WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Франко – співвидавець літературної спадщини Степана Руданського - Реферат

Іван Франко – співвидавець літературної спадщини Степана Руданського - Реферат

До речі, саме такої думки, що праця С. Руданського є перекладом, а не переспівом, дотримувався й О. Білецький. Погоджуючись із високою оцінкою М. Зерова про працю С. Руданського, О. Білецький цитує М. Зерова з його післямови до вибраних поезій С. Руданського, не вказуючи з відомих причин джерела посилання (не диво - хрущовська"відлига" закінчувалася), і пише таке: "Єдине з чим тут не можна погодитися - це кваліфікація „Ільйонянки" як переспіву, а не "перекладу". Незважаючи на згадану "українізацію" колориту, цей твір передає кожний рядок оригіналу відповідним рядком, хоч і "розвантаженим" від поетичних фігур і тропів, та без деяких реалій. Отже, і оцінювати цей твір слід не як травестію, не як пародію, не як переспів, не як віршований виклад змісту, а саме як художній переклад" [1, 418]. Справді, це дуже висока оцінка з-під пера одного з найвидатніших українських літературознавців ХХ ст.

О. Білецький ще на початку своєї студії, де йдеться про історію перекладу „Іліади" С. Руданського, відсилає читачів до унікальної праці А. Кримського та М. Левченка „Знадоби до життєпису Степана Руданського (1833-1873)" [4], а також до цитованої уже "Передмови" І. Франка зі львівського видання „Омирової Ільйонянки" (1903).

Отже, видання перекладу „Ільйонянки" С. Руданського - І. Франка (1903), Ю. Романчука (1912-1914), М. Зерова (30-ті роки ХХ ст.) і, врешті, А. Білецького, П. Колесника та О. Мишанича (1973) - є зразками різного підходу до редаґування, текстології та упорядкування цього твору і можуть стати предметом спеціальних досліджень для сучасних літературознавців.

***

Розглянемо книгознавчі аспекти Франкового видання „Омирової Ільйонянки". Обидві книжки С. Руданського побачили світ 1903 р. За „Книгою реєстрації і замовлень друкарні НТШ" замовлення на друкування книжок, причому обидвох томів, відкрито 17 лютого 1903 р. [16, 10 зв. - 11]. Наклад обидвох томів - по 700 прим., а вартість витрат - 1199.60 кор. [16, 10 зв. - 11]. Отже, собівартість друку кожної книжки становила 0,86 кор. Хоча книжки мали формат 16о, вони були досить значного обсягу: частина перша містила 12 збірок (пісень) - 301 с.; частина друга ще 12 пісень - 313 с. Книжки мали м'яку зеленувату обкладинку з цікавою, навіть химерною рамкою, яка обрамлює текст, однаковою для обидвох частин.

Аналогічно виглядає й друге видання, яке побачило світ 1912 р. Основний текст - стереотипний; перебрано тільки передмову, котру, щоб не зміщувати основний текст, І. Франко трохи скоротив, пропустивши "в нїй тілько передостатнїй уступ" та вилучивши "остатнїй зазначуючи лише, що проєктований у тій передмові осьмий том писань Руданського досі не вийшов" [15, ІХ]. Ця „Передмова" датована 1 жовтня 1911 р. - отже, книжки побачили світ перед новим, 1912 р. Наклад кожного (VI і VII) перевиданого тому - 1000 прим., вартість друку кожного складає назагал 1350 кор. Отже, собівартість книжки була 0,68 кор. - зменшення затрат порівняно з першим виданням сталося за рахунок друку з готових форм [17, 26 зв.].

У тій частині „Передмови", яку І. Франко скоротив у другому виданні „Ільйонянки"5, він писав таке: "Та вже по виданю пятьох попередніх томів назбирало ся дещо нових матеріялів публїкованих то в „Кіевской Старинh", то в „Літературно-науковім вістнику". Ті нововіднайдені твори, далї те з автоґрафів Руданського, що було пропущене з ріжних причин у чотирьох перших томах, надто деякі річи давно друковані, а невтяжені в доси видані томи (уривки перекладу „Демона" Лєрмонтова та уривок перекладу „Енеянки" Верґілія, оба друковані в давній „Правдї") декілька листів друкованих у „Зорі" 1884 р. повинні війти в склад осьмого тома, який буде виданий, скоро набере ся настілько матеріялу аби заповнити том. Маємо надію, що се стане ся незабаром". Як бачимо, того не сталося ні до перевидання зібрання творів С. Руданського, що завершилося аж 1912 р., ні пізніше.

Порядкове звіряння основного тексту обидвох видань свідчить, що він абсолютно ідентичний, а, отже, надрукований зі старих форм. Жодних удосконалень тексту І. Франко не вносив, та й чи міг він це робити, коли готував перевидання під час своєї немочі? Враховуючи тодішній спосіб друку, подивляєш, як колишній директор друкарні НТШ К. Беднарський умів зберігати довгий час відлиті форми для високого друку цієї книжки.

