WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська дитяча література - Реферат

Українська дитяча література - Реферат

А втім цю свою ролю-місію письменниця таки здійснила своїми історичними оповіданнями — "Кармелюк", "Невільничка", а передусім "Маруся" з принадною постаттю маленької героїні українського степу, яка й до сьогодні захоплює не тільки українських, а й чужих юних читачів, передусім французьких дітей і молодь. Минуло 90 років від першої появи у французькому дитячому "Журналі виховання й розваги" ("Ма^азіп й'ейи-саііоп еі; йе гесгеаідоп") — в 1873 р. перекладу-перерібки "Марусі" на французьку мову. Про колосальний успіх цієї повісти нашої письменниці свідчить найкраще факт, що до п'яти років — в 1878 р. появилося її вісімнадцяте з черги французьке видання. Друкується вона у Франції й досі, вийшла вона свого часу німецькою, італійською і англійською мовами, а недавно вдруге чеською мовою. Інші оповідання Марка Вовчка для дітей появляються весь час у перекладах — напр. "Сестричка Мелася", ("Ведмідь") вийшла під час останньої світової війни в прекрасному виданні хорватською мовою з ілюстраціями нашого мистця Я. Гніздовського, а зараз після нього була друкована німецькою мовою з цими ж ілюстраціями (які згодом, додаймо, прикрасили українське видання у в-ві "Нашим дітям — ОПДЛ" в Торонті 1951 р.)-

Перебуваючи в Парижі, наша письменниця була співробітницею згаданого "Журналу виховання й розваги" 'і тут помістила ряд творів для дітей — крім перекладу "Сестрички Меласі", дала мистецьке опрацювання відомої казки про дванадцять місяців ("Виге Еріпе еі Воппе Козе"), оповідання "Мандрівка на крижині" ('Ье уоуа^е еп Іас.оп'), "Сестричка" ('Ьа реШе зоеиг')-Написала теж повість "Ховзький шлях" ("Ье сЬетіп ^Ііззапі"), але французький видавець П. Ж. Сталь (Етцель) вніс у цю повість свої традиційні тоді у Франції дидактично-моралізаторські історії і сентенції, отож не зовсім легко устійнити, де саме кінчається авторство М. Вовчка, а де є вставки Сталя.*)

Участь М. Вовчка у французькій дитячій літературі була продиктована виключно заробітковими потребами, як теж тільки ці потреби заставили її до творчости і перекладів для дітей теж московською мовою. Українські видавництва не могли їй дати літературних заробітків, бо таких видавництв внаслідок заборон московською владою не було — саме 1863 р. появився варварський указ Валуєва з забороною українського друку.

Отак високомистецька проза для українських дітей М. Вовчка зацвіла пишним квітом, але так і зразу цей квіт був у корені підтятий. Тому теж "Маруся", написана в оригіналі українською мовою, змогла появитися друком тільки як "перевод з малороссийского" московською мовою 1871 р., а 1873 р. французькою. Українською мовою появилася вона в підцарській Україні щойно 1905 р. Заборона друку українською мовою торкалася особливо творів для дітей. Рукописи таких творів залишалися в цензурних архівах з написом: "Написана, очевидно, для де-тей, но они должньї учиться по-русски, — воспретить". Вслід за валуєвським прийшов "емський указ" 1876 р., вкінці окремий указ проти "детской литератури на малороссийском наречии" від 2 грудня 1895 р. Серед таких умовин замовкла Марко Вовчок як українська письменниця і письменниця для українських дітей.

Українська дитяча книжка могла появлятися тільки винятково та й до того московським правописом, переборюючи всякими способами цензурні труднощі. То були майже виключно народні казки, а з оригінальних літературних творів появилася 1874 р. в Києві казка-переказ "Запорожці" І. Нечуя-Левиць-кого. Вона й здобула опісля тривке місце передусім у виданнях для дітей і народу. Було й кілька перекладів — слід особливо відмітити казки Г. X. Андерсена в перекладі М. Старицького, видані у Києві 1873 р. з малюнками Н. Мурашка. Збірник перекладів, зроблених О. Пчілкою, вийшов теж у Києві 1882 р. п. з. "Українським дітям", врешті 1891 р. появився тут переклад "Робін-зона" Дефо, виданий Б. Грінченком.

Історія появи цієї повісти, ще й досі улюбленої лектури юнацтва світу, заслуговує на окрему увагу. Грінченко посилав ЇЇ до цензури 1882, 1883, 1884, 1890 рр., аж врешті таки вона появилася — на десятому році впертої боротьби з цензорами. Була це справжня й цікава боротьба; різні заборонені вже раз рукописи Грінченко посилав удруге до цензури під іншими заголовками і з іншим початком, посилав теж від різних людей з різних міст і в різних містах видавав дозволені врешті до друку рукописи. І так, поза Україною — в Москві 1892 р. видав він свою "Олесю" (друковану вперше у львівському "Дзвінку" 1890 р.), мабуть не передбачаючи, що це оповідання про дівчинку-геро-їню стане найпопулярнішим твором нашої дитячої літератури, що появлятиметься воно все новими й новими виданнями, буде друкуватися раз-у-раз у різних дитячих збірниках і шкільних читанках та виховуватиме цілий ряд поколінь у готовості, як і

Олеся, на найвищу жертву, бо жертву життя для рідного краю й народу.

