WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → С.В.Бородаєвський: штрихи до біографії (до 135-річчя з дня народження) - Реферат

С.В.Бородаєвський: штрихи до біографії (до 135-річчя з дня народження) - Реферат

Керівництво Української держави намагалося встановити дипломатичні, дружні зв'язки з країнами, що постали на уламках Російської імперії. Так, влітку 1918 р. Україна і Фінляндія відкрили свої представництва у Хельсінкі та Києві. Обидві країни виявили зацікавленість у налагодженні перш за все економічних зв'язків. 30 вересня 1918 р. посол Фінляндії в Україні Ґ.Ґуммерус і С.Бородаєвський підписали угоду щодо продажу "Товариством фінських паперових заводів" мільйона пудів паперу в Україну в обмін на 250 тисяч пудів цукру. Загальна сума "паперової угоди" сягнула 30 млн. фінських марок. Проте через поразку Німеччини у першій світовій війні, вивід її військ з території України та інші зовнішньополітичні обставини цю угоду так і не вдалося реалізувати. 5 грудня 1918 р. у Києві був укладений українсько-грузинський договір, який з боку Української держави підписав Бородаєвський, Грузинської Республіки – В.В.Тевзая.

Перебуваючи на державній службі, Сергій Васильович допомагав розвитку кооперативного руху в Україні. З ініціативи Центрального українського кооперативного комітету та за підтримки Бородаєвського при Міністерстві торгу і промисловості була створена кооперативна рада, що сприяла налагодженню взаємодії між державними установами і кооперативними організаціями.

За часів Директорії УНР Сергій Васильович також виконував важливі урядові доручення. У січні 1919 р. він у складі урядової делегації на чолі з А.Марголіним відбув до Одеси для налагодження відносин з представниками країн Антанти. Місія Бородаєвського полягала у тому, щоб з'ясувати справу підробки українських грошей представниками Добровольчої армії. Сергій Васильович подав французькому військовому командуванню скаргу на дії "добровольців". Невдовзі він був заарештований представниками Добровольчої армії і провів у в'язниці більше місяця. Після звільнення Бородаєвський брав активну участь у формуванні в Одесі національних кооперативних установ. Він організував й очолив Раду Всеукраїнського об'єднання виробничих кооперативів "Трудсоюз". Водночас читає лекції з історії кооперації в Західній Європі у місцевому Політехнічному інституті.

Але наприкінці 1919 р. Сергій Васильович змушений був емігрувати. Він виїздить до Стамбула, звідти – до Франції. У 1921-1922 викладав у Міжнародній академії в Брюсселі та Російському відділі Паризького університету. Перебуваючи у французькій столиці, Бородаєвський почав розмірковувати про переїзд до Чехословаччини (ЧСР), де гуртувалися основні сили української і російської еміграції. Він листувався зі своїми давніми знайомими по роботі у Петрограді і Києві О.Мицюком. Його запрошували викладати історію кооперації в Українській господарській академії (УГА) в Подєбрадах та Російському інституті сільськогосподарської кооперації у Празі. Бородаєвський обрав український заклад. У травні 1922 р. його заочно було обрано доцентом УГА. Проте через матеріальну скруту вчений перебирається до Праги лише на початку 1923 р.

В ЧСР Сергій Васильович займався науково-педагогічною діяльністю. 1924 року він стає професором історії кооперації та кредитної кооперації, 1928-1931 рр. – деканом економічно-кооперативного факультету Української господарської академії24. За час свого існування (до 1935 р.) УГА видала понад 20 підручників у галузі економічної науки. Три з них – "Історія кооперативного кредиту" (1923), "Історія кооперації" (1925) та "Теорія і практика кооперативного кредиту" (1925) – написав Бородаєвський. За оцінкою фахівців, вони належали до числа найповніших і найгрунтовніших посібників з кооперативної справи. Сергій Васильович очолював академічний осередок "Українського товариства для Союзу Народів", що ставило собі за мету налагодження культурної співпраці українців з іншими народами. З ініціативи студентів академії та за сприяння професора постало ощадно-позичкове товариство "Єдність", що допомагало студентській молоді здолати матеріальну скруту і поневіряння емігрантського життя.

Бородаєвський працював також в Українському технічно-господарському та Українському соціологічному інститутах в Празі. З 1924 р. і до кінця свого життя Сергій Васильович викладав історію і теорію кооперації, принципи кооперативного законодавства, сільськогосподарську кооперацію, цивільне право та цивільний процес в Українському вільному університеті. Він був доцентом, звичайним професором (з 1928 р.), продеканом факультету права і суспільних наук (1930-1932). Сергія Васильовича обирали головою Товариства українського студентства і професури для Ліги Націй, яке було повноправним членом Міжнародної університетської федерації для Ліги Націй. За свою працю "Les problemes conomiques et la Paix", що була написана на оголошений Міжнародною університетською федерацією конкурс, Сергій Васильович у 1928 р. отримав премію Монтагю-Бертон.

