WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки) - Реферат

Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки) - Реферат

3 лютого 1893 року Головне управління у справах друку забороняє вихід у світ "Гайдамаків" Тараса Шевченка [25], а вже 9 лютого начальник Головного управління у справах друку Феоктістов повідомляє цензурні комітети і окремих цензорів з внутрішньої цензури, що він уважає за необхідне "заборонити на майбутній час випуск у світ окремим виданням на малоросійському наріччі поеми Т. Шевченка "Гайдамаки" [25].

І наступний, 1894 рік теж був позначений цілою низкою заборон і віршів самого Шевченка, і творів про нього. Так, 24 жовтня 1894 року було дозволено видрук рукопису українською мовою "В досужий час. Лирна поезія" Грицька Кернеренка за умови виключення зі збірки вірша "31 роковини смерти Т. Г. Шевченка" [25]. Що ж до творів Шевченка, то 22 листопада 1894 року циркуляром за № 6846 зі збірки "Украинский кобзарь. Малороссийские песни знаменитых писателей: Шевченко, Котляревского и пр." були виключені три його вірші, а решта творів повинна була бути виправлена "согласно требованиям русского языка" [25].

Додамо, що 1894 року в Санкт-Петербурзі вийшов "Алфавитный каталог изданиям на русском языке, запрещенным к обращению и перепечатанию в России". Серед інших видань 9 позицій цього каталогу присвячено виданим за кордоном книгам творів Шевченка, офіційно забороненим для розповсюдження і друкування в Російській імперії. Уважаємо за необхідне повністю навести ці видання:

"1314. Шевченко Т. Кобзарь. Прага, 1876 г. - 2 тома;

1315. Шевченко Т. Кобзарь. Женева, 1878 г. - Частина І;

1316. Шевченко Т. Кобзарь. Видання стереотипне. Львов, 1881 г.

1317. Шевченко Т. Мария. Поэма. С передним словом и замечаниями М. Драгоманова. Женева, 1885 г.;

1318. Шевченко Т. Поэзии Т. Г. Шевченко. Коштом Сушкевича. Львов, 1869 г. С портретом и биографиею. Издание дополненное не разрешенными в России произведениями;

1319. Шевченко Т. Поэзии. Коштом Товариства "Просвіта". Львов, 1880 г.

1320. Шевченко Т. Поэзии. Части І-я и ІІ-я. Львов. Издания 1884 и 1885 (Библиотека "Зорі");

1321. Шевченко Т. Псалми Давидові.

1322 Шевченко Т. Сотник. Марія. Титарівна. Прага, 1876 г." [26].

У 1896 році у цензури знову з'явився привід "покромсати" багатостраждальний "Кобзар". Так, цензор Косович мотивував це тим, що "культом знаменитого письменника все ж неможливо прикривати злобні витівки, які явно ображають честь Росії, не можна нарешті дозволяти кому би то не було зухвало заявляти у пресі, що прийде пора, коли Україна зведеться, оживе" [1, 8]. Тому цензор пропонує викреслити з уже надрукованого "Кобзаря" ще п'ятнадцять нових уступів - "незручних місць" - з поем "Гайдамаки", "Сон" ("У всякого своя доля") і "Невольник", у посланні "І мертвим, і живим...", поезіях "Мені однаково, чи буду", "Іржавець" та інших творах. "Найбільш переконливим мотивом настійної необхідності виключення вищезазначених місць, - пояснюючи причини чергового обтинання "Кобзаря", зазначає цензор Косович, - головним чином надзвичайна дешевизна (35 коп.) і швидка розповсюджуваність пропонованого до надрукування знову збірника віршів Т. Г. Шевченка...". До такого висновку цензора зі свого боку ще долучається санкт-петербурзький Цензурний комітет, "турбуючись" про те, що "вже одне швидке розповсюдження дешевого видання "Кобзаря", що розійшлося протягом двох років за відносної обмеженості кола читачів малоросійських творів, говорить про те, що ідеї Шевченка про Україну вільну, про її поневолення сприймаються" [1, 8].

Такі погляди цензорів виникали від розуміння тих впливів, які мав "Кобзар" на народ, і від панічного страху перед цими впливами, будучи найпершим і головним джерелом перешкод, з якими стикалися видавці Шевченкових творів.

У журналі реєстрації рукописів і книг, що надійшли на цензурний розгляд, знаходимо такий запис (від 18 березня 1898 року): "Надрукована брошура "Петрусь. Перебендя. Иван Пидкова. Написав Т. Шевченко." Представив Гринченко. - Заборонити" [27].

24 березня 1898 року циркуляром за № 283 ці твори було направлено на "благоусмотрение" Головного управління у справах друку. Процедуру цензурного розгляду цієї брошури не можна назвати оперативною, бо відповідь на названий циркуляр надійшла тільки 29 червня. Висновок же було винесено вже звичний: "Означена брошура не може бути дозволена до надрукування" [28]. Мало того, мабуть, для "підстрахування" усе тим же горезвісним Головним управлінням у справах друку та Київським окремим цензором з іноземної цензури на адресу Харківського окремого цензора було надіслано категоричне розпорядження такого змісту: "Визнавши рукопис під назвою: "Петрусь. Перебендя. Иван Пидкова. Написав Т. Шевченко"... таким, що підлягає забороні, а також затримавши оригінали названих творів при справах Канцелярії Цензури, маю честь повідомити про це Вашому Високородію на випадок надходження цих творів на розгляд Харківської цензури" [29]. Ось якраз у цьому випадку цензурна машина спрацювала дуже швидко - це повідомлення датується 21 серпня 1898 року.

