WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → «Лис Микита” і “Мойсей»: Ґенези ідеї українського профетизму - Реферат

«Лис Микита” і “Мойсей»: Ґенези ідеї українського профетизму - Реферат

Отже, книгознавчий і джерелознавчий аналіз творчості І. Франка, спогадів про нього свідчить, що ідея написати поему „Мойсей" виникла в письменника ще на початку 90-х років ХІХ ст. - це збігається з початком організованого радикального руху в Галичині. А часом, відколи ідея написання поеми „Мойсей" кристалізувалася в його єстві, був все-таки 100-літній ювілей відродження нової української літератури та 25-ліття літературної діяльності Івана Франка 1898 р. Що це так, достатньо уважно прочитати його промову на цих святкуваннях - маю на увазі провідну тезу про обов'язок тяжкої праці для свого народу. Усе ж деякі деталі в поемі "Мойсей" І. Франка зумовлені побаченим і прочитаним (наприклад, під час відвідин Риму письменник оглядав скульптуру роботи Мікеланджело „Мойсей", де він зображений з рогами). Правда, на думку Б. Тихолоза, тут помилилися і Мікеланджело, і Франко, бо в біблійних джерелах йшлося про світляні промені, що виходять із чола пророка, які Мікеланджело зобразив як роги.

Цікавою є історія написання знаменитого прологу до поеми „Мойсей", до чого своєрідно спричинився директор друкарні НТШ Кароль Беднарський. Як згадує М. Мочульський, він був із І. Франком у друкарні, коли "зажурений управитель друкарні" К. Беднарський показав авторові, що на початку надрукованої вже поеми залишається кілька незадрукованих сторінок, і радив написати переднє слово. Поет подивився на білі сторінки і сказав спокійно: "Добре, добре, я щось напишу і принесу". І приніс на другий день відомий пролог"8.

Це було в ніч з 19 на 20 липня 1905 р., дату 20 липня поставив сам автор. Незадрукованих сторінок було чотири, пролог умістився на трьох. Одна сторінка в першому виданні поеми чиста. Цей геніальний вступ, присвячений рідному народові, не міг народитися зовсім раптово, враз. Пишучи поему, І. Франко жив під враженням складної проблеми: доля народу і його провідників, яку він вирішував у своїй поемі і джерелами якої були біблійні сюжети. Зосталося означити твір зверненням до рідного народу - цю думку він перетопив у 16 терцин з останнім рядком присвяти:

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Пролог до поеми „Мойсей" звертав увагу багатьох дослідників творчості І. Франка. Серйозний і повний її розгляд здійснив Д. Павличко у згаданій вище передмові до дрогобицького видання поеми (2005) та в своїй інавґураційній промові, виголошеній 11 жовтня 2000 р. на святковому засідання Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка з нагоди присудження звання „Почесний доктор" (Doctor Honoris Causa) Львівського університету [8].

У першій половині 1905 р. І. Франко майже не згадував про те, що пише поему. І. Франко, певно, дотримувався правила, яке він висловив після лекції, прочитаної молоді Львівського університету, зініційованої студенткою філософського факультету Асею Шеховичівною. Коли молодь проводила його додому після гостини в помешканні Шеховичів, І. Франко як відповідь на запитання молоді, над чим він тепер працює, сказав так: "Письменники бувають іноді забобонні, мов кухарки. Тісто може вийти з закальцем, коли ним заздалегідь похвалитись" [9]. Це могло бути десь на початку ХХ ст., чи не тоді, коли І. Франко задумував писати або й писав свого "Мойсея".

Точно зафіксовано той факт, що слухав незакінченого „Мойсея" М. Коцюбинський, який був у Львові проїздом до Італії в третій декаді травня 1905 р. і гостював у І. Франка. Дня 28 травня 1905 р. М. Коцюбинський пише з Риму І. Франкові до Львова: "Я все збирався подякувать Вам за ті приємні і незабутні для мене дні, коли ми разом пробували у Львові та на селі. Роблю се сьогодні, оглянувши „Мойсея" Мікеланджело, який нагадав мені вашу чудову поему. Коли я стояв перед ним, я чув ті сильні, повні вогню промови, які слухав у Вашій хаті" [10].

