WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий та творчий шлях Марка Черемшини (1874 - 1927 рр.) - Реферат

Життєвий та творчий шлях Марка Черемшини (1874 - 1927 рр.) - Реферат

1926 р. до 30-річчя літературної діяльності Василя Стефаника письменник на прохання редакції двотижневика „Світ" прийняв участь у підготовці спеціального випуску журналу та святкового заходу, присвяченого творчій та громадській діяльності майстра короткої новели. З цього приводу Марко Черемшина написав твори-посвяти В.Стефанику: „Добрий вечір, пане брате!" (етюд, який письменник прочитав на святковому вечері 8 травня 1926 р.), „Його кров" та інші [33].

Цього ж року українці Галичини відзначили також 25-літній ювілей літературної діяльності Антона Крушельницького. В одному з листів, датованому 14 лютого 1926 р., Марко Черемшина повідомив, що через хворобу не може бути на святі, і просив зачитати привітання письменнику, яке відіслав на адресу „Ювілейного комітету по відзначенню 25-річчя літературної діяльності Антона Крушельницького" [34].

Впродовж 20-х рр. ХХ ст. Марко Черемшина підтримував тісні стосунки з письменниками в Радянській Україні. З Миколою Зеровим він листувався у 1925 - 1926 рр., коли видавництво „Книгоспілка" почало готувати видання творів Марка Черемшини [35]. Підготовку до друку цих видань було доручено М.Зерову. З цього приводу галицький літератор писав: „Врадувала мене вістка, що якраз Ви, високоповажний пане редакторе, дістали й прийняли поручення написати вступну статтю до збірки моїх новел..." [36]. На прохання М.Зерова Марко Черемшина надіслав 27 лютого 1925 р. вирізки із першодруків своїх новел та переклади на українську мову творів зарубіжної літератури. В результаті цього ж року, вийшла у світ збірка новел під назвою „Село вигибає" із вступною статтею вищезгаданого редактора, про яку Марко Черемшина писав: „Вступна стаття головно, а також зовнішній вигляд книжки мені припали дуже до вподоби, а до того ще й перспектива другої книжки!" [37]. 13 березня 1926 р. він надіслав М.Зерову твори, які пропонував включити до другого тому під назвою „Верховина". В цьому ж листі Марко Черемшина повідомив, що гонорар за перший том в сумі 516 польських злотих віддав В.Стефанику, фінансове становище якого було дуже скрутним у цей час. Він відмовився також від гонорару за другий том своїх праць і писав з цього приводу: „...а квестію (розмір. - Л.Ш.) гонорару полишаю виключно Вам і на випадок призначення гонорару за другий том прошу ласкаво (не гнівайтесь тільки!) оплатити Ваш труд і кошт, вложений у видання І і ІІ тому" [38].

Цікавим був лист письменника до А.Музички, українського радянського літературознавця, автора книжки „Марко Черемшина (Іван Семанюк)", якого він надіслав разом з своєю автобіографією. Про неї зазначив наступне: „Старався я бути щирим і правдомовним та нічого не брехати, що, на мою думку, є найважливішим при всяких біографіях та автопортретах" [39].

В автобіографічному творі автор зазначив, що дуже багато листів було втрачено в роки Першої світової війни. Проте ті, що збереглися, дозволяють отримати чимало цінної інформації про літературну творчість письменника, публікацію його творів, громадську працю, цікаві факти з життя Марка Черемшини.

Заслуговують уваги і публіцистичні розвідки письменника, зокрема „Відчит в 49-ті роковини смерті Тараса Шевченка", що відзначився змістовною розповіддю про життєвий шлях Великого Кобзаря, глибоким та нетрадиційним аналізом його творчості, про яку писав: „...кождий його твір представляє літературну велич, кожна його ідея являється ясною променистою зіркою" [40].

У „Промові, виголошеній в Снятині 14 лютого 1926 р. в залі міщанської читальні Равлюкові Василеві", голові філії товариства „Просвіта" в містечку, шанованому педагогу та громадсько-культурному діячу, Марко Черемшина висловив щиру подяку за його невтомну працю для народу. Він високо оцінив діяльність В.Равлюка словами: „Ви ніколи не кривили душею і ніколи не запорошили Кобзаревого заповіту... ви зрослись з нашими працівниками землі в одну нерозривну цілість і вели наш народ тут, на снятинській землі, до ліпшої будуччини" [41].

Цікавими були згадки Марка Черемшини про відомих його сучасників. „Спомини про Федьковича" опублікували в „Літературно-науковому віснику" 1901 р. з приміткою письменника і літературознавця Р.Заклинського: „Бувши в лютім р. 1897 у Відні, довідався я від Івана Семанюка, студента прав у Відні, що його батько був знайомий з Федьковичем. Я попросив його, що як буде дома, щоби поробив записки. Він так учинив в часі свят великодніх і доручив мені спомини свого батька у Відні 16 червня 1897 р." [42]. У спогадах, записаних зі слів батька, розповідається про те, що Юрій Федькович з великою повагою ставився до селян, дуже любив гуцульський одяг та народні традиції [43].

1897 р. Марко Черемшина у Відні мав нагоду познайомитись з Іваном Франком. 1926 р. до 10-річчя з дня смерті Великого Каменяра на замовлення редакції „Літературно-наукового вісника" він написав „Фрагменти моїх споминів про Івана Франка", які цього ж року були опубліковані. Марко Черемшина згадував, яке сильне враження справили промови Великого Каменяра як на мітингу, так і на засіданні одного із товариств на всіх присутніх, „серед яких були і парламентські посли, і редактори поважних газет і професори університету, і письменники" [44]. І.Франко та Марко Черемшина одним потягом поверталися додому, багато спілкувалися; студента-першокурсника вразила його висока ерудиція і широкий кругозір. З цього приводу він зазначив: „Слухаючи викладу Франка, я почував свою умову бідноту..." [45]. Відповідаючи на запитання, яке враження на нього справив І.Франко, писав: „Великого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко ще дальше" [46].

