WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Леся Українка (1871—1913) - Реферат

Леся Українка (1871—1913) - Реферат

У 1902 р. виходить третя збірка "Відгуки", до якої увійшли такі твори, як "Дим", "Напис в руїні", "Мріє, не зрадь", "Хто вам сказав, що я слабка", цикли "Пісні про волю", "З подорожньої книжки". Вірш "Дим" написаний під впливом вражень поетеси під час подорожі до Італії на лікування. У ньому широко розгортається плин думок авторки, що породжується спочатку контрастними, а потім тотожними картинами життя трудящих в Італії та в Україні. Контрастні картини життя народу і його володарів-деспотів змальовані також і в поезії "Напис в руїні". Звертає на себе увагу лексика вірша. Іронічна лексика, слова зниженого семантичного значення вживаються для характеристики єгипетських царів. Змальовується збірний образ деспота — "видатної особи", враженого манією величі, зіпсованого владою. Він бере дарунки від поневолених, карає повстанців, жене рабів на війни, посилає їх на страшну, невільницьку роботу — і все заради власної слави. Поняття "народ" для нього не існує, є тільки "раби", ціною яких він зводить собі пам'ятник. Урочиста лексика — для уславлення творчого генія народу. Вірш завершується авторським узагальненням: історія розвитку суспільства не є історією царів; творець історії — народ.

Усе своє життя Леся Українка мріяла про щастя для свого народу. У вірші "Мріє, не зрадь" поетеса підтвердила, що вона вірна своїй мрії, за прекрасне майбутнє рідного краю вона готова пожертвувати своїм життям.

Останній ліричний твір тяжко хворої Лесі Українки — вірш "Хто вам сказав, що я слабка...". Він свідчить про незламність поетеси і її віру в безсмертя поетичного слова.

Найповніше талант Лесі Українки втілився в драматичних поемах. Спочатку письменниця випробувала себе як драматург у жанрі прозової драми, створивши в 1896 році "Блакитну троянду" та "Прощання". Перша завершена п'єса у віршованій формі — драматичний етюд "Одержима" (1901). Поетеса створює новий в українській та й світовій літературі жанр драматичної поеми. Серед цих творів такі довершені п'єси, як "Осіння казка", "В катакомбах", "Камінний господар", "Лісова пісня", "У пущі", "Оргія", "Касандра", "Бояриня", "Адвокат Мартіан".

Вірою в торжество прекрасного в житті людини позначена драма-феєрія "Лісова пісня" (1911). Джерело цього твору — чарівна природа Волині, фольклор, міфологія. У драмі виступають два світи: світ природи, фантастичних істот та світ реальний із постатями звичайних людей. У творі порушуються важливі соціальні проблеми, велика увага приділяється глибокому розкриттю внутрішнього світу героїв. Гармонійно поєднуються ліричні, епічні й драматичні елементи, високі мрії й прагнення втілюються в алегоричні образи, які набувають широкого узагальнюючого характеру.

Філософська ідея "Лісової пісні" — віра в силу і здатність людини побороти духовне поневолення, віра в здійснення високої людської мрії про майбутнє, прекрасне, творче, гармонійне життя. П'єса складається із прологу і трьох дій. Кожна дія відбувається в певну пору року. Пролог — рання провесна. Перша дія — весна, тут уже започатковано конфлікт людини і природи. Лукаш будить лісову красуню Мавку грою на сопілці, народжується їхнє кохання. Та не зберіг Лукаш свого кохання, не зберіг Мавку.

Друга дія — пізнє літо, в'яне поезія в душі Лукаша, душа роздвоюється, тимчасово перемагають сили буденщини і тьми. Мавка провалюється у підземелля того, що в скелі сидить. Третя дія — пізня осінь. Мавка рятує своїм коханням перетвореного на вовкулаку Лукаша, але сама стає через закляття Килини сухою вербою. Вона спалахує ясним полум'ям, яке перекидається на хату і палить все брудне і нікчемне. Кохання перемагає смерть. Лукаш пориває із світом буденщини, він розмовляє з тінню Мавки, а його повернення до коханої — це і є перемога ідеалів Лесі Українки.

