WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Пантелеймон Куліш (1819—1897) - Реферат

Пантелеймон Куліш (1819—1897) - Реферат

Реферат на тему:

Пантелеймон Куліш (1819—1897)

Серед діячів української культури ХІХ століття Пантелеймону Олександровичу Кулішеві належить одне з найпочесніших місць. Багатогранне обдарування його виявилось у різноманітній діяльності: письменницькій, науковій, публіцистичній, педагогічній, видавничій. Саме завдяки Кулішу в українській літературі з'являється соціально-історичний роман.

Народився П. Куліш 7 серпня 1819 року в козацькому містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області). Батько майбутнього письменника походив з козацької старшини, мав хутір і сам хліборобив. Він втратив права дворянства, і побут родини Куліша мало чим різнився від селянського. Мати була дочкою сотника. Сестра Леся навчила Пантелеймона грамоти. У чотирнадцять років потрапив юнак до Новгород-Сіверської гімназії, та не закінчив її. Якийсь час навчав дітей у заможних родинах, а 1839 року вступив до Київського університету, де познайомився з професором М. Максимовичем. В "Киевлянине" М. Максимович надрукував його етнографічні нариси під назвою "Малороссийские рассказы". Закінчити університет Куліш не зміг, оскільки не мав документального свідчення про дворянське походження, хоча батько був із козацько-старшинського роду, нащадки якого мали право на навчання в університеті. Кілька років юнак був вільним слухачем на словесному, а згодом на правничому факультеті. Ці роки виявились визначальними у подальшій долі Куліша. На початку 40-х років він учителює в Луцьку, Рівному, Києві, багато подорожує по Україні, робить фольклорно-етнографічні записи. Особливо захоплювався Куліш народними думами. Під їх впливом створено поему "Україна" та історичний роман "Михайло Чарнышенко". У 1844 році письменник написав оповідання-ідилію "Орися". Тоді ж починає роботу над романом "Чорна рада", перші розділи якого були надруковані 1845 року в журналі "Современник". Цю публікацію високо оцінив П. Плетньов, ректор Петербурзького університету, який допоміг молодому письменникові переїхати до Петербурга й влаштував його вчителем гімназії, а також викладачем російської мови для студентів-іноземців. 1847 року за його рекомендацією Академія наук посилає Куліша за кордон для вивчення слов'янських мов і літератури, культури, народної творчості. Та того ж року у Варшаві П. Куліша заарештовують за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. Він очолював ліберальне крило таємної організації, закликав до культурництва, просвітительства, тоді як Шевченко проголошував ідею селянської революції. Та між цими велетнями української культури з 1843—1844 років зав'язалась дружба, яка тривала до кінця життя Кобзаря. П. Куліш надзвичайно високо цінував Шевченка, пропагував його твори, сприяв виданню їх за кордоном, допомагав публікувати в роки валуєвської реакції. Проте він не сприймав закликів Кобзаря до збройної боротьби, не поділяв його поглядів щодо історичного минулого України, козаччини, ролі народних мас і козацької старшини у визвольній боротьбі. За участь у таємному товаристві Куліша заслано у Вологду, яку згодом замінили на Тулу. Там він служив дрібним чиновником у канцелярії губернатора, продовжував літературну та наукову працю. 1850 року Пантелеймона Куліша було звільнено під нагляд поліції із забороною друкуватися.

Роки після заслання позначені напруженою працею Куліша як письменника, фольклориста, літературознавця. У 50—60-х роках виходить збірка "Записки о Южной Руси", до якої увійшли фольклористичні, етнографічні та історичні матеріали, твори самого Куліша; в збірці вперше була опублікована поема Шевченка "Наймичка", і хоча прізвище автора не було зазначене, це досить сміливий вчинок, якщо взяти до уваги, що друкуватися Кобзареві було заборонено.

П. О. Куліш є автором двох підручників для школярів: у 1857 році вийшла з друку читанка під назвою "Граматика" та український буквар. Вони були написані придуманим Пантелеймоном Олександровичем правописом "кулешівкою". Запроваджений тоді перший український фонетичний правопис в основі своїй зберігся й донині.

У 1858 році Куліш здійснює подорож за кордон, відвідує Німеччину, Швейцарію, Італію, знайомиться з культурним життям цих країн, народною творчістю, етнографією. Він був людиною всебічно обдарованою, надзвичайно працьовитою. Досконало володів рідною мовою, а також старослов'янською та російською, Куліш вивчив польську, французьку, італійську, латинь, німецьку, шведську, а щоб перекладати Біблію з оригіналу, уже на схилі віку заходився вивчати давньоєврейську.

Важливою подією в культурному житті України було видання українського перекладу Біблії, здійсненого П. Кулішем разом з І. Нечуєм-Левицьким та львівським видавцем професором І. Пулюєм.

Пантелеймон Олександрович виношував мрію про створення українського журналу, проте дозволу на це не дістав. Пощастило видати лише альманах "Хата", що став подією в культурному житті українського народу. Ще вагоміше значення мала поява журналу "Основа" (1861—1862). Редактором його був В. Білозерський, а П. Куліш очолював відділ критики. 1862 року виходить друком перша і найвагоміша збірка поезій Куліша "Досвітки".

У 1864—1868 роках П. О. Куліш працює у Варшаві директором духовних справ та членом комісії для перекладу польських законів. З 1873 року він працює в Петербурзі на посаді редактора "Журнала Министерства путей сообщения", інколи наїздить у свій невеликий маєток Мотронівку на Чернігівщині, який на честь своєї дружини перейменував на Ганнину Пустінь, куди й переселяється в 1877 році. Там він продовжує активно працювати. За останні півтора десятиліття життя П. Куліш видав поетичні збірки "Хуторна поезія", "Дзвін", а також драматичні твори — "Магомат і Хадиза", "Маруся Богуславка", "Драмована трилогія", що складається з п'єс "Байда, князь Вишневецький", "Петро Сагайдачний", "Цар Наливай". Він є автором десяти поем, писав також балади, думи, байки.

Величезним внеском Куліша в українську культуру слід вважати його діяльність як перекладача. 1897 року вийшла збірка його перекладів "Позичена кобза", яка складалася з творів багатьох поетів світу, — Й. В. Гете, Г. Гейне, Ф. Шиллера, Д. Байрона. Він переклав також тринадцять п'єс Шекспіра, у тому числі такі шедеври світової драматургії, як "Гамлет", "Ромео і Джульєтта".

Помер Пантелеймон Олександрович Куліш 14 лютого 1897 року.

Визначною подією в українській художній літературі був твір Куліша "Хроніка 1663 року", який виходить друком у 1857 році під назвою "Чорна рада". Письменник виступає новатором, створивши перший історичний роман в українській літературі. Історичною основою й темою твору є події, що відбувалися на Україні в роки Руїни, коли після смерті Богдана Хмельницького (1657) загострюється боротьба за гетьманську булаву. Складна політична боротьба за владу призводить до чорної ради в Ніжині 27—28 червня 1663 року, на якій було скинуто наказного (тимчасового) гетьмана Якима Сомка й обрано гетьманом Івана Брюховецького. Про події часів Руїни Куліш довідувався з літописів, передусім з "Літопису Самовидця". Заслугою письменника є те, що він першим дослідив цей літопис.

Loading...

 
 

Цікаве