WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Михайло Коцюбинський (1864—1913) - Реферат

Михайло Коцюбинський (1864—1913) - Реферат

Реферат на тему:

Михайло Коцюбинський (1864—1913)

Михайло Михайлович Коцюбинський посідає одне з найпочесніших місць в історії української літератури кінця ХІХ — початку XX ст.

М. Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у Вінниці в родині службовця. Після навчання в Шаргородській бурсі у 1881 р. вступив до Кам'янець-Подільської семінарії, зблизився з учасниками молодіжних народницьких організацій. У 1883 р. поліція робить у нього перший обшук і заносить Коцюбинського у списки "неблагонадійних".

Наприкінці 80-х років помер батько М. Коцюбинського, й утримання всієї великої родини лягло на плечі письменника. У 1886—1889 роках дає приватні уроки у Вінниці, а 1888 року М. Коцюбинського обирають "гласним" міської думи Вінниці. Він стає постійним співробітником західноукраїнських видань "Дзвінок", "Зоря", "Правда", "Буковина", надсилає до них свої вірші, оповідання, науково-популярні статті, нариси, переклади.

У 1891—1892 рр. при Вінницькому реальному училищі М. Коцюбинський складає іспит на звання народного вчителя. Вчителює у селі Лопатинцях на Вінниччині. З 1896—1897 працює у філоксерній комісії. Знайомиться із життям молдаван Бессарабії, кримських татар на Південному узбережжі Криму. Залишивши роботу у філоксерній комісії, працює у Чернігівській губернській управі спочатку на посаді діловода, а потім статистика.

У 1905 р. на зборах Чернігівської громадської бібліотеки письменник виступає з вимогою скасувати цензуру на твори всіх національностей Російської імперії. Того ж року виїжджає на лікування в Берлін. Подорожує по Німеччині, Італії, Австрії, Швейцарії.

У грудні 1906 року в Чернігові організувалось товариство "Про-світа", і М. Коцюбинського було обрано його головою. Письменник прагнув використати новий заклад для пропаганди демократичних ідей, організував лекції для громадськості, концерти тощо. Це були роки не тільки активної участі у громадському житті, а й роки піднесення творчої активності письменника. У нього склалося багато цікавих, гостро актуальних тем, і він жалкував, що не може через хворобу опрацювати їх.

У 1909 р. їде лікуватися на острів Капрі. Знайомиться і здружується з М. Горьким. З ініціативи М. Горького видавництво "Знание" починає друкувати твори М. Коцюбинського російською мовою. На острові Капрі письменник побуває ще двічі. З 1911 р. М. Коцюбинський регулярно проводить літературні "суботи" з творчою молоддю Чернігова. Двічі виїжджає до с. Криворівні на Буковині, де збирає матеріали з життя гуцулів. Від "Товариства прихильників української науки і штуки" письменник одержує стипендію (довічну, 2000 крб. на рік) і залишає роботу в земстві. У 1912 р. М. Коцюбинський лягає в клініку професора Образцова (Київ). А 31 січня 1913 р. тяжко хворий повертається до Чернігова. 25 квітня обірвалося життя Михайла Михайловича Коцюбинського, його поховано у Чернігові на Болдиній горі, над Десною.

Світогляд письменника формувався під впливом творчості Т. Шевченка, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, І. Франка. Вплив Шевченка і Панаса Мирного виразно помітний на ранніх творах Коцюбинського. У Вінниці були написані оповідання "Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма" (1884), "21 грудня, на Введеніє" (1885), "Дядько та тітка" (1886). Привертають увагу оповідання для дітей "Харитя" (1891), "Ялинка" (1891), в яких ідеться про нужду й горе селян. Письменник відтворює боротьбу різних почуттів Хариті (страх, бажання допомогти хворій матері) і "маленького грішника" Дмитрика. М. Коцюбинський майстерно розкриває психологію дитини, її думки і переживання.

Твори "У путах шайтана", "На камені", "Дорогою ціною", "Відьма" відзначаються ідейно-художніми і творчими шуканнями митця, письменник зосереджує увагу на внутрішньому світі героя, психологічному стані як засобі відтворення дійсності.

М. Коцюбинський присвятив чимало творів зображенню подій часів революції 1905—1907 рр. — "Сміх" (1906), "Він іде!" (1906), "Невідомий" (1907), "Реrsona grata" (1907), "В дорозі" (1907), "Як ми їздили до криниці" (1908), "Дебют" (1909), повість "Fata morgana", новелу "Коні не винні" (1912). Основна увага у цих творах приділяється розкриттю настроїв представників різних соціальних верств з різними суспільно-політичними переконаннями. М. Коцюбинський спочатку звертався до сільських проблем, але з часом значно розширив коло своїх спостережень, звернувся до тем історичних ("Дорогою ціною"), психологічних ("Цвіт яблуні", "Поєдинок"), а пізніше й філософських ("З глибини", "Сон").

У 1910—1912 рр. М. Коцюбинський знаходить нові художні теми. Своєрідністю відзначаються повість "Тіні забутих предків", "Подарунок на іменини", "Що записано в книгу життя".

Найулюбленішим жанром письменника була соціально-психологічна новела з її глибоким розкриттям психології персонажів. Людина переносить свої почуття на природу, приписує їй людські відчуття. Пейзажі міцно вплітаються в композицію творів, пояснюють зміни у психіці героїв, їх переживання і думки, тому вони діють як справжні дійові особи у новелах "Intermezzo", "Сон", "В дорозі", "На острові". У ліричному "Intermezzo" М. Коцюбинський доводить, що справжній художник завжди з народом, що навіть у хвилини важкої втоми він не може стояти осторонь від життя, зрадити боротьбі за кращу долю. Великої майстерності досягає письменник у зображенні природи, що виступає як одна з дійових осіб твору. За своїми особливостями "Intermezzo" не має собі рівних серед творів цього жанру не тільки в українській літературі, а й в європейській.

У перекладі з італійської "Intermezzo" означає "перерва". У музиці — це невеличка інструментальна п'єса, що в ХVІІ ст. виконувалася між актами трагедії, а пізніше — опери. Коцюбинський вжив термін "Intermezzo" в переносному значенні. Це — не просто перерва, перепочинок ліричного героя твору на лоні природи. Перепочинок оздоровив його, дав натхнення для творчої праці. Епізод, описаний у творі, справді мав місце у життіМ. Коцюбинського. Вкрай виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, він мріяв про відпустку. У 1908 р. на запрошення давнього знайомого Євгена Чикаленка він відвідує його маєток у селі Кононівка на Полтавщині. Серед чарівної природи пройшла відпустка Коцюбинського, і він пише новелу, яку присвятив Кононівським полям.

Тема "Intermezzo" — роль митця і призначення мистецтва в суспільстві — була продиктована часом.

Після поразки революції 1905 р. в країні наступив період сто-липінської реакції. Влада жорстоко розправлялись із повсталим народом. Значна частина інтелігенції зневірилась у доцільності подальшої боротьби. Дехто звернувся до релігійно-містичної діяльності, дехто — до ідеї "чистого мистецтва".

Через образ ліричного героя "Intermezzo", демократично настроєного митця, Коцюбинський ставить проблему взаємозв'язків художника і суспільства. Письменник показує тимчасовість стану "втоми" інтелігенції, вірить в її "одужання" після короткого відпочинку, повернення до громадсько-політичного життя.

Loading...

 
 

Цікаве