Паралелями до історії кохання є сезонні зміни в природі та музиці сопілки. Природа відображає емоційний стан героїв: її розквіт і завмирання віддзеркалюють щасливий злет почуттів і згасання любові в Лукаша, Мавчину тугу. Коловерть року є виразом філософської ідеї повторення, минущого і водночас вічного в житті. Музика — це не тільки супровід подій. Ніжна пісня дерев'яної дудочки передає Лукашеву душу, яка зачаровує лісову дівчину. Спів сопілки — це не тільки образ краси душі, це ще й узагальнений символ мистецтва.

Героїня міфів "Мавка-нявка" душі не має. Мавці, героїні "Лісової пісні", даровано душу. Дівчина виплекала в собі безсмертне кохання і в дарунок за нього отримала безсмертну душу. Любов породжує бажання жити і боротись.

Мавка — це уособлення світлого гуманного начала в житті людини, високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності. Усіх міфологічних істот поетеса наділяє індивідуальними рисами. Лісовик і Мавка — прихильні до людей. Водяник, Куць, Злидні, Пропасниця, Потерчата — ворожі людям. Добрі стосунки людини з природою показано в драмі через угоду Лісовика з дядьком Левом, живим утіленням якої є дуб, що його дядько Лев заклявся не рубати. Фантастичні образи-персонажі, побудовані на фольклорному матеріалі, відбивають важливі риси народного життя і побуту. Вони втілюють добрі і злі сили. Лісові багатства незліченні, але в лісі є і вічно голодні злидні. У п'єсі відображено постійну боротьбу між світлими й темними силами в житті людей і природи.

Леся Українка підносить образи українського фольклору до високого рівня поетичного філософського звучання. Для цього вона широко використовує різноманітні засоби художнього зображення.

У творі багато прислів'їв, приповідок, народних виразів, що індивідуалізують мову персонажів та надають п'єсі народного колориту, емоційної забарвленості. Поетеса стикає поняття високого духовного життя з безкінечно дріб'язковим, буденним, відповідно до народних уявлень про добро і зло.

Отже, у драмі-феєрії "Лісова пісня" перемагає людина — людина мудра, творча, гармонійна, яка бореться за своє щастя, прагне краси.

Геніальна драма "Лісова пісня" вражає красою мрії, самоцвітами думки, музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, у гомоні весняної ночі, у буйних, "безупинного руху жагучих" силах природи. Це "пісня пісень" не лише Лесі Українки, але й усієї української драматургії, твір, який варто б назвати Лесиним словом — дивоцвіт1.

Леся Українка досягла вершин творчої майстерності і відкрила нові обрії в українській літературі. Її поезія та драматургія мали яскраво виражений новаторський характер. Творчість поетеси є дорогоцінним вкладом у культурну спадщину людства.

Список рекомендованої літератури

  1. Гончар Олесь. Наша Леся // Письменницькі роздуми. — К.: Дніпро, 1980.

  2. Костенко А. Леся Українка: Худож.-докум. біографія. — К.: Дніпро, 1985.

  3. Костюченко В. Співець правди і свободи. — К.: Політвидав України, 1971.

  4. Міщенко Л. І. Леся Українка. — К.: Рад. шк., 1986.

  5. Рильський М. Т. Слово про Лесю Українку // Статті про літературу. — К.: Дніпро, 1980.

  6. Ставицький О. Ф. Леся Українка. — К.: Дніпро, 1970.

1 Правдива іскра Прометея: Літ.-крит. ст. про Лесю Українку: Книга для вчителя. Денисюк І. О., Міщенко Л. І. Дивоцвіт / Упоряд. О. Ф. Cтавицький. — К.: Рад. шк., 1989. — 148 с.

Loading...

 
 

Цікаве