лунає в творі, не відпускає автора-оповідача ні на мить. "І тут – раптом знову зринає В о н а... Її образ... Образ юної і прекрасної, як сама юність, виставленої на позорище... Простреленої, оголеної, замороженої і так виставленої на лобнім місці, на перехрестях шляхів Історії" [7, с.13]. Варіант цього героїчного портрета пропонує письменник і в п'ятій відслоні, акцентуючи увагу саме на ньому, поряд з розбомбленим помешканням Урбанів:

"У велику проломину видно майдан, а на нім, мармурова статуя, стоїть р о з с т р і л я н а, г о л а і з а м о р о ж е н а О л ь г а. З гордо піднесеною головою...

Чути як крокують військові відділи десь і хаотично гудуть машини...

О л ь г а стоїть, лицем наставившись в небо..." [7, с.118].

Фінал-апофеоз утверджує непереможність Степової Еллади – України, невмирущість її народу. Маланюківське визначення нашого краю, що відлунює у вертепі Івана Багряного, ставить його героїв в один історичний і літературно-мистецький контекст. Подвижники-патріоти з його "Розгрому" нагадують своєю жертовністю й одержимістю, самовідданістю й незрадливістю Ольжичевого Незнаного вояка і Засуджених Олени Теліги, персонажі з доробку Ю.Липи, Є.Маланюка, І.Ірлявського, О.Лятуринської, Н.Лівицької-Холодної та інших представників Празької школи.

Біблійної врочистості й трагізму досягає Іван Багряний завдяки використанню цілих разків полісиндетонів: "І тремтить перетруджене серце. І закипає жалем, і закипає гнівом, на цій карколомній параді безглуздої епохи. І спалахує вогнем упертости помноженої на розпач. І зацвітає цвітом похмурої гордости і зневаги" [7, с.8-9]. У повісті-вертепі широко використовуються єдинопочатки, які додають картинам масштабності, передають багатотрудний характер діяльності подвижників, складності життєвих доль і випробувань. Одержимий марш героїв розширюється до безмежності, триває "по безконечних етапах Сибіру, Колими і Євразії... По одиночних і масових камерах тюрем і казематів (десять кроків вперед, десять кроків назад, закусивши губи і зломивши брови)... По підземних штольнях і лабіринтах каторги... По греблях, віядуках і котлованах будованих і багатьох ще не початих Біломорканалів та БАМ-ів... По сходах катівень забризканих власною кров'ю... По чужих шляхах чужої війни" [7, с.9]. Вони незчисленні "в чужих шинелях чужих армій... В колонах полонених... В людському інтернаціональному звалищі... В задротованих кошарах концентраків..." [7, с.9].

Автор вдається до лейтмотивних мікрообразів, наскрізних характеристик, порівнянь. Це зокрема думка про молоду генерацію борців, навіяна М.Хвильовим. Епіграф до повісті-вертепу ("Я бачу перед собою нових невідомих людей – сильних, як леопард, прозірливих, як Чека, і вільних, як Воля") постійно відлунює в творі Івана Багряного, озивається в різних варіаціях та інтерпретаціях: "Душа покоління... Це ж їхня душа – отих "сильних, як леопард", суворих, як камінь, і "вільних, як Воля"... і звичайних, як чорна земля" [7, с.8]; "Це в о н и! Живучі, як леопард, і сильні, як леопард. Сильні духом і витривалі тілом. Стійкі, як чорна земля. І вільні, як Воля, гордим своїм серцем" [7, с.10]. Особливого динамізму, передачі в слові сили, руху, кипучої енергії, яка вирує в жилах подвижників, кличучи до звитяги, досягає письменник завдяки насиченню в тексті дієслів: "Ідучи по світах, я відчуваю їх поруч, я відчуваю їх подих, я відчуваю їх голос, я дивлюся їм в очі, я читаю їхній усміх – і окрилене серце закипає снагою" [7, с.10]. Проте подібне дієслівне нагромадження супроводжує й появу всюдисущих маріонеток: "Вертепні ляльки затемняють героїв, лізуть з усіх шпарин, розмахують руками й клейнодами і кричать... Лізуть крізь завісу, вистрибують до залі і навіть на вулицю... Марширують... Біжать... Кривляються і репетують" [7, с.10].