Безперечно, заслуговують уваги спогади про Марка Черемшину його рідних і друзів. Дружина письменника, Наталя Семанюк, пригадала не лише про знайомство з Марком Черемшиною та їхнє одруження в 1914 р., але і адвокатську діяльність, канцелярію письменника, яка, за її словами, стала "осередком селянської юридичної консультації"; про зустрічі з В.Стефаником та Л.Мартовичем, які „перетворювались у справжні літературні вечори" [47]. Весною 1914 р. відбулося особисте знайомство Марка Черемшини з письменницею та громадською діячкою Наталею Кобринською, яка дуже високо оцінювала його творчість [48]. Проте особливо міцною була дружба Марка Черемшини з В.Стефаником, який „приїжджав до нас (до помешкання Семанюків. - Л.Ш.) тричі на тиждень, приїжджав возом, а з ним селяни, котрим потрібно судової чи якоїсь іншої допомоги" [49]. Обидва літератори приймали активну участь у діяльності читальні „Просвіти", педагогічного товариства „Взаємна поміч українських вчителів" та „Сільського господаря". Зі слів дружини письменника, Марко Черемшина вдало поєднував адвокатську та літературну працю, і на його робочому столі поруч з юридичними книгами були й чернетки майбутніх творів; у процесі повсякденної професійної діяльності часто визрівали сюжети оповідань з селянського життя [50].

Влітку 1914 р., коли австрійський уряд оголосив загальну мобілізацію у зв'язку з подіями Першої світової війни, Марка Черемшину та В.Стефаника покликали на службу до армії, проте через декілька днів обидва були звільнені від військових обов'язків та приїхали до Снятина [51].

Активна літературна, професійна та громадська праця письменника припинилася 25 квітня 1927 р. Літературний часопис „Світ", вшановуючи пам'ять Марка Черемшини, присвятив один з травневих випусків письменнику. В редакційній статті, разом з повідомленням про смерть Марка Черемшини, вмістили біографію письменника та громадського діяча [52]. Огляд його літературного доробку зробив В.Дорошенко в розвідці „Творчість М.Черемшини" [53], де автор звернув увагу на те, що перший етап його творчості (до початку Першої світової війни) менш досконалий та літературно довершений, ніж другий, що розпочався у 20-ті рр. ХХ ст. (у цей час поновлюється письменницька праця Марка Черемшини). Автор оцінив літературний талант письменника наступними словами: „Місцевий кольорит Черемшини тонкий, далекий від сухої навмисності колишніх наших письменників-етнографів. Тут іде Черемшина слідами свого знаменитого попередника, співця Гуцульщини Федьковича, що теж по-мистецьки володів рідною гуцульською говіркою" [54].

Громадський діяч та педагог Михайло Галущинський у статті „Проводи у дорогу" розповів про те, що в останню путь письменника прийшли провести Л.Бачинський, Й.Партицький, А.Крушельницький, Т.Окуневський та інші відомі в Галичині люди. Окрім них „...народу, народу... Селяни, міщани... Українці, поляки, євреї...." [55].

Таким чином, серед творчої спадщини Марка Черемшини є чимало творів, що виступають як цінні джерела до вивчення його літературної праці, професійної та громадської діяльності. Найбільш інформаційно насиченими в контексті вищезгаданого стали автобіографія та епістолярна спадщина письменника. Цікавими є нечисленні публіцистичні праці та спогади Марка Черемшини, які також дають можливість досліднику отримати важливі дані про життя та діяльність галицького літератора.

Безперечно, заслуговують уваги спогади про Марка Черемшину його дружини, де вміщено згадки про різні аспекти творчого, громадського і побутового життя письменника, та аналіз його літературної праці на сторінках окремих періодичних видань після смерті письменника.

Література:

1. Франко І. Українська література // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Т. 34. Літературно-критичні праці (1902 - 1905). - Київ: Наукова думка, 1981. - С. 142.

2. Мороз О. Літопис життя та творчості Лесі Українки. - Київ: Наукова думка, 1992. - С. 333.

3. Грушевський О. Сучасне українське письменство в його типових представниках // Літературно-науковий вісник. - 1908. - Т. 41. - С. 454 - 468.

4. Маковей О. Літературно-критична студія // Літературно-науковий вісник. - 1898. - Т. 42. - С. 152 - 173.

5. Франко І. Українська література // Франко І. Зібрання творів: 50-ти томах. - Київ: Наукова думка, 1981. - Т. 34: Літературно-критичні праці (1902 - 1905). - С. 142 - 143.

6. Світ. - 1927. - 15 травня.

7. Гнідан О. Марко Черемшина: нарис життя і творчості. - Київ: Дніпро, 1985. - 167 с.

8. Литвин М. Побратими: про Марка Черемшину, В.Стефаника та Л.Мартовича // Україна. - 1984. - № 24. - С. 10 - 11.

9. Маланчук В. Сільський побут у творчості Марка Черемшини // Маланчук В. Розвиток етнографічної думки в Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Київ, 1977. - С. 185 - 200.

10. Виноградник Т. Став захисником свого народу Марко Черемшина // Галичина - 2004. - 17 червня. - С. 6 - 9.

11. Осічний Д. Спогади про Марка Черемшину // Перевал. - 1992. - № 3 - 4. - С. 99 - 100.

2

Loading...

 
 

Цікаве