WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість Володимира Сосюри у контексті літератури Донбасу (магістерська робота) - Дипломна робота

Творчість Володимира Сосюри у контексті літератури Донбасу (магістерська робота) - Дипломна робота

твоїх вітрів дихання

Я віддчуваю знов,

як в ті далекі дні,

Коли квітки в росі солодкого світання

Над голубим Дінцем всміхалися мені.

Немов душею п'ю твого труда весну я

У радості степів, у гомоні дібров,

І музику гудків твоїх я знову чую,

Донеччино моя, життя мого любов!"107

У цьому вірші бачимо все, що характерне для Донецького краю, тобто красу його природи, серед якої виростав поет, але теж і згадку про тяжку працю жителів регіону та його заводське життя (чого і стосується згадка про "музику гудків"). Далі поет продовжує:

"Донеччино моя, моя ти Батьківщино,

Тобі любов моя і всі мої чуття.

Я до твоїх грудей приникнув як дитина,

Щоб знов набратись сил для пісні і життя."108

Як скоро побачимо, Донеччина виявиться одним із лейтмотивів творчості поета, присутнім з початку його творчості до самого кінця, без огляду на інші обставини, які могли мати вплив на творчість поета. Попри те, що дитинство поета, проведене на Донеччині та Луганщині, не було легким, однак все-таки в його віршах воно зображене як чудесний період у житті, про який у пам'яті поета залишилися лише приємні згадки. Так теж поет описує місця, пов'язані з його юнацькими літами:

"Які там милі срібні ріки,

А далі сині, як у сні...

Ні, без Донеччини навік

Зів'яли б всі мої пісні."109

Або ще інший вірш:

"Далекий рідний мій Донбас

встає, мов із тумана...

я оспівав тебе не раз,

зоря моя рум'яна!

В твоїй колисці я гойдавсь,

Овіяний гудками

І за її краї чіплявсь

Маленькими руками. Тобі одній згадок моря І пісня, що не в'яне, Моя рум'яна зоря, Донеччина кохана."110 В. Сосюра народився, за його власними словами, на станції Дебальцеве, якій присвятив один із своїх менш відомих, але дуже красивий твір: "Дебальцеве моє, колиско днів моїх, Це ти мені дало співучу, ніжну вдачу, І славлячи життя невиданий розбіг Я піснею тобі, Дебальцеве, віддячу..."111 Вірш цей дуже цікавий, позаяк він показує вдачу поета, яка була насправді дуже ніжною та співучою - це помітно як у його творчості, так і дивлячись на його життєвий шлях та долю. В подальшій творчості, В. Сосюра прирівнював навіть життєвий шлях до "пісні життя". Оскільки вірш цей з'явився у друку в 1973 році, він є ще одним з-посеред багатьох художніх виявів вдячності поета за те, що Господь дарував йому саме таку вдачу, хоч з її приводу доводилося поетові багато страждати. Безперечним є те, що саме ця велика любов до рідної землі, яка пробудилася у В. Сосюри дуже рано, змушувала поета вже змалку трохи по-іншому дивитися на світ та знаходити в буденному – незвичайне та в звичайному – особливе. Як наголошував сам поет у своїй автобіографії, його батько, Микола Володимирович часто міняв роботу і з ним мусила переїздити його сім'я. Саме чергова зміна роботи батька спричинила переїзд сім'ї Сосюрів у Третю Роту, якій поет присвятив особливо багато місця у своїх творах та особливо у своєму автобіографічному романі "Третя Рота". В одному із віршів він писав про неї такими словами: "Шахтарське селище на Білій горі, Під нею заводу встають димарі, Їх хмари торкають верхами, За ними Лисиче садами буя, Й шумить Третя Рота – домівка моя, Я з вами всім серцем, я з вами.."112 До речі, Третій Роті та іншим місцям, пов'язаним зі своїм дитинством, присвятив поет свій автобіографічний роман "Третя Рота", який за допомогою епічних засобів передає те ж саме, що і ліричні твори поета. Не залишилась без згадки і Кам'янка, тобто містечко, в якому молодий В. Сосюра навчався в сільськогосподарському училищі. У вірші, який, до речі, затитулований "Кам'янка", знайдемо дуже яскраве відображення ставлення поета до спогадів про це місце і час: "Хіба я Кам'янку забуду, де вчився і любив колись, де і тепер так юно й мило на школу дивиться блакить. І сад, що ми посадовили, Профшкільцям радісно шумить! Над Кам'янкою рідні зорі, Як і колись..."113 Важливим мотивом багатьох ліричних творів В. Сосюри, пов'язаних з рідним Донбасом, є мотив любові. Ідеться про почуття, які поет переживав саме на Донеччині, та про жінок, які були об'єктами його любові. Як правило, поряд із любов'ю наявна у цих творах палкість, гарячість, туга та розлука:

"Твої губи – розтулена рана...

