WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська дитяча література - Реферат

Українська дитяча література - Реферат

Реферат на тему:

Українська дитяча література

Від літописних переказів до байкарів XVII - XIX ст.

З прийняттям Україною Христової віри поширилася в нас передусім релігійна література, книги Св. Письма, книги богослужебні, писання отців Церкви, всякі релігійні збірники, мінеї, патерики, теж апокрифи. Християнські релігійні оповідання, легенди й перекази були матеріялом, близьким дитячому сприйманню, мали теж вплив на народну творчість, і, вбирані відтак у літературну форму, вони становлять улюблену дитячу лектуру по сьогодні (напр. легенда про березу, що побіліла із Страху, бо хотів на ній повіситися Юда, осика-трепета трепоче листям при вітрі і без вітру за кару, що єдина вона погодилася дати своє дерево на хрест-розп'яття Ісуса Христа і ряд інших).

Поруч з релігійними книгами появилися в Україні в перекладах на тодішню літературну церковнослов'янську мову численні повісті — про Варлаама і Йоасафа, про троянську війну; Александрія — про Александра Македонського, повість про індійське царство, про Сиганрипа і Акира та ряд інших. Всі вони, сповнені багатою фантазією, в великій частині мали своє джерело в арабських казках "Тисячі і одної ночі" та індійських "Пан-чатантри". Казковість цих повістей сповняла і дитячі душі чарівним тремтінням, окрилювала думки й мрії.

Оригінальна літературна творчість княжої України дала нашій дитячій літературі чималий матеріял, передусім літописні перекази — про св. апостола Андрія на київських горах, переказ про заснування Києва братами Києвом, Щеком і Хоривом, про хлопця-сміливця, Ідо прокрався з обложеного печенігами Києва і прикликав відсіч, про двобій отрока з печенігом, про чарівне євшан-зілля і інші. Ці перекази є й досі творчим матеріялом для дитячих письменників, є цінною мовою віків і предків усім поколінням народу. Такою ж спадщиною є й "Слово о полку", яке своєю героїчно-лицарською та поетично-мистецькою красою полонить уяву юнацтва, а в окремих опрацюваннях є лектурою і для молодших дітей.

У пізніших періодах українського письменства теж не знаходимо окремих творів для дітей, лектурою для них були, як і в княжій добі, передусім відповідні матеріяли з церковно-релігійних книг. Щойно поширення друкарства в Україні приносить у XVI ст. першу друковану книжку для дітей — "Буквар" Івана Федоровича, виданий у Львові 1574 р. "ради скорого младенческого научения". Хоч мова "Букваря" церковно-слов'янська, в ній наявні елементи живої народної мови і книжка містить, крім азбуки, тексти для читання і тому можна вважати її не тільки шкільно-навчальною, але й літературною появою.

Шкільні драми, а особливо інтермедії і вертеп ХУІІ-ХУІІІ ст. втішалися популярністю в тодішніх школах і в широких кругах, а своїми численними казковими елементами були близькі й цікаві дітям. Значне поширення зокрема в шкільному вжитку мали байки, їх використовували часто викладачі риторики та поетики, в церквах проповідники. Автори тогочасних українських поетик присвячують велику увагу байці, підкреслюючи її здатність не тільки розважати, веселити, але й повчати. Поетика 1685 р. відзначає, що байки "легко переконують в чомунебудь людей, особливо ж дітей, чиї вразливі душі можуть легко загинути". У риторичному збірнику Тимофія Колісниченка 1758-1759 рр. читаємо: "Оратори навчають юнаків насамперед байками, бо ними вони легко скеровують їхні, ще недосвідчені душі, на кращий шлях".

Жанр байки використовує філософ і письменник XVIII ст. Григорій Сковорода. Його "Харківські байки" в численних рукописних списках потрапляли в руки юнацтва та дітей, про що маємо свідоцтво і в Шевченка, який, ховаючись хлопцем у бур'янах, "списував Сковороду".

Нова українська література, що її межовою появою є "Ене-їда" Котляревського з 1789 р., започатковує теж нову, спеціяльно для дітей призначену літературу, писану живою українською мовою.

Майже одночасно появляються дві книжки, виразно призначені дітям: 1850 р. у Львові "Читанка для малих дітей" М. Шашкевича з оповіданнями і байками, а 1852 р. в Києві "Байки й прибаютки" Левка Боровиковського з вступним віршом "До дітей":

Гей, діти, діти-мотилята,

А годі вам цяцьками грать,

М'яч бить — метеликів ганять,

Я байку розкажу, послухайте, хлоп'ята!

Оцей присвятний вірш вказує на Боровиковського, як на одного з перших наших дитячих письменників-поетів, дарма, що тільки незначна частина його байок стала надбанням нашої дитячої літератури.

В дитяче читання ввійшли теж байки П. Гулака Артемов-ського і "Приказки" (1834) Є. Гребінки. Жанр байки дійшов до свого найвищого розквіту в творчості Леоніда Глібова — його байки друковані від 1853 р. це один з найкращих дарунків нашої літератури дітям.

