WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Початки української середньої школи у ХІХ ст: перші підручники з літератури - Реферат

Початки української середньої школи у ХІХ ст: перші підручники з літератури - Реферат

Так, зокрема, оповідання О.Даля о "Родство и служба" має такий початок: "В одном из имений Сибирской губернии...жила родина Ворошиловых..." [6, 123], а в казці "Легко прійшло, легко і пошло..." (про паромника Тимофєїча) авторське повчання за інтерпретацією укладача звучить так: "...А он працею своєю и с тверезою головою прійшол до великого богатства..." [6, 104].

Не одне десятиліття на західноукраїнських землях ця книжка виконувала роль підручника літератури для середньої школи, задовольняючи потреби освіти у 50-60 рр. ХІХ ст. Наступні покоління авторів-укладачів читанок включали твори з підручника В.Ковальського до своїх навчальних книжок. Та з поступом української освіти, з розвитком літератури на порядок денний постали нові вимоги до навчальної книжки.

Спроба впорядкування наступної навчальної книжки з літератури належала Олексію Торонському, греко-католицькому священику, педагогу і письменнику (1838-1899). Підручник з української літератури О.Торонського "Руская читанка для вищої гімназії" (1868) відображав значний поступ у створенні навчальної книжки з української літератури. У ній були вміщені систематизовані відомості про розвиток нової української літератури (критичні нариси) з текстами художніх творів.

Книжка охоплювала творчість письменників обох частин України — Правобережної і Лівобережної України. У доборі імен є відчутним прагнення укладача якнайширше представити письменників обох частин України. Правда, О.Торонському це не завжди з різних причин вдавалося. Так, поруч з видатними іменами І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, П.Куліша, Марка Вовчка, Олександра Духновича ми зустрічаємо твори маловідомих письменників О.Павловича, І.Гушалевича, М.Попеля, кубанського письменника Я.Кухаренка та ін. Зі славнозвісної "Руської трійці" у підручнику представлений лише Я.Головацький.

У хрестоматії О.Торонського, що є надзвичайно позитивним для формування учнівського світогляду, представлена народна творчість сусідів-слов'ян. Так, у перекладах на українську мову учням пропонуються для вивчення уривки з "Короледворського рукопису" (пізніше буде доведено, що це не народна творчість — О.В.) та дві сербські народні пісні ("Заручення з воєводою Степаном" і "Заздрість").

Представлена у книжці маловартісна творчість відомого москвофіла Б.Дідицького з його густо суржиковою, наближеною до російської мовою.

До характерних рис підручника можна віднести наявність у ньому старих букв, зокрема, "Ъ", "Ы", "h"""", "", що свідчило про тяжіння укладача до старослов'янізмів і до правопису тодішньої російської мови. Він виявив себе "прихованим" прихильником "язичія" — штучного поєднання церковнослов'янської, української і російської мов.

Такий підхід позначився на мові нарисів про життєвий і творчий шлях письменників, уміщених до підручника. Так, зокрема, про творчість Т.Шевченка укладач писав так: "Глубокое сердечное чувство, викончена форма и сладкозвучна бесhда отличают поезіи Шевченкаю В пhснях его отбиваются всh тіи чувства, которіи грудью его волновали, въ них струится чистая радость над красотами природы, его глубокій жаль за тымъ, що житье отмовило, особливо же его любов для Украины и Украинских братей" [7, 159].

Зрозуміло, що цей суржик нічого спільного не мав з новою українською літературною мовою, яка на той час вже почала панувати, з новими граматико-стилістичними законами, що органічно входили в культуру народу на сході і на заході країни.

Читанка О.Торонського викликала гостру критику з боку певної частини галицької української інтелігенції (О.Барвінський), одержала негативну оцінку нового підручника від Львівської Шкільної Ради, яка фінансувала це видання. Шкільна Рада висловила такі зауваження щодо змісту читанки Торонського. На думку керівників освітньої справи, вона:

—"давала неповний образ літератури руської";

—"в читанці Торонського підмінений правопис розличних писателів і що автор не держав ся правописи Д-ра Осадци...";

—"що писателям руським — одним не дано зовсім місця в читанці (Федькович, Млака, Вагилевич), иншим знов замало (Шевченко, Куліш, Марко Вовчок)" [8, 1]. Також Торонський звинувачувся у відсутності у підручнику творів Стороженка і допущенні помилок у біографії Шевченка.