Ми хотіли й не знали – чого...

Од кохання безвольна і п'яна

Ти тулилась до сердця мого...

Ой ви, ночі Донеччини сині,

І розлука, і сльози вночі...

Як у небі ключі журавлині,

Одинокі й печальні ключі..."114

Або фрагмент ще іншого вірша:

"Там на березі трава

про любов шепоче...

Хвиля сріблом виграва,

Сяють очі...

Гей, поля, ви, поля,

Зорі над рікою...

Видно шахти здаля,

Ми в човні з тобою."115

Так як я згадав вище, любов до рідного краю , тобто Донбасу та співвітчизників, немов червоною ниткою проходить через усю творчість поета. В ній В. Сосюра часто вказує на різні картини, які змалювало його життя, однак всі вони пов'язані з одним, улюбленим регіоном.

Прикладом цього є рядки вірша "Донечина", в якому поет зображує рідний край як тло, на якому йому довелося пізнати воєнне та шахтарське життя:

"Як можна серце одірвати

од тих ланів, од тих стежок,

де слухав я громи, гармати

І шахти рідної гудок"116

Якщо ідеться про воєнний досвід поета, який ледь не позбавив його життя, дуже зворушливими є рядки з одного із найбільш відомих поем В. Сосюри "Червона зима":

"І знов Донеччина...і вітер верби хиле... Й не віриться, що знов побачу я село, Давно покинуте, таке до болю миле... Але багато з нас додому не прийшло..."117 Та ще один фрагмент цієї самої поеми, який зображує повернення поета з війни на рідну землю:

"Колеса тупо б'ють... по рейках перебої... Вже міст через Дінець давно прогуркотів... Стою біля дверей... і дихає сосною Квиління вітрове про весни юних днів..."

Велику частину своїх віршів В. Сосюра присвятив індустріальному Донбасові, тобто краю, в якому велетенською працею людських рук добувалося вугілля та вироблявся метал. Образ героя-трудівника, переданий В. Сосюрою в його творчості, насправді не є статичним, а скоріше нагадує мрійливого, задуманого романтичного героя-шахтаря, образ якого жевріє завдяки емоційності, з якою змалював його поет:

"Ось він стоїть, життя окраса,

на голубому неба тлі,

герой труда і син Донбаса,

хазяїн рідної землі.

В усмішку теплу склались губи,

І день в очах його розцвів.

Над ним димлять заводів труби,

Гудуть мотори літаків.

Смуглявий вид, широкі плечі,

І весь він, як життя могуть.

Йому пісні пташки щебечуть

І колоски привіти шлють.

Неначе вилитий з металу,

Він зорить в далі осяйні,І сонце, як вінок, поклало

Йому на каску промені."118

Варто згадати про досвід поета стосовно співвітчизників-донбасівців, котрі працюють під землею чи теж на заводах. Адже В. Сосюра сам працював колись як на заводах, так і в забої, з лампочкою на шахтарській касці, що аж відбилося на його творчості:

"Там знав я од праці утому, Там ріс я і вперше любив, Шахтарської лампочки промінь Мені у забої світив, Немов каганець, крізь віконце Над сумом осінніх жоржин, Хай світить тепер, наче сонце, Мені у поезії він."119 Безсумнівно, трудова доля, яка була колись спільною для В. Сосюри та інших робітників Донбасу, спричинила його надзвичайно тепле ставлення до своїх земляків. Це ставлення зустрічаємо в творчості поета. Його виявленням були дуже сердечні, інколи навіть інтимні слова, якими поет звертався до своїх земляків, тобто "рідні мої", "друзі любі мої", "дорогі земляки-побратими" і.т.п. У своїй творчості поет не забуває і про те, що Донбас був колискою багатьох подвигів, патріотичних за змістом: "Тут голосом Ангеліної Паші неначе й досі вітер ще звучить. Тут на поверхню вийшла із забою Непогасима слава Мамая."120 Крім віршів, які стосувалися праці одиниць на благо індустріального Донбасу, було у В. Сосюри багато віршів які описували його могутність, точно передаючи гігантичність індустріального Донбасу: "Гудуть заводи, як жуки, біжать десь поїзди мостами, гримлять прощально раз у раз...

Loading...

 
 

Цікаве