WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Симон Петлюра і українсько-польські відносини - армія УНР у польських таборах (1920-1924 pp.) - Реферат

Симон Петлюра і українсько-польські відносини - армія УНР у польських таборах (1920-1924 pp.) - Реферат

Проблеми арогантної і негідної союзника поведінки польської адміністрації на українських землях були темою Меморандуму до Юзефа Пілсудського від 22 січня 1920 року [10]. Вже під час спільної війни з більшовиками і геройських боїв Армії УНР надійшли нові несподіванки. Польща почала переговори з Совєтською Росією та не гаючись визнала у тих переговорах сателіта Росії - Радянську Україну, а протести уряду УНР залишились голосом волаючого у пустелі. Ризькі переговори та рішення відносно УНР остаточно перекреслили романтичний візерунок Польщі, яка боролась "За нашу і вашу свободу". Згасла серед українців надія на відродження польсько-українського братерства під час Київського походу. Нічого дивного, що потім Кедрин-Рудницький напише: "Ризький мирний договір є повчальним для України: не йти з Польщею на будь-які угоди з винятком тих, в яких гарантії її дотримування надаватиме українська сторона".

12 жовтня 1920 року між Польщею і Совєтською Росією підписано перемир'я, а 18 жовтня 1920 року Юзеф Пілсудський спеціяльним наказом подякував Армії УНР за її участь в спільній війні з більшовиками, пишучи між іншим: "...Від імені польської армії вітаю армію Української Народної Республіки, яка відроджена і зміцнена, ставить собі нові завдання, від яких може залежати майбутнє Европи. Наша армія пам'ятає криваві битви, в яких незмінне брало участь українське військо, як у дні звитяги, так і в години випробувань. Спільно пролита кров і могили героїв заклали наріжний камінь для взаєморозуміння й успіху двох народів. Нині, після двох років важкої боротьби з варварським нападником, я прощаюся з прекрасними військами Української Народної Республіки й стверджую, що в найтяжчі хвилини, в нерівних боях вони високо несли свій прапор, на якому виписане гасло ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ, що є символом віри кожного чесного вояка" [12]

Ще перед прощальним наказом маршала Ю. Пілсудського про героїзм українського вояцтва у війні з більшовиками польський дипломат Каєтан Моравський 16 липня 1920 року в кореспонденції до посла Річ Посполитої у Празі Еразма Пільца писав, що: "...На півдні Ридз Смігли опанував ситуацію і утримує лінію Збруча. Велика в цьому, заслуга українських формувань, які навіть підчас відвороту не втратили холодної крові, і перевищуючи значно наші війська дисципліною, воюють як герої. У найкритичнішій ситуації український офіцерський легіон стримав наступ червоних гвардій на територію Галичини, оплачуючи свій героїчний подвиг втратою 350 офіцерів вбитих або поранених. Що за іронія подій?" — закінчив дипломат.

Підписання договору з Росією для Польщі означало кінець воєнних операцій. Давало їй мир та визначення східного кордону. Для України-союзниці Польщі у цій війні, на практиці це була зрада союзника та недотримання, як бувало в історії, чергового договору.

Осамітнена Армія УНР, закінчивши 15 жовтня 1920 року ефективно проводжену мобілізацію на зайнятій території (зголосилося понад 15 тисяч осіб, що підлягали військовій мобілізації) продовжувала підготовку до протибільшовицького наступу, наміченого на 11 листопада 1920 року в порозумінні з діючими на майже 200 кілометровому відрізку фронтового тилу партизанськими загонами. Натомість більшовики перегруповували свої війська, що були на фронті та стягали відділи з відлеглого запілля.

Стан війська УНР на 10 листопада 1920 року: 3888 офіцерів і 35.259 рядових військових [13], в тому озброєних було 2100 офіцерів, 9713 піхотинців та 2560 кіннотників. Їх піддержували російські відділи, які на основі порозуміння з керівництвом російського політичного комітету Савінкова були підпорядковані командуванню Армії УНР.

Плянований наступ військ УНР на один день випередили більшовики, й українська армія після героїчних боїв з великим власними втратами, винищивши значні сили ворога і взявши сотні полонених, мусіла відступати за Збруч (перш за все через брак боєприпасів), де й була обеззброєна військами вчорашнього союзника.

На еміграції в Польщі налічувалось майже З0 тисяч вояків [14], в тому більше чотирьох тисяч офіцерів і майже сто генералів [15]. На еміграції в Польщі опинились також тисячі біженців і всі урядові установи УНР. В Польщі, уже вдруге, опинився Головний Отаман Симон Петлюра. Короткий час перебував у Варшаві, а відтак у Тарнові.

Інтернована і обеззброєна Армія УНР протягом двох місяців [16] була відправлена до переповнених вже таборів майже стотисячною масою більшовицьких полонених [17], і з перших днів поселення змушена була перебувати в дуже поганих житлових умовах, ще до того переносити моральні зневаги зі сторони більшовицьких полонених, а також частини польської табірної адміністрації, яка вважала інтернованих за чергову партію більшовицьких або галицьких полонених.