На пропозицію Шкільної Ради усунути названі помилки О.Торонський відповів відмовою.

Підручник О.Торонського керівництво освітою Галичини до вжитку в школах не дозволило.

Та все ж не будемо забувати, що ціною величезних зусиль всієї української педагогічної громадськості і О.Торонського зокрема, хоча і з названими вище недоліками, українська освіта здобула свого першого підручника з української літератури для старших класів середньої школи і гімназії. Цей важливий науково-методичний факт є не тільки свідченням досягнень вітчизняної педагогічної науки, але й вагомим здобутком усього українського суспільства, роздертого у ті часи між двома сусідніми державами, і приреченого здавалося б, на духовне зубожіння. Отже, методика літератури одержала підручник, в якому вперше українська література постала як суспільно-культурне явище в його історичному розвитку. Українська науково-методична думка ставала в один ряд з педагогічними і літературними здобутками Європи.

Львівська шкільна рада, відкинувши читанку Торонського, запропонувала молодому вчителеві Олександру Барвінському (1847 — 1927), який щойно закінчив Львівський університет, скласти підручник для середньої школи та гімназій, який би відповідав своїм змістом вимогам української середньої школи.

Треба відзначити, що ім'я педагога, філолога і політика О.Барвінського та його вагомі здобутки у багатьох галузях українського духовного життя практично були вилучені з історії радянської педагогіки і методики літератури та пофальшовані аж до початку 90-х років ХХ ст. Пам'ять про видатного українця, вченого, педагога і письменника послідовно нищилася радянською владою. Складна ідеологічна боротьба в Галичині у ХІХ ст. розглядалися радянською наукою навмисно спрощено, з вульгарних соціологічних та партійних позицій, які були далекими від об'єктивного розуміння труднощів становлення української культури в умовах колоніального гніту.

Якщо ж О.Барвінського радянські вчені і згадували, то лише у негативному плані, як приклад "мілкобуржуазного і націоналістичного діяча" (звісно в їхньому розумінні!), який вів запеклу боротьбу з революціонерами-демократами Галичини і був прихильником злочинної українсько-польської угоди.[9]. Та навіть побіжний неупереджений погляд на діяльність О.Барвінського, відгуки і спогади про нього його сучасників свідчать про інше: це був справжній патріот України, діяльність якого високо оцінена в Галичині ще за його життя, і правдиве слово про нього вже сьогодні почало відроджується [10].

Історія створення О.Барвінським підручника з української літератури є свідченням нового етапу у розвитку форми і змісту навчальної книжки для середніх освітніх закладів. Шляхом тривалих студій історії викладання літератури в школах та гімназіях Галичини, вивчення досвіду створення підручників та власних педагогічних спостережень, при науковій підтримці П.Куліша новий підручник був створений.

У листі до Д.Танячкевича за 1868 р. О.Барвінський так виклав основні принципи побудови підручника з літератури: "Твори авторів мають попереджати біографії, а при кінці має бути короткий огляд цілої нової літератури" [11, 85-86].

Такий підхід визначив форму і зміст підручника з української літератури на кілька десятиріч наперед. Це було результатом багаторічної плідної співпраці О.Барвінського з видатним українським письменником, літературознавцем і педагогом П.Кулішем, який двічі відвідував О.Барвінського і листувався з ним із різних наукових і видавничих питань протягом багатьох років. Слід додати, що Куліш, крім того, написав до підручника О.Барвінського нарис історії українського фольклору. Він використовувався О.Барвінським практично в усіх наступних виданнях навчальних книжок з літератури для старших класів шкіл і гімназій. Про вагомість цієї праці П.Куліша свідчить той факт, що О.Барвінський перевидав цей нарис окремою книжкою на початку ХХ ст.

Loading...

 
 

Цікаве