WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мовноетикетні одиниці на позначення вибачення в епістолярію письменників ХХ ст. - Реферат

Мовноетикетні одиниці на позначення вибачення в епістолярію письменників ХХ ст. - Реферат

Уживання лексеми вибач(те) як головного речення нерозчленованого підрядного з'ясувального чи розчленованого власне детермінантного причини є умовою того, що автор послання пояснить причину свого вибачення, розкриє негаразди, пов'язані з цим: Вибачте, що аж з таким запізненням засилаю свої поздоровлення (Багряний до Р.Василенка, т.1, с.165); Вибачте, що таке пишу Вам – хочеться що-небудь говорити, що думається, те й списується... (Васильченко до Є.Х.Чикаленка, с.360); Вибач, Жане, що спізнився з відповіддю (Куліш до І.Дніпровського, с.552); Вибач, що не писав тобі (Ольжич до батька, с.324); Вибачте, що так неохайно пишу (Тичина до Ніковського, с.9).

Мовноетикетна одиниця на позначення вибачення даруй(те) має розмовний характер і в письменницькому епістолярію використовується частіше в листах до знайомих і близьких людей: Дорогий мій, даруйте мені за ці терпкі слова (Багряний до В.Бендери, т.1, с.131); Даруйте незграбність письма і думок... (Симоненко до Г.Кочури, с.342); Даруйте, що через свою хворість не можу бути я присутнім на Вашім святі (Тичина до Г. Верьовки, с.331); Даруй мені, що забарився з листом... (Антоненко Давидович до Ю.Самброса, с.620); Даруйте мені, що я так довго мовчу... (Стус до Х.Бремер, кн.2, с.155).

Лексеми прости,простіть в епістолярію ХХ ст. трапляються у листах М.Хвильового, В.Стуса. Письменники використовують їх як ввічливе попередження про що-небудь, як вибачення за якусь більшу провину: Бажаю Вам всього гарного, дорогий Миколо Костевичу, простіть мене (Хвильовий до Зерова, с.854). Особливо часто вживав цю лексему В.Стус у листах до дружини, сина, до рідні. Він просив простити за те, що своїм ув'язненням завдав їм стільки болю, клопотів, а дружині довелось виконувати в сім'ї ще і його обов'язки – чоловіка, батька: Прости (Стус до дружини, кн.1, с.36); Будьте ж мені!І прости мені всі мої гріхи безпровинні! (Стус до дружини, кн.1, с.472); І простіть мене Ви, любі мої, простіть Ви мене, бо в Неї я вже не випрохаю прощення (Стус до родини, кн.1, с.128). Рідко вдаються письменники до етикетних одиниць іншомовного походження, в основному вживали їх жартома, іронічно: Пардон за велеречивість (Симоненко до О.Щербаня, с.343).

Неспеціалізовані засоби вираження вибачення, ускладнені конструкції, що підкреслюють увічливість і повагу до адресата, вживаються в епістолярію П. Тичини, В. Стуса, А. Горської: не гнівайтесь, не гнівайся, не судіть, не сердьтесь, не сердьсь (не сердься), не сваріть, прохаю (прошу) пробачити, які виражають усвідомлення автором послання своєї провини, прагнення змінити на краще ситуацію: Не гнівайтесь, що з мене такий несправжній кореспондент душі (Тичина до Л.А.Озерова, с.247); Не гнівайтесь і не судіть, що довго не писав до Вас (Тичина до Ковалівського, с.411); Вітай маму, а на мене не сердься, бо я й сам своєю роботою як пластинами привалений (Тичина до Л.Папарук, с.177); Не сердьтесь, що зразу не написав: то було ніколи, то грошей не було, то ще щось (Тичина до Л.Папарук, с.20); Дуже прохаю пробачити, що не переписую листа цього начисто і темпи тиснуть на мене, темпи роботи, вся навантаженість... (Тичина до Озерова, с.262); Не сердись на мене, а то я тобі дам колись! Сердитись – зась! Зарубай собі на носі! (Стус до І. Нижника, кн.2, с.30); І не гнівайся, не сердься, коли ненароком я Тебе чимось вразив (Стус до дружини, кн.1, с.119); Не сваріть, що вже майже місяць Вам не пишу (Горська до О.Заливахи, с.100).

