WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і діяльність Василя Стуса - Реферат

Життя і діяльність Василя Стуса - Реферат

Реферат на тему:

Життя і діяльність Василя Стуса

До когорти великих і славних імен української історії ХХ сторіччя належить і ім'я визначного поета, правозахисника, в'язня сумління і совісті Василя Стуса. Постать Василя Стуса і його творчість – це відсутність роздвоєності між поезією і людиною. Таких талантів українська література другої половини ХХ століття ще не давала історії. Три хвилі арештів (середини 1965 р., 1972 та 1980 років), хвиля переслідувань, що нагадувала сталінські часи, травмувала ціле покоління української інтелігенції й змусила багатьох, серед них І. Дзюбу, покаятися (нехай і формально) й відійти від дисидентської діяльності. Тим величнішою перед українською нацією стає постать Василя Стуса, який загинув, але не відмовився від своїх переконань (згадаймо І. Франка: "Хоч припадь, але не зрадь"). Доба Радянського Союзу була особливо жорстока до людей масштабу Стуса, але вони залишають своїм сучасникам і наступним поколінням немеркнучі дороговкази, що світять і світитимуть кращим синам і дочкам народу в найтемніші години історії. В цьому полягає значення життя і творчості Василя Стуса.

Важкий шлях визнання має літературна спадщина поета в Україні. Ніби відзначаючи п'ять років з дня смерті видатного поета-мученика, видавництво "Радянський письменник", те саме видавництво, яке колись викреслило з своїх планів друку першу збірку Василя Стуса "Зимові дерева", тепер вперше видало збірку його поезій під назвою "Дорога болю" [1]. Упорядкувала та написала післяслово Михайлина Коцюбинська, яка належала до кола друзів поета і зберегла низку його ще не друкованих творів. Це видання знаменне тим, що воно вийшло вперше після смерті автора. Зрозуміло, що це видання не охоплює всієї творчості Стуса. Але упорядниця зібрала все краще з того, що збереглося в рукописних збірках "Веселий цвинтар" (1970), з творів, що були надруковані в журналах, а також з виданих збірок Стуса за кордоном "Зимові дерева", "Свіча в свічаді" та остання й найбільша - "Палімпсести". Всі вони вийшли в Америці у видавництві "Сучасність". До збірки додано односторінковий вступ Івана Драча "Поет трагічної долі", писаний ще до збірки "Зимові дерева", яку не надрукувало свого часу видавництво, а також додано коротеньку передмову самого Стуса – "Двоє слів читачеві", в якій він згадує про свої дитячі та шкільні роки, про впливи на появу його творчості та про улюблених поетів як своїх, так і чужих.

Мабуть, найбільшим поштовхом у цькуванні Стуса та, зрештою, й арешту, був його сміливий виступ на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" в кінотеатрі "Україна", де він запропонував присутнім у залі встати на знак протесту проти арештів серед інтелігенції Києва. "Заля, - як пише І. Драч, - встала, а Василь невдовзі - сів", цебто був заарештований [1, 3].

Ширшу панораму життя, творчості і поневірянь поета подає в докладній післямові Михайлина Коцюбинська, яка теж за свої демократичні погляди зазнала чимало переслідувань, звільнень з праці й бойкоту. Після коротких біографічних відомостей читаємо про погляди поета на життя і смерть, на поезію, на любов - бачимо психологічний портрет Василя Стуса, де підкреслено найважливіші місця з його оригінальних висловів у статтях та поезіях. Поет був одним з дуже небагатьох, який всяку облуду, фальш, насильство над думкою не сприймав органічно і реагував на них оголеними нервами, неприкрито, відкидаючи такі природні для всіх нас захисні реакції. Недарма М. Коцюбинська вважає, що він завжди був готовий до самоспалення. Бо в цьому плані Стус мав шевченківську струну, як і Шевченків дух у творчості. [1, с. 210]. Стус не приймав духу епохи, де лютував розгул арештів і заборон.

