WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Духові джерела української літератури - Реферат

Духові джерела української літератури - Реферат

Так от, Леся Українка жила дуже великою мірою в тій же давній духовній традиції і, я б сказав, у своїй духовій одержимості вона ще більш духова, ніж її сучасники. Але у своїх шуканнях доріг вона далека від культивування релігії, і світло її духовости, мені здається, можна було б порівняти зі світлом погаслої зорі, яка світить і ще дуже довго світитиме отим самим джерелом, але зорі вже нема. Першому поколінню це не страшно. А що буде через кілька поколінь? Таке запитання було б дуже цікаво поставити самій Лесі Українці. Що буде через два-три покоління? Не знаю, чи таке питання стояло перед нею. Можливо, було несвоєчасно ставити, коли гостро стояло питання "Що робити вже сьогодні?"

Ще складніше було у Франка -- учасника соціялістичного руху з молодих років. У школі нині вивчають його студентський соціялістичний вірш-деклярацію "Товаришам із тюрми", але не вивчають поему "Мойсей", за яку Франка висували кандидатом на Нобелівську премію. Поема безпрецендентна у світовій літературі -- не темою (тема якраз традиційна), а тим, що Франко трактує цю тему так глибоко особисто і пише кров'ю свого серця, промовляючи устами пророка:

Я ж весь труд, я весь піт тобі дав

У незламнім завзяттю,

І підеш ти в мандрівку століть

З мого духа печаттю.

Усі спокуси віку перейшов Франко для того, щоб пройти книгу сумної філософії світу, а потім повернутися знов до народньої духовної традиції і висловити її мовою ХХ віку, в контексті загальнолюдських здобутків, і приєднатися до Шевченка:

"Молітесь Богові одному..."

Я хотів би у зв'язку з джерелами зупинитися на такому феноменальному явищі української історії, української духовости, як велика літературна трійця і Кирило-Методіївське братство. Костомаров, Куліш і Шевченко -- така була послідовність їхнього членства у братстві. Це явище надзвичайно цікаве, явище, якого ми не осмислили ще. Кирило-Методіївське братство, 1847 рік.

Другий політичний процес відбувся в 1849 р. -- процес петрашевців. Пригадуєте основний документ, який був предметом звинувачення, зокрема Достоєвського? За поширення якої речі Достоєвський дістав вирок -- смертну кару? За поширення відомого атеїстичного листа Бєлінського до Гоголя. Це джерельний документ російського нігілізму, патос заперечення, з якого в сибірських снігах повільно народжувалися всі біси Достоєвського.

Вузол глибоко символічний. У світі завирували приховані течії, заносилоася на революцію 1848 р. Оживали в кожній країні старі джерела. Гоголь був на еміґрації, був у тій Европі, яка визріла до повстань і революцій. Але бродили в ньому не европейські гасла, а давні начала, винесені пам'яттю дитинства. У 1846 р. виходить його книга духовних тривог з роздумів "Вибрані місця..." І в той же час створюється Кирило-Методіївське братство, та одразу ж його розкриваються, розконспіровують жандарми. Це братство, як говорить уже сама його назва, було культурно-освітнім на християнській основі. Але у своїй опозиційності, у своїй антиімперській, антисамодержавній сутності воно йшло незрівняно далі за петрашевців. Його програма дуже співзвучна з Книгою "Пілігримка" Адама Міцкевіча.

Весна -- тайна дрож пронимає народи,

Мабуть, благодатна хвиля надходить

(І.Франко)

І наслідком, вікової традиції, і наслідком спільности долі поневолених, та революційна весна мала багато спільного в сприйманні українців і поляків. Нічого й казати, що це відлунає в перегуку великих національних поетів. Міцкевич важив для Шевченка незрівняно більше, ніж, наприклад, Пушкін. Вплив польської політичної пропаґанди періоду боротьби за волю (1830, 1848) відчула на собі українська інтеліґенція, що об'єдналася в Братстві Кирила і Методія. Позначився цей вплив і на програмових документах братства. Ось звернення, написане Костомаровим до братів-слов'ян:

Браття Великоруси і Поляки!