Війська УНР було поселено в таких таборах:

ПИКУЛИЧІ - 1-а ЗАПОРІЗЬКА ДИВІЗІЯ з її командиром ген.хор.Гаврилом Базильським та його помічником ген.хор.Миколою Яшниченком; ШТАБ і культурно-освітній відділ 1-ї КУЛЕМЕТНОЇ ДИВІЗІЇ з командиром ген.хор. Олександром Бурківським, відділи обслуги бронепоїздів, технічні частини військ, ряд старшин з різних дивізій та міністерства Військових справ. Кілька тижнів перебували тут також деякі формування ОКРЕМОЇ Кінної дивізії з командиром ген.хор. Іваном Омелянович-Павленком, яких відтак переведено до Вадовиць.

ЛАНЦУТ - 5-а ХЕРСОНСЬКА ДИВІЗІЯ з її командиром полк. Андрієм Долудом та начальником штабу полк. Василем Чабанівським; СПІЛЬНА ЮНАЦЬКА ШКОЛА з начальником ген.хор. Миколою Шаповалом; КОРПУС ПОГРАНИЧНОЇ ОХОРОНИ з ген. Олександром Пилькевичем; БРИГАДА ПОЛЬОВОЇ ЖАНДАРМЕРІЇ з командиром полк.Михайлом ПОГОТОВКОМ; ТРИ СОТНІ КУЛЕМЕТНОЇ ДИВІЗІЇ та деякі формації ЗАПАСНИХ військ УНР з командиром ген.Наумом Никонівим.

ВАДОВИЦІ - 2-а ВОЛИНСЬКА ДИВІЗІЯ (деякі частини) з командиром ген.хор. Олександром Загродським (перший командант табірної групи військ УНР); ОКРЕМА Кінні дивізія з командиром ген.хор. Іваном Омелянович-Павленком, згодом, від квітня також інші формування з Пикулич та Ланцута.

АЛЕКСАНДРУВ КУЯВСЬКИЙ - 4-а КИЇВСЬКА ДИВІЗІЯ з її командиром ген.хор.Юріем Тютюнником та 6-а СІЧОВА дивізія з командиром ген.хор. Марком Безручком та початкове деякі формування запасних військ.

КАЛІШ - 2-а ВОЛИНСЬКА ДИВІЗІЯ (від кінця січня) з командиром ген.хор. Олександром Загродським, 3-я ЗАЛІЗНА дивізія з її командиром ген.хор. Олександром Удовиченком; АРМІЙСЬКИЙ ШПИТАЛЬ з головним лікарем полк. д-ром мед. Борисом Леонтівим; відділ ОХОРОНИ Головного Отамана та УПРАВА військового ДУХОВЕНСТВА Армії УНР з її начальником О. Павлом Пащевським.

ПЙОТРКУВ ТРИБУНАЛЬСЬКИЙ - ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ Армії УНР з начальником ген.хор. Петром Липком; деякі формування КУЛЕМЕТНОЇ дивізії з помічником командира полк. (потім ген. хор.) Антоном Пузицьким.

БИДГОЩ - ЛЕТУНСЬКА ЕСКАДРА Армії УНР З командиром ген.хор. Віктором Павленком.

ЧЕНСТОХОВА - МІНІСТЕРСТВО ВІЙСЬКОВИХ СПРАВ УНР з віце-міністром ген. Володимиром СІНКЛЕРОМ; САНІТАРНО-МЕДИЧНА УПРАВА Армії УНР з полк. д-ром Олександром Даіном та ПОЛЬОВИЙ ШПИТАЛЬ з головним лікарем Юрієм Янівим, цивільні працівники державної адміністрації УНР різних рівнів.

СТШАЛКОВО - Група вояків ЗАПАСНИХ ВІЙСЬК з культурно-освітнім відділом та українська бригада отамана Лохвицького "Іскри", яка боролась з більшовиками в районі Чорнобиля в складі армії ген. Станіслава Балаховича.

Маючи перші інформації про дуже складні соціяльні та політичні умови, в яких перебувала інтернована Армія УНР, 9 січня 1921 року відповідно до закону від 12 листопада 1920 року про Тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР і Державну Народну Раду, Симон Петлюра підписав ухвалений Радою міністрів УНР Закон про Раду Республіки як тимчасовий зверхній орган народної влади, якому належить вся повнота влади.

Це рішення було дуже важливим, тому що в кінці 1920 року в Польщі знаходилось понад сорок тисяч осіб військової і цивільної української еміграції і тільки свідомою співпрацею всіх осередків, особливо згуртуванням свідомого українства на чужині під гаслами боротьби за відновлення національної незалежності можна було допомогти інтернованому українському вояцтву.

Польська влада спочатку схвально поставилася до скликання Ради Республіки в Тарнові, тому що тоді існувала певна невизначеність взаємин між Польщею і Советською Росією. Незважаючи на укладення попередніх домовленостей між обома сторонами у жовтні 1920 року, поляки не виключали можливості використати інтерновані формування Армії УНР для боротьби проти Москви у випадку припинення переговорного процесу. Тим-то державні установи і міністерства УНР цілком легальне перебували в Тарнові, майже цілком займаючи найбільший міський готель Брістоль.

Loading...

 
 

Цікаве