І ще один висновок: без сумніву, видання творів С. Руданського, яке готували до друку М. Комар, А. Кримський, Василь Лукич (В. Левицький) та І. Франко, - найавторитетніше. На ньому базувалися видання „Просвіти" серії „Руська письменність", яку випустив Ю. Романчук6. Треба сказати, що упорядник і видавець просвітянського тритомника показав себе як текстолог із доброго боку. Написав до першого тому передмову під титулом „Степан Руданський", дав коментар до окремих творів, вказавши, коли і де вони побачили світ, дав різночитання. Цікаво підійшов Ю. Романчук і до „Омирової Ільйонянки", назвавши її „Омирова Ілияда". Наприкінці книжки, у „Приписках", він описав історію народження цього перекладу С. Руданського, появу першодруків у „Правді" та повне видання за редакцією І. Франка. Першу пісню Ю. Романчук подав за виправленим автором текстом першодруку в „Правді", ІІ-ХІ - за Франковим виданням, а від "ХІІІ пісні почавши, я вже тримався автографа" [9, 475], відмінності в піснях ІІ-ХІІ упорядник подав нижче. Закінчив свої „Приписки" Ю. Романчук висновком І. Франка, що "це справді націоналїзований наш український Гомер" [9, 478. т. 2 цього видання вміщено фотографію могили С. Руданського в Ялті; у т. 3 - графічний портрет роботи В. Коваля. Як бачимо, попри орієнтацію в цілому на видання НТШ, Ю. Романчук виконав серйозну текстологічну працю і його редакція заслуговує на увагу українських літературознавців: згадаймо зауваження О. Лотоцького, що І. Франко готував переклад за не дуже вичитаним машинописом.

Урешті, видання НТШ якоюсь мірою повніше, аніж тритомник творів письменника, випущений у світ у 1972-1973 рр. [10]7. Із поетичної спадщини С. Руданського радянська цензура вилучила все, що могло якось образити "старшого брата", окремі твори сороміцького характеру, хоча цей тритомник, разом із виданнями НТШ та „Просвіти", є доброю базою для сучасного академічного видання творів високоталановитого поета Степана Руданського.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Білецький О. „Ільйонянка" - перший повний український переклад Гомерової „Іліади" // Руданський С. Твори: У 3 т. - Київ: Наук. думка, 1973. - Т. 3: Переклад „Іліади". - С. 405-418.

  1. Житє і Слово. - Львів, 1895. - Т. ІV, кн. 5. - С. 266-271.

  2. Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. Відділ рукописів, ф. 63, од. зб. 5, 6.

  3. Кримський А., Левченко М. Знадоби для життєпису Степана Руданського (1833-1873). - Київ, 1926. - 244 с.

  4. Листування Михайла Грушевського / Упоряд. Г. Бурлака; ред. тому Л. Винар. - Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 1997. - 399 с.

  5. Лотоцький О. Сторінки минулого. - Варшава, 1932. - Ч. 1. - 288 с.

  6. Репертуар української книги 1798-1916: Матеріали до бібліографії / Нац. академія наук України, ЛНБ ім. В. Стефаника, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, Львів. від-ня / Упорядкув., підгот. до друку та прим. Л. І. Ільницької, О. І. Хміль. - Львів, 1999. - Т. 4. - 487 с.; Т. 5. - 415 с.

  7. Руданський С. Твори: В 7 т. - Львів, 1895. - Т. 1. - С. 167-174.

  8. Руданський С. Твори: У 3 т. - Львів: Накладом товариства „Просвіта", 1914. - Т. 3. - 447 с.

  9. Руданський С. Твори: У 3 т. - Київ: Наук. думка, 1972-1973. - Т. 1. - 547 с.; Т. 2. - 410 с.; Т. 3. - 447 с.

  10. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. - Київ: Наук. думка, 1980. - Т. 28. - 439 с.

  11. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. - Київ: Наук. думка, 1986. - Т. 43. - 480 с.

  12. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. - Київ: Наук. думка, 1986. - Т. 50. - 703 с.

  13. Франко І.Передмова // Руданський С. Твори: У 7 т. - Львів, 1903. - Т. 6. - С. ІІІ-XIX.

  14. Франко І. Передмова до другого видання // Руданський С. Твори. Омирова Ільйонянка. - 2-ге вид. - Львыв, 1912. - Часть 1. - Зб. І-ХІІ. - С. ІІІ-ХІХ.

  15. Центральний державний історичний архів (далі - ЦДІА) України у Львові, ф. 309, оп. 1, од. зб. 609.

ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, од. зб. 613.

1

 Повний бібліографічний опис цього видання див.: [7, № 6698, 7041, 7416, 7417, 8287, 10140, 10141].

2

 Надрукована в: [2].

3

 [14, IX]. Див. також: [12, 395]. Автограф С. Руданського 1862–1863 рр., яким користувався І. Франко (два зошити в шкіряній оправі), зберігається у Відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України [3].

4

 Про це детальніше див.: [10; т. 3, 421].

5

 У 43 т. п'ятдесятитомника "Передмова" надрукована за другим виданням у скороченому вигляді – див.: [12, 392–400], однак скорочення І. Франка з першого видання упорядник тому та коментарів М. Т. Яценко опублікував у примітках [12, 445]. Тут цитуємо за ориґіналом: [14, ХVІІІ–ХІХ].

6

 У 1912–1914 рр. у серії „Руська письменність" (ІХ, 1–3) побачило світ видання творів С. Руданського у трьох томах, яке на кошти „Просвіти" підготував до друку Ю. Романчук. Наклад видання - 5 тис. прим., воно розраховане на широке коло читачів.

7

 Омирова „Ільйонянка" міститься у третьому томі; наклад тритомника - 75 тис. прим.

Loading...

 
 

Цікаве