Сотні, а може, й тисячі його поезій, розвідок, перекладів, написаних ще дома і в концтаборах, пропали навіки. У 1972 році перед арештом КДБ забрало під час трусу близько 500 віршів, майже 10 друкарських аркушів прози (а це понад 160 сторінок), поетичних перекладів, переважно з німецької мови. Щоб убити поета морально, таборові наглядачі, забравши під час трусу його твори, потім зачитували йому акти про знищення забраних у нього рукописів.

Частина творів Стуса, що потрапила за кордон та збереглась у його друзів і прихильників, становить тепер дорогоцінний здобуток автора-мученика. "Поява цього збірника "Дорога болю" - перша спроба на рідній землі видати хоч маленьку частку з частини його літературного доробку" - відзначає рецензент цієї збірки Д. Чуб [2, 35].

Завдяки синові Василя Стуса - Дмитру - маємо кілька упорядкованих збірок поезій та уявлення про життя і творчість цієї незвичайної людини - окраси української нації. Ці збірки були видані протягом дев'яностих років та на початку третього тисячоліття. Так, однією з зазначених книг в серії "Письменники України та діаспори" стала книга "Василь Стус: Феномен доби: (Сходження на голгофу слави)" [3], яка була видана у 1993 році, також "Життя і творчість Василя Стуса" в серії "Бібліотека українця" [4], окрема збірка "Палімпсести" (вибране) [5] та збірочка поезій двох борців за права людини - Стуса В. та Литвина Ю.Т. [6]. У 2004 році Дмитро Стус став автором книги під символічною назвою "Василь Стус: життя як творчість" [7]. Крім віршів [8], маємо також Стусові "Листи до сина" у двох виданнях [9]. Взагалі в Україні протягом дев'яностих років XX століття у львівському видавництві "Просвіта" була здійснена спроба видати зібрання творів Василя Стуса - у 4 томах, 6 книгах [10]. В серії "Бібліотека XXI століття" вийшла книга вибраних поезій під назвою "Вечір. Зламана віть" [11]. Але все ж таки на теренах України першою збірочкою стала книга, видана у 1991 році у Львові [12], у той час як перше визнання Василя Стуса як визначного поета прийшло в українській діаспорі з прекрасним вступним словом М. Царинника [13], а посмертні згадки з'явились вже у 1987 році, зокрема в Канаді, під назвою "Василь Стус: в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників" [14].

На теренах Донеччини, де розпочалося свідоме життя Василя Стуса, у видавництві "Донбас" протягом 90-х років були видані дві книжечки вибраних поезій [15], у 2002 році ще одна, присвячена 65-річчю з дня народження поета [16]. В цьому ж році вийшов бібліографічний покажчик [17].

20-21 вересня 2001 року в Донецькому національному університеті відбулася друга всеукраїнська наукова конференція "Василь Стус в контексті європейської літератури", присвячена пам'яті Василя Стуса - письменника, літературознавця, мислителя і громадянина [18].

Окремі зразки літературної спадщини поета з'являються після його смерті і в літературних часописах, зокрема "Дивослово", "Слово і час", "Київ", "Дніпро", "Ранок", "Донбас", "Прапор", "Вітчизна", в перекладах російською мовою в часописах "Литетатурное обозрение", "Огонек", "Радуга", "Дружба народов". Отже, повертає після своєї смерті в рідний край, в рідну вітчизну Василь Стус, який "жив, любив і не набрався скверни", повертає шляхом повільним, але впевненим, знаходить своє визнання, своїх прихильників, однодумців, читачів, дослідників своєї творчості.

