WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Північне Підляшшя - відродження українства - Реферат

Північне Підляшшя - відродження українства - Реферат

Отже єдиною, також в маштабi цiлої Польщi, етнiчною територiєю, якої не знищила злочинна акцiя "Вiсла", залишилось Пiвнiчне Пiдляшшя, де "не помiчено", що мiсцевi православнi то не лише бiлоруси, але i українцi. Можна сказати також, що i самi пiдляськi русини-українцi цього "не помiтили", звикаючи помалу до окреслення "бiлоруси". Це нове окреслення, свого роду нацiональний псевдонiм, нiчого суттєвого в їх життi не змiнило. Всi далiше говорять по-українськи (якщо ще не перейшли на польську мову, зокрема по мiстах), спiвають українськi пiснi (якщо ще взагалi спiвають) i по-старому смiються з дзєкаючих "литвинiв" (тобто дiйсних бiлорусiв), кажучи, що "як сир не закуска, так i литвин не людина".

Позитивним винятком на цьому фонi були Клiщелi, мiстечко в Гайнiвському повiтi. У 1957 р. засновано тут гурток Українського суспiльно-культурного товариства, при якому дiяв також театральний гурток, який у 1966 р. за виставу п'єси "Безталанна" отримав перше мiсце на загальнопольському оглядi колективiв УСКТ в Перемишлi. До мiсцевої початкови школи уведено також навчання української мови. Все ж такi дiяльнiсть гуртка УСКТ в Клiщелях зустрiчала рiзнi перешкоди зi сторони влади, так що з кiнцем 60-х рокiв був він змушений припинити свою дiяльнiсть.

В сiмдесятих роках комунiстична партiя проголосила офiцiйну однонацiональнiсть польської народної держави. На Пiдляшшi органiзацiєю, яка мала заспокоювати, а властиво упокоювати, культурнi потреби українського населення, стало Бiлоруське суспiльно-культурне товариство. Однак показалося, що спiвати "вiчную пам'ять" мiсцевим українцям ще рано.

Коли прийшли бурхливi 1980-1981 роки, хвиля нацiонального оживлення торкнулася не тiльки польського суспiльства, але докотилася й до дрiмучого Пiдляшшя. Учнi середнiх шкiл, студенти почали настирливо шукати вiдповiдi на Шевченкове "чиї сини, яких батькiв?". Наслiдком стало українське нацiональне пробудження, якого першi органiзованi прояви почалися в 1982 р.

До того часу, у 1970-x рр., українськi акценти зводилися властиво до лiтератури - вiршiв писаних мiсцевими українськими, бiльш або менш архаїчними, говiрками. Друкованi вони були переважно на стрiнках бiлоруськомовних видань - бiлостоцького тижневика "Нiва" i "Бiлоруського календаря", бо їхнi редактори все, що могли пiдводили пiд поняття "бiлоруськi говірки". Вiд 1983 р. почав у Бiльську з'являтися щорiчний поетичний альманах "Наш голос", в якого 5-ти випусках друкувалися вiршi майже двадцяти молодих пiдляських поетiв, що писали українськими говiрками або лiтературною мовою. Вiд цього часу їхнi вiршi увiйшли вже постiйно на сторiнки таких українських видань у Польщi, як мiсячник "Наша культура", тижневик "Наше слово", "Український календар".

Український нацiональний рух почала передусiм молодь. В 1983-1990 рр. проводила щорiчнi рейди "Пiдляшшя" i "Надбужанська земля", органiзувала по селах освiдомнi зустрiчi з мiсцевим населенням, влаштовувала концерти з нагоди Шевченкових роковин. З українською пiснею почали приїжджати на Пiдляшшя українськи колективи з рiзних сторiн Польщi, фольклорнi колективи з Пiдляшшя стали учасниками українських фестивалiв у Сопотi. Пiдляськi поети брали удiл у Конкурсах молодих творцiв української культури, якi органiзував гурток УСКТ у Краковi - у 1988 р. переможцем в дiлянцi поезiї стала Євгенiя Жабiнська з мiстечка Орля. Одним словом Пiдляшшя повернуло знов на карту української нацiональної культури.