Драматургія Івана Багряного – визначне явище в історії нашої культури, і хочеться сподіватись, що ці твори будуть належно поціновані і ґрунтовно досліджені нашим материковим літературознавством, а ще зацікавлять режисерів театру, кіно й телебачення.

Література

1. Багряний І. Генерал: Комедія-сатира. — Мюнхен: Україна, 1948. — 94 с.

2. Багряний І. Генерал: Комедія-сатира / Передм. та упорядкування В.Скрипки // Березіль. – 1992. — № 5-6. – С.13-69.

3. Багряний І. Генерал: Комедія-сатира // Близнята ще зустрінуться: Антологія драматургії української діаспори / Упорядкування і вступна стаття Лариси Залеської Онишкевич. — К., 1997. — С.397-495.

4. Багряний І. Морітурі: Драматична повість. — Б.м.: Золота брама, 1947. — 126 с.

5. Багряний І. Морітурі: Драматична повість / Післяслово М.Скиби // Березіль. – 1994. — № 10-12. – С.30-123.

6. Багряний І. Морітурі: Драматична повість // Багряний І. Тигролови: Роман: Морітурі: Драматична повість. – К.: Наук. думка, 2000. – С.243-363.

7. Багряний І. Розгром: Повість-вертеп. — Б.м.: Прометей, 1948. — 125 с.

8. Багряний І. Розгром // Вибрані твори: У 2 т. — К.: Юніверс, 2006. — Т. 2. — С. 527-652.

9. Багряний І. Розгром // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб. Вип.3. — К.-Херсон: Просвіта, 2007. — С.116-167; Вип. 4. — С. 131-181.

10. Гаврильченко Олег, Коваленко Андрій. Штрихи до літературного портрета Івана Багряного // Багряний І. Сад Гетсиманський: Роман. – К.: Дніпро, 1992. – С.5-18.

11. Жулинський М. Іван Багряний // Ґроно нездоланих співців: Літературні портрети українських письменників ХХ сторіччя, твори яких увійшли до оновлених шкільних програм: Навчальний посібник для вчителів та учнів старших класів середньої школи. – К.: Український письменник, 1997. – С.240-255.

12. Залеська Онишкевич Лариса. Драматургія української діяспори // Близнята ще зустрінуться: Антологія драматургії української діяспори / Упор. та автор передм. Л.Залеська Онишкевич. – К.- Львів: Час, 1997. – С.9-32.

13. Немченко Галина, Немченко Іван. Вежі духовності: Посібник з літератури української діаспори. – Херсон: Айлант, 2000. – 252 с.

14. Немченко І. Багатогранність творення образу України в драматичній повісті Івана Багряного "Морітурі" // Печатное слово. — 2006.- № 3.- С.23-27.

15. Немченко І. До проблеми дослідження драматургії Івана Багряного (художня своєрідність комедії-сатири "Генерал") // Південний архів: Філол. науки: Зб. наук. праць. – Херсон, 2005. – Вип.ХХІХ. — С.76-80; Література. Театр. Суспільство: Зб. наук. праць. – Херсон, 2005. – С.100-106.

16. Немченко І. Передслів'я редактора // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук.зб. Вип.3. — К.-Херсон: Просвіта, 2007. — С.5-6.

17. Скиба М. Його ера починається завтра // Березіль. – 1994. — № 9-10. – С.122-123.

18. Скорина Л. Література та літературознавство української діаспори: Курс лекцій: 2-е вид. – Черкаси: Брама-Україна, 2005. – 384 с.

19. Скрипка В. На хресному шляху // Березіль. — 1992. — № 5-6. — С.13-14.

Loading...

 
 

Цікаве