5 серпня наступного року було заборонено також коректуру "Неофітів", представлену на цензурний розгляд О. Лотоцьким [30]. На глуху стіну цензурних перешкод натрапило і київське видавництво "Вік", яке у цей же період серед інших планів мало цілком реальні наміри видавати твори Т. Шевченка. Так, 1900 року було заборонено три брошури - "Невольник", збірку "Було колись" (куди входили "Іван Підкова", "Тарасова Ніч", "Гамалія", "Чернець" та ін.) та поему "Княжна" (теж зроблену окремим виданням) [30]. Щодо перших двох книжок, то мотивацією заборони було те, що: 1. "Вірші, що входять до складу рукопису, мають українофільське тенденційне забарвлення".

2. "Невеликий обсяг рукопису і ймовірна його дешевизна змушують припускати, що він призначений для широкого розповсюдження серед малоросійського простого люду".

Про третю брошуру ("Княжна") цензор Воршев (за словами О. Лотоцького, навіть не найбільш завзятий серед інших цензорів) писав: "хоч цей невеликий за обсягом твір і увійшов до загального зібрання творів поета, але видрук такого окремо цензор вважав би незручним тому, що написане у формі популярній, воно призначається дешевим виданням для широкого розповсюдження серед простого народу, причому може і тепер, у цей час, збудити вороже ставлення останнього до дворянського стану" [1, 8].

Як бачимо, у цей період цензурою було влаштовано справжню антиукраїнську учту, серцевинною "стравою" якої були Шевченкові твори. Українському ж читачеві доводилося вгамовувати свій духовний голод лише їх "покромсаними" залишками, які іноді падали з імперського цензурного столу. Твори Тараса Шевченка будуть жахливо препаровуватися блюзнірською рукою цензури ще протягом десятків років. Так цілеспрямовано і методично створювалося жахливе у своєму трагізмі становище для цілої великої справи: український народ на тривалий час було відтято від найглибшого джерела своїх визвольних змагань - творчості Тараса Шевченка.

Література:

  1. Лотоцький О. Поезії Тараса Шевченка під російською цензурою. - Львів, 1937.

  2. Скабичевский А. М. Очерки истории русской цензуры (1700-1863). - СПб, 1892.

  3. Бурча к Л. На тернистом пути // Украинская жизнь. - 1916. - № 2. - С. 7.

  4. Тимошик М. С. Її величність - книга. - К., 1999.

  5. Огієнко І. Історія української літературної мови. - К., 2001.

  6. Каминский Ф. Ещё щепотка на могилу Шевченка // Киевская старина. - 1885. - Т.ХІ. - Кн. 3. - С. 520-521.

  7. Мордовцев Д. Критика. Кобзарь Тараса Шевченка. Коштом Платона Семеренка. - СПб, 1860 // Русское слово. - 1860. - VІ. - С. 57.

  8. Центральний державний історичний архів України у Києві. - Ф. 183. Оп. 1. Од. зб. 187. Арк. 1.

  9. Там само. - Ф. 473. Оп. 1. Од. зб. 20. Арк. 125 - 126.

  10. Там само. - Ф.442. Оп. 813. Од. зб. 738. Арк. 1- 4.

  11. Там само. - Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 15974. Арк. 239, 240.

  12. Там само. - Ф. 385. Оп. 1. Од. зб. 135. Арк. 126.

  13. Там само. - Ф. 442. Оп. 829. Од. зб. 416. Арк. 16.

  14. Там само. - Ф. 419. Оп. 1. Од. зб. 599. Арк. 41.

  15. Там само. - Ф. 1191. Оп. 2. Од. зб. 141. Арк. 5; Ф. 733. Оп. 1. Од. зб. 3. арк. 276.

  16. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. од. зб. 4а. Арк. 292.

  17. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од. зб. 147. Арк. 1.

  18. Там само. - Ф. 419. Оп. 1. Од. зб. 645. Арк. 163.

  19. Там само. - Ф. 317. Оп. 1. Од.зб. 296. Арк. 40.

  20. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. од. зб. 282. Арк. 29.

  21. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од.зб. 147. Арк. 55.

  22. Там само. - Ф. 293. Оп. 1. Од.зб.552. Арк. 1.

  23. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од. зб. 226. Арк. 5.

  24. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од. зб. 227. Арк. 7, 28, 29.

  25. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од. зб. 268. Арк. 9, 10, 39, 96.

  26. Там само. - Ф. 442. оп. 844. Од. зб. 8. Арк. 66.

  27. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од. зб. 313. Арк. 266.

  28. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. Од. зб. 323. Арк. 86, 118.

  29. Там само. - Ф. 1680. Оп. 1. Од. зб. 21. Арк. 51.

  30. Там само. - Ф. 294. Оп. 1. од. зб. 343. Арк. 230, 338.

Loading...

 
 

Цікаве