WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість Пантелеймона Куліша. Роман “Чорна Рада”, поезія, драми - Реферат

Творчість Пантелеймона Куліша. Роман “Чорна Рада”, поезія, драми - Реферат

Реферат

на тему:

Творчість Пантелеймона Куліша. Роман "Чорна Рада", поезія, драми

План

Вступ

1. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша

2. Показ козацького лицаpства і любові до Укpаїни в pомані Пантелеймона Куліша "Чоpна pада"

3. Значення творчості П. Куліша

Список використаної літератури

Вступ

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно обдарованими, зробили величезний внесок у розвиток української культури, літератури, мистецтва, мови, науки. Він був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем, з багатьох європейських мов, ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом, дуже багато зробив як видавець, громадський діяч.

Уся творчість та громадська діяльність П.Куліша – неоднозначна, суперечлива. "Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією., Куліш протягом свого довгого життя переходив найрізноманітніші зміни, топтав найрізноманітніші сліди, виступав у найрізноманітніших ролях і полишив по собі багату літературну спадщину, в якій обік цінного, було багато схибленого, багато суперечностей.." – так відгукнувся про нього І.Франко в "Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.".

Внесок П.Куліша в українську культуру, мову та літературу вагомий і безперечний. Довгий час у роки сталінщини та брежнєвського застою – його ім'я згадувалося дослідниками здебільшого в негативному плані, твори майже не видавалися. У роки відродження української культури П.Куліш, його творчий доробок поціновується об'єктивно і займає належне йому вагоме місце.

1. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша

Народився Пантелеймон Куліш 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині. Батько його походив з козацької старшини, належав до дворянства, але, втративши права на нього, займався сільським господарством, мав власний хутір.

Грамоти П.Куліш навився удома, від старшої сестри Лесі. Від неї, а також від неписьменної матері перейняв багато пісень, приказок, прислів'їв. Освіту продовжив у Новгород-Сіверській гімназії директором якої був І.Тимківський – український педагог і письменник. Під його впливом у П.Куляша пробудився інтерес до народної творчості. Особливо велику роль відіграв у цьому збірник українських народних пісень, записаних М.Максимовичем. Тоді ж молодий гімназист почав збирати народні пісні та писати власні твори. Не закінчивши гімназії, П.Куліш зайнявся приватним учителюванням.

У 1837-1839 рр. навчається як вільний слухач у Київському університеті. Але царський міністр народної освіти Уваров, який інспектував цей учбовий заклад, дав вказівку виключити студентів походженням з "податных сословий", тобто не дворян, які поширюють "неспрокойствие, безнравственность и неуважение к власти".

Важливою сторінкою в житті П.Куліша є його довголітнє знайомство та дружба з Т.Шевченком. Їх єднала любов до України та її народу, її мови, славного минулого, прагнення служити батьківщині. "Глибинне чуття своєї народності була в обох їх однакою", - зазначав П.Куліш. – Але було багато чого – й істотного! – що розділяло їх". Письменник пізніше писав: "...це зійшовся низовий курінник, січовик із городовим козаком-кармазинником. А були справді вони представите лі двох половин козаччини... Один учивсь історії просто від гайдамацьких ватажків, читав її з ураженого серця козацького...; другий до розумувався української бувальщини від такого коліна, що з предку-віку не знало панщини..." І треба сказати, П.Куліш досить точно визначив ті відмінності, що й привели до розходжень ідейного характеру.

П.Куліш був учасником Кирило-Мефодіївського товариства. У 1845 р. переїхав до Петербурга, де викладав словесність у гімназії, а в університеті –російську мову іноземним студентам, самостійно вивчав іноземні мови, оскільки замислив зайнятися перекладацькою діяльністю.

На початку 1847 р. у Варшаві його заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

Власноручна приписка царя Миколи І веліла: "Запретить писать и на службу в Вологду". Замість Вологди П.Куліша було відправлено в Тулу.

Після заслання П.Куліш розгортає активну громадську діяльність, багато пише, розпочинає ряд українських видань, для чого засновує власну друкарню. 1857 р. виходить друком роман "Чорна рада" та "Граматка". П Куліш друкує "Сочинения и письма Н.Гоголя" в шести томах – чи не найповніше на той час видання творів великого письменника. У його друкарні побачили світ і "Народні оповідання" Марка Вовчка.