Годі дошукуватися якогось "присуду долі" у факті, що Грінченко народився якраз у 1863 р., за кілька тижнів після проголошення валуєвського указу, але це правда, що в його особі з'явився справжній борець за українське слово. Він і завершив цю боротьбу тріюмфальною перемогою над валуєвським "не бьіло" — своїм монументальним "Словарем української мови", отим проречистим документальним ствердженням-аксіомою: була, є, і буде!

Б. Грінченко, разом із своєю дружиною, письменницею Марією Загірньою, перекладачкою на українську мову світових творів для дітей — це дві світлі постаті в історії нашої дитячої літератури та ще й у найважчі часи московсько-царських заборон, Ідо діяли аж до часу революції в Росії 1905 р.

У Галичині й Буковині — від "Читанки" М. Шашкевича 1850 р. до "Дзвінка" 1890-1914 рр.

Все ж царські укази не змогли повністю спинити розвитку української дитячої літератури та її видань, бо у вільніших конституційних умовинах життя австрійської займанщини — в Галичині й на Буковині, після "Читанки" М. Шашкевича в 1850 р., щораз частіше стали появлятися видання для дітей, дарма, що зразу деякі все ще "язичієм". Для характеристики варто згадати нпр. "Цвітний кошичок — нравоучительная повість для молодих Русинів, написана по Христофору Шмиту Петром Яно-вичем, єпархії Пряшевскія св. Богословія служателем. Бібліотека благополезного чтенїя для дітей", Львів, 1853, стор. 120.*) Популярними були книжки Івана Наумовича (відомого потім діяча-москвофіла) — його "Ластівка для руських дітей" з казками і віршами, видана в Перемишлі 1860 р., "Повісти і пісни — спи-сал для руських дітей Іван Наумович" (Львів, 1861 р.) і "Золотая книжочка для дітей" (Львів, 1874.**) Появлялися дитячі видання теж у Коломиї, напр. "Гостинець із Коломиї длля руських дітей" — составил О. А. Марков (1871 р.), в якій — варто додати— поруч із віршами знаходимо відомий переказ про смерть князя Олега від власного коня, статті про Володимира Великого, Романа, Льва Даниловича, та їх портрети. Всі ці й інші подібні видання мали в середньому від 60 до 100, а то й більше сторінок (напр. "Повісти для дітей, собрани і написани А. П. Подбрусня-неньком, Львів, 1859 р. мали 142 сторінки).

Пожвавлення українського організованого життя принесло теж збільшення уваги до видань для дітей.

Правда, не завжди вони були виразно призначені дітям, а здебільшого "для сільських людей", або "міщан і селян", але мали на увазі і дітей і селянські маси і своїм змістом були однаково близькі одним 'і другим. І так перше видання Т-ва "Просвіта" у Львові — "Зоря, читаночка длля сельських людей", видана 1869 р. була своїми передусім байками й казками прекрасною лектурою для дітей галицького села. І варто добавити, що весь її наклад розійшовся впродовж кількох тижнів. Таким же виданням "Просвіти" для народу і дітей були теж видані 1874 р. "Байки" Павлина Свєнціцького (пс. Павло Свій), а одно з чергових видань цього Т-ва вже мало окреслене призначення — "Пові-сточки для дітей" Ом. Огоновського (пс. Ом. із Грибова) 1876 р., відтак "Веснянки" В. Шухевича 1881 р. та інші. Починає видавати книжки для дітей теж "Руське Т-во Педагогічне", а саме серію ілюстрованих книжечок для менших дітей, створивши для цього окрему комісію з педагогів В. Шухевича, Г. Врецьони та А. Вахнянина та основуючи видання "Бібліотеки для молоді", в якій від 1884 до 1896 р. появилося 47 назв.

У Галичині стали появлятися теж твори письменників з підросійської України, 1873 р. вийшла у Львові першодруком казка Нечуя Левицького "Запорожці", 1877 р. твори М. Вовчка, між ними "Кармелюк", "Дев'ять братів і десята сестриця Галя", та "Сестричка Мелася", 1887 р. появився тут за редакцією І. Франка збірник для дітей "Веселка", зладжений студентською громадою в Києві (під спільним псевдом А. Молодченко). Була це своєрідна хрестоматія — вибір з творів наших письменників, були тут і першодруки (м. і. недруковані досі байки Л. Борови-ковського). Виходить теж і перший переклад на українську мову "РобІнзона Крузо" Дефо як "повість поучительна для моло-дежи" в перекладі А. Авдиковського (Львів, 1877 р.).

Loading...

 
 

Цікаве