Для листів П.Тичини характерні формули на позначення вибачення, в яких головним компонентом конструкції виступає слово з коренем вин- (тобто автор підтверджує визнання своєї провини, наголошує власне на цьому). Такі одиниці вживаються у листах офіційно-дружньої тональності: Я перед вами винен, що не відповів на Вашого листа (Тичина до Мисика, с.267); Я винен перед Вами: „Кварталів" не прислав... (Тичина до Могилянського, с.32); Дійсно, я таки у всьому виною (Тичина до Озерова, с.309).

В інтимному епістолярію П.Тичини та В.Стуса зустрічаються описові мовноетикетні одиниці на позначення вибачення, в яких автори послань виражають свій внутрішній стан з приводу провини, характеризують словами мені ніяково, стидно, незручно, я у боргу, це свинство, мені дуже прикро, хай не має гніву, перепросити радий: ... на Ваші листи ніяк я відповісти не міг... Пробачте, дорогий Миколо Федоровичу. Мені так ніяково перед Вами! (Тичина до М.Ф.Черненка); Незручно мені перед тобою (Тичина до Є.Г.Тичини); Так мені стидно перед Вами, що й не сказать! І досі нічого не написав! (Тичина до М.Ф.Черненка); Справді, з мого боку це свинство, що я так довго не писав до тебе (Тичина до Є.Г.Тичини, с.113); Перед Вами я у великому боргу, що не писав до Вас і не обзивався (Тичина до Мисика, с.23); Мені все ж дуже прикро, що наше листування весь час переривається... (Антоненко-Давидович до Ю.Самброса, с.603); Вибач – і зрозумій: я перепросити радий (Стус до дружини, кн.1, с.119); Кланяйся їй від мене, і хай вже не має на мене гніву (Стус до дружини, кн.1, с.29).

У листах В.Стуса трапляються мовноетикетні одиниці на позначення вибачення, в основі яких – віддієслівний іменник пробачення у поєднанні з поширювачем-числівником. Такі сполуки підкреслюють дружньо-фамільярні стосунки між комунікантами: Тисячу пробачень – найперше (Стус до В.Дідківського, кн.2, с.14); Передусім – тьма пробачень (Стус до В.Дідківського, кн.2, с.22).

Отже, для епістолярію письменників ХХ ст. характерними є формули на позначення вибачення, якими послуговується українська нація протягом століть. Такі одиниці є показником культури не лише письменників, а й народу загалом, зокрема вміння бути ґречними, ввічливими, щирими. Уживання етикетних одиниць на позначення вибачення свідчить про здатність адресанта вміло користуватись словом і його значенням, загладжуючи свою провину перед просторовим співрозмовником.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Акишина А.А., Формановская Н.И. Этикет русского письма. – М.: Рус. яз., 1981. – 199 с.

2. Белунова Н.И. Категории речевого общения и особенности её реализации в тексте дружеского письма (на материале писем творческой интеллигенции конца ХІХ – начала ХХ века) // Филологические науки. – 1998. – №2. – С. 78-87.

3. Богдан С. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – 475 с.

4. Вєтрова Е.С. Семантика і функціонально-комунікативний аспект етикетних одиниць в епістолярній спадщині українських письменників ХІХ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. – Донецьк, 2004. – 18 с.

5. Коцюбинська М. "Зафіксоване і нетлінне". Роздуми про епістолярну творчість. – К.: Дух і літера, 2001. – 300 с.

6. Литовченко В.М. Мовленнєвий етикет як компонент комунікації // Наук. вісник Ізмаїл. держ. пед. ін-ту. – 2000. – №9. – С. 175-177.

7. Плющ Н.П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Укр. мова і сучасність. – К.: НМКВО, 1991. – С. 90-98.

8. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

9. Формановская Н.И. Культура общения и речевой этикет. – М.: ИКАР, 2005. – 250 с.

10. Чак Є.Д. Мовний етикет. Перепрошую. // Укр. мова і літ. в шк. – 1998. – №11. – С. 14-16.

Loading...

 
 

Цікаве