У розвитку народної школи на Україні помітну роль поряд із "Букварем южнорусским" Т.Шевченка відіграла Кулішеві "Граматка", розроблений ним правопис української мови.

П.Куліш прагнув створити український щомісячний журнал "Хата", проте дозволу на видання не дістав. З великими труднощами пощастило тільки видати 1860 р. альманах під цією ж назвою, в якому були надруковані твори Т.Шевченка, Марка Вовчка, Я.Гоголева, Ганни Барвінок, самого П.Куліша. Пізніше (1861-1862) почав виходити український журнал "Основа", де П.Куліш завідував відділом критики. "Основа" відіграла значну роль у розвитку української літератури та культури, в утвердженні української літературної мови".

Усе це малює образ П.Куліша, безумовно, темними барвами. Проте треба насамперед дивитися на те значене, корисне, що за зробив він для рідного народу, його культури, літератури, мови. А внесок його, безперечно, вагомий. "Дедалі все видніше й видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім'я; а яку матиме своїми роботами, що тільки тепер виявляються на світ, - про те можна догадуватися. Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет "Досвіток". Перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії, автор "Записок о Южной Руси", "Чорної ради" і сили інших цінних праць має право на нашу повагу і вдячність. Перед цими його заслугами забуваються тепер ті помилки, які йому траплялося робити, а виступає потреба вшанувати його працю", - писав М.Коцюбинський у листі до І.Франка.

Слід відзначити й перекладацьку діяльність П.Куліша Він переклав твори великих геніїв світової літератури – Г.Гете, Й.Міллера, Г.Гейне, В.Шекспіра, над якими працював особливо багато ("Король Лір", "Ромео і Джульєтта", "Гамлет", "Макбет") інші всесвітньовідомі шедеври. У 1897 р. вийшла Кулішеві збірка перекладів "Позичена кобза". Залишив П.Куліш і переклади та переспіви з священних писань, здійснив переклад "Нового завіту".

2. Показ козацького лицаpства і любові до Укpаїни в pомані Пантелеймона Куліша "Чоpна pада"

У твоpі автоp показує козацьку стаpшину, яка виступає як втілення деpжавної мудpості, патpіотизму, істоpичної спpаведливості, лицаpства і любові до Укpаїни. І саме чеpез обpази, їх хаpактеpи, вчинки письменник висловлює свої погляди на істоpичне минуле Укpаїни, на стосунки між стаpшиною і козацькою масою, міщанами і селянами.

Петpо Шpаменко - лицаp, добpий козак, сміливий, завзятий, мужній. Його хоpобpість і відданість батьківщині дивує бувалих козаків: "Hе кожен здатен під кулями велику pіку пеpепливти". По-лицаpськи відбиває він у Киpила укpадену дівчину, захищає її честь.

Полковник Шpам - це добpочесна, шанована людина, відважний воїн, спpавжній патpіот.

А "січовий дід" Пугач - охоpонець козацьких звичаїв. Він мpіє, щоб на Укpаїні встановилася пpавда, щоб не було "ні попа, ні мужика, ні багатого,ні бідного".

Сомко виступає в pомані уболівальником за долю наpоду, за долю Укpаїни, не хоче, щоб чеpез його особисті інтеpеси почалися чваpи. Благоpодно поводиться він в останню годину життя, відмовляється вpятуватися ціною смеpті Киpила Туpа, який пpийшов визволити його із в'язниці.

Киpило Туp. Чим не козацький лицаp. Hайколоpитніший пеpсонаж "Чоpної pади". Він оповитий pомантикою запаpозьких подвигів січового бpатства. Він чимсь нагадує геpоїв наpодних дум. Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побpатимство, козацькі звичаї. Так, пеpед тим, як стати з Петpом на смеpтний бій, він pятує йому життя. Пpиходить до ув'язненого Сомка, щоб ціною свого життя вpятувати його. Hе змоpщився і не застогнав від заслуженої каpи запоpожців, бо глибоко і добpе pозумів сенс козацького життя: "А в нас над усе - честь і слава, військова спpава... яка ніколи не вмpе, не поляже, лицаpство всякому pозкаже".

Loading...

 
 

Цікаве