Бородаєвський залишався активним діячем міжнародного кооперативного руху, брав участь у роботі зарубіжних фахових установ і наукових організацій. Він був одним з фундаторів Міжнародного інституту кооперативних студій, заснованого професором Шарлем Жідом у Базелі, зберігав членство у Міжнародній кооперативній спілці, підтримував зв'язки з такими відомими діячами кооперації, як генеральний секретар Міжнародної кооперативної спілки Мей, представник Міжнародного бюро праці доктор Фоке, кооператори Г.Кауфман і Пуасон та інші. Бородаєвський, як зазначалося у звіті вченого про участь у Міжнародній кооперативній конференції (1924, Прага), використовував міжнародні кооперативні форуми для налагодження відносин з міжнародними кооперативними організаціями, інформування наукової громадськості про діяльність українських вищих шкіл. Лише у 1931-1932 рр. Сергій Васильович був учасником Міжнародного конгресу вивчення проблем населення у Римі, Міжнародного конгресу Університетських федерацій для Ліги Націй у Женеві, ХV Міжнародного конгресу середніх класів і Міжнародного сільськогосподарського з'їзду в Празі, репрезентував УВУ на викладі Філіппо де Філіппі у Карловому університеті, влаштованому Міністерством освіти ЧСР.

Велику роль у консолідації українства, подальшому розвитку вітчизняної науки відіграли, як відомо, І і ІІ Українські наукові з'їзди, що працювали у 1926 і 1932 рр. в Празі. Сергій Васильович очолював економічно-кооперативну підсекцію секції права і суспільних наук Першого з'їзду. У квітні 1926 р. від імені оргбюро з'їзду Бородаєвський надіслав листа неодмінному секретарю УАН А.Кримському з пропозицією взяти участь у роботі наукового форуму. Сергій Васильович був членом організаційної комісії Другого наукового з'їзду. На цьому форумі вітчизняної науки Бородаєвський виголосив доповіді про кооперативне законодавство та сільськогосподарську кооперацію в Радянській Україні.

Ще одним важливим напрямком діяльності вченого була участь в українських фахових організаціях, співпраця з українською пресою. Він був членом Товариства українських економістів, очолюваного В.Тимошенком. Його статті друкувалися у таких часописах, як "Студентський вісник", "Український економіст", "Український інженер", що виходили у Чехословаччині. Ціла низка статей вченого з'явилася у тогочасній Польщі, зокрема, в українських виданнях "Діло", "Кооперативна республіка" (Львів). В них йшлося про стан сільського господарства, земельну реформу, розвиток кооперації, центральні кооперативні спілки у Чехословаччині, співпрацю сербських і чехословацьких кооперативних об'єднань, виробничу кооперацію в СРСР і ЧСР, міжнародні кооперативні видання, ювілей латиської кооперації тощо. Сергій Васильович підготував низку статей для Української Загальної Енциклопедії (УЗЕ або "Книга Знання").

Бородаєвський залишив велику наукову спадщину. Його науковий доробок складає близько 50 великих наукових праць, з-поміж яких виділяється ґрунтовна робота "Історія кооперації", в якій подано порівняльний аналіз розвитку кооперації у більш ніж 40 країнах світу, в тому числі і Польщі. Знання європейських мов дало можливість вченому порівняти кооперативне законодавство й організаційний досвід кооперативних установ багатьох країн. Як зазначив у рецензії на книгу О.Мицюк, вона є "не тільки новою і єдиною в своїм роді в українській економічній літературі, але доки ще не маючи прикладу і в світовій кооперативній літературі". Вчений є автором понад 500 фахових статей, написаних українською, російською, чеською, англійською, іспанською, італійською, німецькою, французькою та іншими мовами, що були опубліковані у 85 друкованих органах кооперативної преси 22 країн33. З-поміж них слід назвати такі поважні у світі видання, як "Bulletin du crdit populaire", "Bulletin de l'Union des classes rurales", "Journal des Economistes", "L'Association ouvrier", "La voix rpublicaine", "Revue International du Travail", "Revue tudes coopratives", "Terre et libert" (Франція), "Il lavoro cooperativo" (Італія), "Bulletin de l'institut international des classes moyennes", "Le рaysan Belgique" (Бельгія), "Der Genossenschafter" (Німеччина), "Farm credit administration", "Journal of farm economics" (США) тощо.

Про міжнародне визнання багаторічної плідної діяльності Бородаєвського на ниві кооперації свідчить те, що у 1940 р. з нагоди 70-ліття вченого у багатьох журналах була надрукована його біографія.

Помер Сергій Васильович 1942 року у Празі, де і похований.

Отже, короткий життєпис С.В.Бородаєвського свідчить про широку і різноманітну діяльність вченого на ниві розвитку світової і вітчизняної кооперації, у справі економічного і політичного відродження України.

Loading...

 
 

Цікаве