WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → С.В.Бородаєвський: штрихи до біографії (до 135-річчя з дня народження) - Реферат

С.В.Бородаєвський: штрихи до біографії (до 135-річчя з дня народження) - Реферат

Реферат на тему:

С.В.Бородаєвський: штрихи до біографії (до 135-річчя з дня народження)

З-поміж теоретиків і практиків світового кооперативного руху кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. помітне місце належить Сергію Васильовичу Бородаєвському. Свого часу він був відомим економістом, державним діячем, викладачем кількох вітчизняних і європейських вищих шкіл. За словами історика українського кооперативного руху І.Витановича, поруч із М.І.Туган-Барановським Бородаєвський був "найбільш відомим у наукових колах і в міжнародному кооперативному світі" дослідником кооперації. На жаль, за радянських часів ім'я вченого було забуте. Проте наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. посилився інтерес до наукової спадщини Бородаєвського з боку вітчизняних істориків, про що свідчать публікації у наукових збірниках і журналах та енциклопедичних виданнях, що з'явилися останнім часом в Україні. В них йдеться переважно про діяльність вченого на ниві кооперації в Росії й Україні, викладацьку роботу в українських вищих навчальних закладах у Чехословаччині у міжвоєнний період. Майже недослідженим залишається його творчий доробок як публіциста, пропагандиста кооперативної справи в еміграції. Зауважимо, що праці Бородаєвського друкувалися на сторінках періодичних видань Англії, Аргентини, Бельгії, Болгарії, Індії, Іспанії, Італії, Китаю, Королівства Сербії, Хорватії та Словенії, Латвії, Литви, Мексики, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, США, Франції, Чехословаччини, Швейцарії. Тому у рік 135-літнього ювілею варто згадати основні віхи біографії вченого, в тому числі і пов'язані із Польщею.

Бородаєвські, серед яких були і запорозькі козаки, походили з Полтавщини. У Зіньківському повіті вони мали родинний маєток і 127 десятин землі. Батько майбутнього вченого, закінчивши Харківський університет, викладав арифметику і геометрію у школах та училищах Полтавської і Харківської губерній, був головою Охтирської повітової училищної ради, директором Корочевської вчительської гімназії. Дядько майбутнього кооператора працював учителем у Сумському та Лебединському повітових училищах. Старший брат Сергія Васильовича Олександр на початку ХХ ст. був інспектором народних училищ Лебединського повіту Харківського навчального округу.

Народився Сергій Васильович Бородаєвський 28 серпня 1870 р. у м.Охтирка, нині Сумської області. Наприкінці 80-х років вступив на юридичний факультет Харківського університету. Під час навчання виявив здібності до наукової роботи. За конкурсну працю "Влияние сословного положения на гражданскую правоспособность" Сергій Васильович отримав премію Зарудного. По закінченні університету та відбутті військової повинності у 1895 р. Бородаєвський розпочав свою діяльність за фахом в окружному суді м.Тифліс. Проте вже наступного року переїхав до Петербурга.

У столиці Сергій Васильович обіймав різні посади у Міністерстві фінансів. Брав активну участь у роботі Особливої наради щодо потреб сільськогосподарської промисловості під головуванням С.Ю.Вітте. Наслідком цього стали дві праці Бородаєвського про кредит і кооперацію. Згодом Сергій Васильович працював у ІХ відділі інспекції Державного банку, який очолював відомий кооператор Олександр Беретті, був старшим ревізором Управління у справах дрібного кредиту, членом його Центрального Комітету. У 1909 р. перейшов до Міністерства торгівлі і промисловості, де згодом очолив департамент торгівлі.

Державну службу Бородаєвський поєднував з роботою у кооперативних організаціях. У 1900-1915 рр. він працював у Санкт-Петербурзькому (Петроградському) відділенні Комітету щодо сільських ощадно-позичкових і промислових товариств, яке виконувало функції наукового, організаційного і методичного центру з розвитку різних видів кооперації в Росії. Сергій Васильович був спочатку секретарем, а потім і головою відділу установ дрібного кредиту цієї організації. Про плідну діяльність Бородаєвського у Петербурзькому відділенні Комітету щодо сільських ощадно-позичкових і промислових товариств свідчать його численні статті у друкованому органі цієї організації "Вестник кооперации". Заходами відділення були видані такі праці вченого, як "Как устроить мелкий кредит в городах" (1907), "Современное положение мелкого кредита в России" (1909), "Зернохранилища-элеваторы и кооперативный сбыт хлеба" (1912) та інші. Але найбільш відомим і популярним серед кооператорів виданням відділення був "Сборник по мелкому кредиту", складений С.В.Бородаєвським. Збірник витримав 6 видань. На загальних зборах відділення обговорювалися актуальні проблеми кооперативного руху. Сергій Васильович брав активно участь у них, виголошував доповіді.

Бородаєвський представляв цю поважну організацію на міжнародних кооперативних форумах. Так, на І Міжнародному конгресі з питань народного кредиту, що відбувся у липні 1900 р. в Парижі, представниками від Росії були Олександр Беретті, Сергій Бородаєвський, Максим Ковалевський, Олександр Чупров та інші. На останньому засіданні конгресу була схвалена пропозиція сенатора Лурті висловити подяку Санкт-Петербурзькому відділенню Комітету щодо сільських ощадно-позичкових і промислових товариств за надані матеріали про розвиток кредитної кооперації в Росії, зокрема брошуру "Crdit populaire en Russie", написану Бородаєвським французькою мовою.