Це говорить до вас Україна, вбога сестра ваша, котру ви розіп'яли й розшарпали і котра не пам'ятає зла і жалкує разом з вами над вашою лихою годиною, і готова проливати кров дітей своїх за вашу свободу. Прочитайте це братнє послання, обміркуйте важну справу нашого спільного рятунку. Повстаньте зі сну та дрімоти, знищте в серцях ваших нерозумну ненависть один до одного, розпалену царями й панами на спільну погибель нашої свободи, засоромтесь ярма, що тяжить над вашими плечима, засоромтеся свого власного зіпсуття, прокляніть святокрадські імена земного царя і земного пана, виженіть із ваших умів дух невір'я, занесений німецькими і романськими племенами. Дух запеклости, вдмухнений татарами. Перейміться властивою слов'янам любов'ю до людства. Згадайте також про ваших братів, що мучаться і в шовкових ланцюгах німецьких, і в кігтях турецьких, і хай буде ціллю життя і діяльности кожного з вас:

"Слов'янський союз, загальна рівність, братерство, мир і любов Господа нашого Ісуса Христа. Амінь".

Ще один уривок з программових документів Кирило-Методіївського братства, уривок, який прямо нам показує і дороги, які вели Шевченка без манівців до вселюдських ідеалів:

Христова релігія дала світові новий моральний дух, котрим він не був перейнятий досі. Спаситель відкрив людству любов, мир і свободу. Рівність для всіх і братерство всіх народів -- нові цілі, вказані народам для здійснення в них великої ідеї людської єдности.

"Велика ідея єдности світу" -- це те, що стоїть нині перед нами. Нині, у зв'язку з порізненістю світу ідеологічним антагонізмом і загрозою самознищення. Ця ідея в прямій формі була зформульована тоді. І небезпека роз'єднаности була зформульована в цьому самому програмовому документі. Ми тепер відкриваємо в Альберта Швайцера його основну ідею -- благоговіння перед життям, його ідеї про найвищий дар, священний дар -- життя. А ось кирило-методіївці: "Найбільший дар Божий -- народнє життя". Саме народнє життя. Життя джерел. З його духом, ідеєю, його ціллю, до якої воно повинно простувати. Любити й оберігати життя своє, щадити і не пригнічувати чужого -- це святий обов'язок людини й народу, що досяг уже моральної свмосвідомости та ясности свого призначення.

Але "панує деспот -- кат над трьома народама слов'янськими, псує -- калічить"... "І голос України одізвався в Московщині, коли після смерти царя Олександра хотіли руські прогнати царя і панство і установити Річ Посполиту і слов'ян поєднати по образу іпостасей Божественних -- нерозділимо і незмісимо; а сього Україна ще 200 р. до того хотіла"... "... І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в союзі слов'янськім", "і не буде ні царя, ні князя, ні кріпака..."

Цей політичний радикалізм не пов'язувався з насильницькими кривавими методами (зло породжує зло), а ґрунтувався на вірі у визрівання посіяних добрих начал, на вірі в народ. "Україна завжди держалась Закону Божого... Ні в одній стороні на світі так щиро не моляться Богу, ніде муж так не любив своєї жони, а діти своїх батьків"... У розвитку республіканських і релігійних начал уявлявся ґрунт для майбутнього.

Гоголь -- українець, людина українських традицій. Незалежно від того, чи він переписував у дитинстві Сковороду чи тільки про нього чув, він знав дух свого краю. Ось ідея, яка єднає кирило-методіївців і Гоголя: "Немає другого царя, тільки один цар -- Небесний і Утішитель. Хоч люди і поробили собі царів". Це дуже цікаве явище, коли глибока духовість іде знизу, з усіх каналів, перекритих і не перекритих, тих що люди бачать і не бачать. Наші моральні цінності -- Істина, Добро, Краса -- в різні части змінювалися місцями. На своєму історичному перехресті, де істина була дуже затерта, Достоєвський вигукнув: "Краса врятує світ"...

Кирило-методіївці обрали євангельські слова: "Узнайте, уразумійте істину, і істина спасе вас"...

Що є істина? Це є цінність найбільша, тому її найважче осягнути.

Є в М.Бердяєва стаття "філософська істина й інтеліґентська правда". Це поняття він добре роз'яснює на цінностях російської культури -- що таке філософська істина і як вона була страшенно посоромлена, ця істина, і витіснена інтеліґентською правдою на потребу дня. Кожен, хто виступав з великою джерельною істиною, вважався ретроґрадом, бо це осторонь і ніби проти народолюбних ідей, проти визвольних ідей. А що таке визвольна ідея? На чому вона заснована? У чому вона реалізується -- зміна установ з участю тих самих людей? Зміна законів, які споконвічно не виконуються? Зміна гасел чи, як каже Гоголь, -- зміна вивісок? Зміна вірувань на протилежні?

Loading...

 
 

Цікаве