Власне факт ознайомлення М. Коцюбинського з незакінченою поемою „Мойсей" став причиною фіксації деяких деталей з історії її написання. У листі до С. Єфремова від 31 травня 1905 р. І. Франко пише: "Сими днями надіюся викінчити (точніше - "вилизати" весь готовий текст. - Б. Я.) свою поему „Мойсей". Д[обродій] Коцюбинський, бувши тут проїздом і мавши нагоду пізнати першу половину її, піддав мені думку заслать її в „К[иевскую] стар[ину]". Я, знаючи, як скептично дивляться українці на галицькі вірші, не дуже похочую, бо то ж треба б переписувати (цілість обійме, числячи по 8 строф. на сторону друку, коло трьох аркушів). Ось я і запитую Вашої думки: слати Вам чи не слати „Мойсея". Невважаючи на стару тему, в поемі порушено багато дуже новочасних думок, та й надіюся, що й з цензурного погляду вона буде невинна". На це прохання С. Єфремов відповів І. Франкові в листі від 27 травня 1905 року: "Про „Мойсея" запитував редакцію, - вона нічого немає принципіяльно проти поміщення Вашої поеми, але зважайте на цензуру не тільки що до змісту, а й що до самої форми. Річ у тому, що „Кіевская старина" по затвердженій програмі не має право містити поезій; дві поемки, що там були друковані („Лесь преславний Гайдамака" Грінченка та „Роксоляна" Комарівни) тільки тому цензор пустив, що редакція напирала на їх історичну сторону. Може бути, що упреться й не схоче пустити вірші не з української старовини" [11]. С. Єфремов навіть не знає, як бути з поетичними творами, що можуть надійти на літературний конкурс, оголошений редакцією „Кіевской старини", та все ж пропонує надіслати „Мойсея" для участі в цьому конкурсі [Там само]. Як бачимо, С. Єфремов мало вірив у реальність друку „Мойсея" на сторінках київського часопису.

У листі до C. Єфремова від 13 червня 1905 р. І. Франко дякує колезі за поради щодо своєї поеми: "З них бачу, що нема чого й сікатися з ним [„Мойсеєм"] до Вашого журналу, бо цензура не пустить. Дав тепер одну главу до ЛНВ, а цілість опублікую хіба в Спілці".

З цих двох листів до С. Єфремова ми маємо цінні інформації про поему „Мойсей" під час її написання. Перша: цей твір І. Франко завершував десь на початку червня 1905 р. Друга: прислухавшись до поради М. Коцюбинського, він хотів подати хоч би частину поеми до друку в „Кіевской старине". І третя: ще до остаточного завершення поеми І. Франко передав один її розділ до друку у Львові. Цей розділ - а йдеться про главу V („Притча про терен") із підзаголовком "Уривок із поеми „Мойсей", без першої строфи, яку І. Франко опублікував у „Літературно-науковім віснику" [12].

М. Коцюбинський належав не тільки до тих, кому пощастило чи не першим слухати з вуст І. Франка першу частину поеми „Мойсей", а насамперед до тих, хто міг по-справжньому оцінити цей геніальний твір І. Франка - і це без його знаменитого „Прологу"! Через два роки після того, готуючи реферат „Іван Франко", М. Коцюбинський пише так: "Не можу забути одного образу, який врізався мені у пам'ять. Се було два роки назад, коли я востаннє бачився з ним. В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибальські сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему „Мойсей". Не знаю, чи попалася риба в його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою" [13].

При добрій європейській освіченості галичан на таку оцінку навряд чи хтось був здатен, а інтелектуал М. Рудницький взагалі цієї поеми не зрозумів (або не хотів зрозуміти).

***

Кілька книгознавчих аспектів видань поеми „Мойсей" та казки „Лис Микита".

Перше видання „Мойсея", попри його позірну простоту, - видання цікаве. Формат книжки - "вісімка", розміри 21,514,8 см, мала рожеву м'яку обкладинку. Поему надруковано на якісному, міцному папері. Текст помістився на 102 сторінках, 103-я - порожня, а на останній сторінці поміщено рекламу на 10 книжок віршів І. Франка (із зазначенням ціни), які можна придбати в книгозбірні НТШ.

Хоча І. Франко спочатку планував оприлюднити поему „Мойсей" як видання УРВС, книжка побачила світ накладом автора. Наклад книжки - 1000 прим., а вартість видання - 588 корон 60 кр. [14]. Левову частину коштів витрачено на якісний папір, який коштував 425 корон [Там само]. Книжка коштувала 1 кор. 60 кр. - це зазначено у згаданому вище рекламному повідомленні. Запис у книжці „Замовлення друкарні НТШ" має дату 31 липня 1905 р. – отже, книжка дійшла до читача вже у серпні 1905 р.

Loading...

 
 

Цікаве