З 1900 р. Сергій Васильович майже щороку виїжджав за кордон з метою вивчення діяльності тамтешніх кооперативів, розвитку торгівлі і дрібної промисловості. Свої враження від подорожей він виклав у низці статей, надрукованих у журналах "Вестник кооперации", "Вестник мелкого кредита", "Хроника учреждений мелкого кредита". Вийшли друком його праці "Сельскохозяйственная кооперация в Германии" (СПб., 1908) і "Кооперация среди славян" (СПБ., 1912). У другій роботі Бородаєвський проаналізував процес розвитку кооперативного руху серед слов'янських народів, в тому числі поляків й українців Східної Галичини і Північної Буковини. Якось після чергової поїздки до Австро-Угорщини на засіданні Слов'янського добродійного товариства у Петербурзі вчений виголосив доповідь про поширення кооперації в Галичині, довівши, що там активно діють лише українські кооперативи, спираючись на національно-громадську свідомість населення, а москофільські товариства ледве животіють. За такі висновки Сергія Васильовича мало не звинуватили у мазепинстві. Слід згадати і те, що під час Першої балканської війни 1912-1913 рр. вчений був одним з організаторів збору коштів для болгар, які воювали проти османських завойовників.

Бородаєвський брав активну участь у роботі всеросійських кооперативних і кустарних з'їздів, виступав на них з доповідями. Так, на З'їзді діячів дрібного кредиту, що відбувся у червні 1907 р. в Петербурзі, він був секретарем з'їзду і доповідав про необхідність створення Всеросійського банку дрібного кредиту, на І Всеросійському з'їзді представників кооперативних установ, що проходив 1908 р. в Москві, виступав про необхідність запровадження загального кооперативного законодавства, за створення кооперативних об'єднань. На Всеросійському з'їзді діячів дрібного кредиту і сільськогосподарської кооперації (СПб., 1912) Бородаєвський очолював кредитну секцію. На кустарних з'їздах Сергій Васильович закликав земства і кооперативи до співпраці у справі підтримки кустарного виробництва і дрібної промисловості.

Працюючи у Петербурзі, Бородаєвський підтримував зв'язки з представниками столичної української громади, редакцією журналу "Украинский вестник", допомагав українським кооператорам порадами і заступництвом перед чиновництвом. Кілька його праць вийшло українською мовою. Насамперед, це "Сільськогосподарські спілки у Німеччині" (СПб., 1909) і "Про кредитні кооперації (позичково-зберігальні та кредитні т-ва)" (СПб., 1909). Друга книга була надрукована на кошти Благодійного товариства з видання дешевих книг. Переклад її з російської здійснив відомий український громадсько-політичний діяч, майбутній міністр освіти за часів гетьманату Петро Януарійович Стебницький, з яким Сергій Васильович був особисто знайомий і листувався.

Бородаєвський виявив себе і на педагогічній ниві. Він читав лекції з кооперації на Вищих комерційних курсах Побєдінського (з 1912 р.), у Політехнічному інституті (з 1915 р.) в Петрограді. Водночас займався науковою роботою, публікувався у пресі. Майже усі його праці присвячені вивченню кооперації та ролі кредиту у розвитку сільського господарства, торгівлі і дрібної промисловості. Деякі його роботи були опубліковані за кордоном — у Брюсселі та Римі14. В роки першої світової війни вчений написав кілька праць про вплив війни на розвиток кооперації. Так, у 1915 р. вийшла праця "Война, сельское хозяйство и будущие торговые договоры", в якій Бородаєвський проаналізував стан сільського господарства країни і визначив перспективи його розвитку в роки війни.

З приходом до влади більшовиків Сергій Васильович залишив державну службу і був обраний головою Всеросійської ради з'їздів діячів середньої і дрібної промисловості та торгу. 1918 року повертається в Україну. За часів Української держави, коли гетьман П.Скоропадський намагався залучити до уряду представників української національної демократії, Український національний союз запропонував кандидатуру Бородаєвського (поряд з А.Марголіним) на посаду міністра торгівлі, проте він не був затверджений. Сергій Васильович став товаришем (заступник) міністра торгу і промисловості, брав участь у підготовці і підписанні міжнародних договорів України. Він входив до складу спільної українсько-німецько-австрійської комісії, що займалася питанням продовження терміну дії договору між Україною і Центральними Державами від 23 квітня 1918 р. 10 вересня того ж року такий договір був укладений. Угоди про впорядкування комунікації (залізничних перевезень), транспортування товарів (вантажів), що були складовими частинами цього договору, підписав саме Бородаєвський.

Коли у зв'язку з революційними подіями у Німеччині й Австро-Угорщині та поразкою цих країн у війні міжнародна ситуація змінилася і постала потреба налагоджувати відносини з країнами Антанти, український уряд вирішив, що краще це зробити через Румунію, де перебували представники зазначеного блоку. Сергій Васильович увійшов до складу спеціальної комісії для переговорів з румунською делегацією на чолі з Концеску.

Loading...

 
 

Цікаве