Щораз частіше появляються букварі з читанками і так на Закарпатті стала популярною "Книжица читальная для начина-ючих" Олександра Духновича, видана 1847 р. (відтак ще двічі 1851 і 1852 р.). Духнович є теж автором численних віршованих загадок. У Петербурзі Панько Куліш видає 1857 свою "Граматику", 1860 р. виходить тут Шевченковий "Буквар", а наступного року численно ілюстрована "Українська азбука" М. Гатцука.

Думка про окремі твори й видання для дітей щораз більше актуалізується — отак Панько Куліш вслід за своєю "Граматикою" видає 1861 р. перерібку еспанської дитячої казки "Пів-півника", перекладає популярну в польській дитячій літературі поему А. Міцкевича "Поворот батька" (в перекладі п. з. "Чумацькі діти"), опрацьовує для дітей народні казки, а Шевченко, прощаючи в квітні 1859 р. Марка Вовчка перед ЇЇ виїздом за кордон, казав їй: "Гляди ж, доню, щоб ти мені написала копу-дві, або п'ять, а то й сім кіп казок!" І недаром просив Шевченко писати казки — це ж у головній мірі світ дітей, який посів своє цінне місце в українській народній творчості, а цю творчість Марко Вовчок знала прекрасно! І на цім багатім плодотворнім ґрунті високомистецька проза для дітей Марка Вовчка зацвіла пишним квітом. Сповняючи волю поета, письменниця написала для дітей ряд творів, які стали окрасою не тільки української дитячої літератури, але й досі появляються в перекладах на різні чужі мови.

Марко Вовчок — у світі європейської дитячої літератури, Б. Грінченко в боротьбі з московською цензурою-указами

Поява Марка Вовчка в нашій літературі, а в дитячій зокрема — це своєрідний вибух, що на поверхню нашого літературного світу двигнув вершинну формацію чарівної краси, і ця краса

чаруе-полонить і досі.

Минуло століття від появи збірки творів Марка Вовчка, писаних для дітей, яка вийшла 1865 р. в Петербурзі п. з. "Оповідання". До збірки ввійшли: "Дев'ять братів і десята сестриця Галя", "Ведмідь", "Кармелюк", "Невільничка".

В історії нашої дитячої літератури ці "Оповідання" це історична подія, бо це початок нашої мистецької прози для дітей. Цій прозі і ЇЇ авторці слід присвятити ближчу увагу.

У квітні 1862 р. Марко Вовчок, перебуваючи в той час у Франції, в Парижі, писала до свого чоловіка, Опанаса Маркевича:

"Я тебе прохала мені прислати усі преданїя, повір'я, усе-усе, що до історического йде, для того, що я буду писати історію для дітей ..."

"А тепер зараз таки, таки не гаючи часу анітрошки, пришли мені усе, що знаєш, що маєш про Кармелюка, усе, усе і де родився, якого роду, як його звали, усе, усе чисто. Я тепер пишу повістку "Кармелюк" (нікому не кажи) для дітей".

У листі ж від жовтня 1863 р. писала вона чоловікові:

"Я вже вчора "Галю" одібрала, і Богдась (синок авторки — прим. Б. Г.) як узявся читати, аж не дихав, пізненько читав усе. Поклала спати — на другий день скочив і зараз знов за "Галю" та й не одірвався, кофе не пив, аж скінчив і похвалив мене і сам задумавсь і замисливсь. То добре. Може й другі дітки читатимуть. Се ж буде книжка для діток, що там піде "Галя", "Кар-мелюк", "Ведмідь", "Невільничка".*)

Оці уривки з листів письменниці розкривають особливо цікаву сторінку життя і творчости отого "нерозгаданого Сфінкса", яким — за словами І. Тургенєва — була для сучасників, а подекуди є ще й для нас сьогодні Марко Вовчок. Вона ж таки ще донедавна була відома в нас передусім чи й тільки як авторка "Народних оповідань" — як співець кріпацької недолі, але про ЇЇ творчість, писану з думкою про дітей і для дітей у нашому літературознавстві мови так і не було. Правда, ЇЇ паризькі листи до чоловіка були опубліковані щойно після першої світової війни (у тритомовому виданні творів за редакцією Б. Лепкого, Ляйп-ціґ, 1925), а оці цитати з них про її творчість для дітей були використані аж після другої світової війни.**)

Отож, зовсім не дивно, що Марко Вовчок, як авторка творів власне для дітей, це, сказати б, відкриття щойно нашого часу. Свого задуму написати історію України для дітей письменниця з невідомих нам причин не здійснила, але сам факт такого задуму незвичайно промовистий. Думка писати книжку історично-національного самопізнання і писати її, власне, для дітей та ще в добу поневолення і московських цензурних митарств — це свідоцтво про глибоке усвідомлення ролі й завдання письменниці супроти молодого покоління, його вирощування в любові до рідного краю і народу.

Loading...

 
 

Цікаве