Еволюція трактування творчості В. Стуса (на матеріалах періодичного друку західної діаспори) досить нова і незвичайна, і метою даної статті є спроба систематизувати відібраний матеріал українських періодичних часописів зарубіжжя іна основі нього дослідити еволюцію трактування творчості поета. Мета написання статті обумовлена наступними обставинами. По-перше, вибір вільної української преси західної діаспори для висвітлення справжнього образу Василя Стуса і значення його творчості обумовлений сваволею радянського офіціозу, руйнуванням окремого індивіда та цілого народу, повною інформаційною ізоляцією або страшенним перекрученням будь-якої інформації про дисидентський (правозахисний) рух і про творчість Василя Стуса, якого вже за життя називають ідейним продовжувачем Т. Шевченка. Те, що під радянським режимом могло поширюватися лише нелегально, зі сторінок української періодичної преси західної діаспори лунало публічно у широких колах української еміграції, а зараз стає надбанням і незалежної України. По-друге, справжня слава на батьківщині поволі прийшла до Василя Стуса після отримання Україною незалежності, але ця популярність більше пов'язана із страдницьким життям поета, з образом праведника.

Для вирішення поставленого завдання - прослідкувати еволюцію трактування творчості В. Стуса за матеріалами українського періодичного друку західної діаспори - були використані такі джерела, як часописи "Сучасність" ( з 1961 р.), "Визвольний шлях" ( з 1948 р.), "Нові дні" (з 1950 р.). "Альманах Українського Народного Союзу" (з 1910 р.) та інші. Основним критерієм для вибору названих джерел став термін існування цих часописів та намагання редакцій об'єктивно висвітлювати те, про що заборонялося навіть згадувати в радянських часописах. Українські пресові органи діаспори виникали, за деяким винятком, після другої світової війни, пройшли тривалий шлях становлення і розвитку в дуже непростих умовах еміграції, не стали часописами-метеликами, а існують і досі.

Хронологічні рамки обмежуються 70-80 рр. XX ст. - саме в цей час з'являються найбільш вагомі критичні статті в українській пресі західної діаспори про творчість В. Стуса, і саме ці статті дають повну уяву про еволюцію трактування творчості видатного українського поета за його життя.

Дотримуючись принципів історизму і наукової об'єктивності, застосовуючи комплексний підхід до аналізу джерел, автор побудувала свою роботу в хронологічному порядку, за хронологічним принципом.

Першу увагу на творчість молодого поета В. Стуса звертає часопис "Визвольний шлях": в 1972 році в ньому друкується семисторінкова рецензія Левка Ромена на збірку Василя Стуса "Зимові дерева" [19 ]. Критик ретельно аналізує ритміку поета, тематику його віршів, детально розглядає усі три частини збірочки, зауважуючи: "Цікаво, що з усіх тут поданих віршів або їх циклів, заголовок мають хіба четверта їх частина, у більшості ж їхню назву подано у "Змісті" за бринінням першого рядка, або ж першого речення в ньому. Тому тяжко вгадати його зміст за його назвою" [19, с. 539]. Левко Ромен побачив у віршах В. Стуса самоаналіз думок, настроїв, навіть "самороздарування" Василя, замість самозбереження. ...Загальний висновок, який зробив Левко Ромен, розглядаючи першу збірку Василя Стуса "Зимові дерева", був зосереджений на недосконалості молодого поета, і ця недосконалість, на думку критика, полягала в стадії "шукання себе", тобто - стилю, уміння висловитись. Але вже в цій першій збірці поет виявив себе як індивідуальність цікавою людиною поважного настрою Шевченкового зразка, хоч вона іще не дійшла твердого самовизначення. Явище це, безумовно, тимчасове, зауважує Л. Ромен [19, с. 541]: поет тверезо сприймає дійсність, яка, незалежно від свідомості, згодом мусить загартувати дух і волю. Про початки ж народження своїх власних критеріїв поета свідчать деякі вірші із сатиричною настановою, коли автора засмучує відсутність глузду в деяких суспільних явищах, як виявах розхристаності чи відсутності доброї волі. Звідси часте підкреслювання рівнобіжності явищ суспільних із явищами природи. А що Василь Стус має вже чималий досвід як у житті, так і в творчості, то Левко Ромен наводить немало цитат, що свідчать про здоровий глузд і вправність висловів.

Loading...

 
 

Цікаве