Вiд 1983 р. почали також пiдпiльно виходити на Пiдляшшi українськi брошури i журнали. Крiм "Нашого голосу" варто згадати "товстий журнал" "Основи" (4 випуски у 1987-89 рр.), а також польськовний мiсячник "Круг", який виходив у 1989-1990 рр. Серед книжкових публiкацiй переважала iсторична тематика та поезiя.

У 1985 р. реактивовано дiяльнiсть гуртка УСКТ в Клiщелях, згодом, у 1986-87 рр. виникли черговi гуртки у Черемусi, Бiльську, Гайнiвцi i воєвiдському Бiлостоцi, де проживає багато вихiдцiв з-над Буга i Нарви.

1989 рiк i першi, частково демократичнi, вибори до польського парламенту дали пiдляським українцям змогу перейти вiд культурних до полiтичних форм дiяльностi. В Бiльському виборчому окрузi зголошено тодi українського кандидата до Сейму, який набрав кiльканадцять тисяч голосiв.

Вiдхiд комунiстiв вiд влади у 1989 р. принiс також великi змiни у органiзацiйному життi українцiв у Польщi. УСКТ, досi фiнансоване i контрольоване Мiнiстерством внутрiшнiх справ, перейшло пiд опiку Мiнiстерства культури i мистецтва. Виникло тут Бюро до справ нацiональних меншостей, яке займається передусiм фiнансовою допомогою для культурних починань окремих нацiональних органiзацiй. Весною 1990 р. вiдбувся український з'їзд на якому в мiсце УСКТ покликано нову органiзацiю - Об'єднання українцiв у Польщi. В груднi цього ж року, на основi iснуючих гурткiв виник Пiдляський вiддiл ОУП.

1990 р. це також вибори до мiських i гмiнних самоуправ. На Пiдляшшi виникли українськi виборчi комiтети. Найбiльший успiх був досягнутий в Бiльськiй гмiнi, де вiйтом став молодий український дiяч Юрiй Iгнатюк.

У 1991 р. вийшов перший номер квартальника (зараз двомiсячник) "Над Бугом i Нарвою", а Бiлостоцьке радiо почало транслювати українську передачу "Українська думка". 1992 р. це виникнення, на основi гурткiв Пiдляського вiддiлу ОУП, окремої органiзацiї - Союзу українцiв Пiдляшшя.

Змiни полiтичної ситуацiї не вiдбувались однак лише у Польщi. "Перебудова", яка почалася в СССР уможливила нав'язання широких контактiв з Україною. Початково наслiдком цього були публiкацiї про Пiдляшшя в українських журналах, пiзнiше почалися приїзди студентiв з України на пiдляськi рейди. Вiд 1989 р. почали на Пiдляшшя приїжджати також українськi колективи, зокрема фольклорнi - першим була студентська "Горина" з Iнституту культури в Рiвному. На Україну також виїжджали колективи з Пiдляшшя. Здобуття Україною самостiйностi внесло в пiдляське життя новi акценти, як хоч би вiзити в Бiльську дипломатiв з Посольства України у Варшавi.

Назагал можна сказати, що протягом 90-х рокiв український нацiональний рух на Пiдляшшi стабiлiзувався i рiзниця з ситуацiєю з-перед 10-15 рокiв величезна. В мiру регулярно виходить двохмiсячник "Над Бугом i Нарвою", постiйно з'являються українськi передачi на бiлостоцькому радiо, а вiд 1985 р. на телебаченнi. Щороку вiдбуваються Фестивалi української культури "Пiдляська осiнь" та iншi культурнi мiроприємства. В декiлькох школах ведеться начання української мови. Виходять також книжковi публiкацiї iсторичного та лiтературного характеру.

Зрозумiло, що цi безсумнiвнi успiхи далеко не хватаючi в порiвняннi потребами, але працi для себе, на власний нацiональний рахунок всiм ще треба учитися, а крiм цього загальна ситуацiя змушує бiльше до думання про себе як про справи суспiльнi. Все ж таки Пiдляшшя Anno Domini 2000 це вже не Богом i Україною забутий простiр, де кожний, хто тiльки захоче, може гуляти i ловити до свого мiшка нацiонально несвiдомих i беззахисних русинiв.

Loading...

 
 

Цікаве