WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Північне Підляшшя - відродження українства - Реферат

Північне Підляшшя - відродження українства - Реферат

Реферат на тему:

Північне Підляшшя - відродження українства

Серед територiй заселених автохтонним українським населенням Пiдляшшя, а зокрема його пiвнiчна частина, розташована зараз в межах Польщi на правому березi Бугу, займає особливе мiсце. Регiон цей бо, аж до останнiх десятирiч ХХ ст., майже нiчим не зазначав назовнi своєї приналежностi до українського нацiонального простору.

Вже сама назва наголошує на пограничне положення Пiдляшшя - "пiд ляхами" (в сусiдствi полякiв). Виникла вона зрештою досить пiзно, бо наприкiнцi ХV ст., коли територiя ця належала до Великого князiвства Литовського, межуючи з польським, Мазовшем. На початку ХVI ст. створено з цих земель окреме воєвiдство, яке почали звати Пiдляським, що закрiпило вживання цiєї назви.

Вiд 1999 р., коли проведено реформу адмiнiстрацiйного подiлу Польщi Пiдляським воєвiдством стали звати велику територiю на пiвнiчному сходi, межуючу з Бiлоруссю, Литвою та Калининградською областю Росiї. Ми пiд назвою Пiдляшшя розумiємо передусiм територiю, яку заселюють українцi - це зокрема пiвденно-схiдна частина цього ж Пiдляського воєвiдства, з районними мiстами Бiльськ, Гайнiвка i Сiм'ятичi. Цю територiю тiльки в невеликiй мiрi заторкнули "репатрiяцiя" до СCСР, обминула також акцiя "Вiсла" - просто мiсцеве населення тодiшня влада рахувала бiлорусами. Цi двi депортацiйнi операцiї, якi "очистили" iншi пограничнi територiї заселенi українцями не обминули натомiсть лiвобережного, Пiвденного Пiдляшшя, на якому зараз українцiв, якi не виреклися своєї мови i Церкви можна майже рахувати на пальцях (це всього кiлька тисяч людей) - зараз це повнiчна частина Люблинського воєвiдства i схiдний клаптик Мазовецького. Отже сучасне Пiдляшшя приблизно вiдповiдає захiднiй частинi iсторичної Берестейської землi (Берестейщинa, Берестейсько-Дорогичинська Русь), що в Х ст. увiйшла до складу Київської Русi.

Поєднана етнiчними, географiчними i полiтичними зв'язками з Волинню, Берестейщина разом з нею роздiлювала всi злети i занепади староукраїнської державностi ("княжої доби"). Про найдавнiшу iсторiю цiєї землi бiльше можемо довiдатися з археологiї нiж з писаних джерел - перша лiтописна згадка про Берестя вiдноситься щойно до початкiв ХI ст., про Дорогичин до половини ХII ст., а про Бiльськ до половини ХIII ст. Саме про ХIII ст., оскiльки стала вона мiсцем таких, важливих для цiлого Галицько-Волинського князiвства, подiй, як хоч би коронацiя князя Данила Романовича на короля Русi, здiйснена 1253 р. в Дорогичинi.

Основний ескiз сьогоднiшної етнiчної карти Пiдляшшя i Полiсся накреслений був за перiод "княжої доби". Сучасного вигляду етнiчна карта Пiдляшшя почала набирати на зламi ХIV-ХV столiть, коли на захiд вiд Дорогичина, Сiм'ятич, i Бiльська виникли численнi поселення дрiбної польської (мазовецької) шляхти. Згодом українське населення зустрiлося також з бiлоруським, яке на пiвнiч вiд Нарви колонiзувало околицi Заблудова (ХVI ст.), а на пiвденному її березi просунулося аж до рiчки Наровки (поч. ХVII ст.).

Подiл Пiдляшшя на двi окремi частини вiдбувся у ХIХ ст. Його пiвдення частина (на лiвому березi Бугу) знайшлась тодi в складi автономного Польського королiвства, а пiвнiчна безпосередньо в Росiйськiй iмперiї (Гродненська губернiя). З цiєї ж причини рiзними дорогами пiшли подiї в життi Церкви i рiзний був її вплив на нацiональнi орiєнтацiї мiсцевих русинiв.

На Пiвнiчному Пiдляшшi у 1800 р. проживало бiля 40 тис. українцiв (38 тис. унiятiв i 2 тис. православних). В 1839 р. унiя була тут лiквiдована i все населення вiддано пiд духовний нагляд росiйської Православної церкви. В деяких парафiях були з цiєї причини конфлiкти, але в основному вiдбулося це без бiльших струсiв. Iнакше сталося у пiвденнiй частинi Пiдляшшя, яке було тодi в складi Холмської єпархiї. Тут росiйський уряд рiшив лiквiдувати унiю щойно в 60-х роках ХIХ ст., пiсля польського Сiчневого повстання. Початково мало це характер "вiдлатинiзовування" церковних обрядiв, але роблено це дуже невмiло i брутально, що вiдштовхувало населення, яке почало чинити все бiльший опiр. Нiчого тут не змiнила остаточна лiквiдацiя унiї, завершена в 1875 р., та офiцiйне рахування всiх православними. Частина населення погодилася з цим фактом, частина користувалася послугами православних священикiв лише з конечностi, а iншi (т.зв. "упорствуючi") взагалi вiдмовлялися вiд будь-якого контакту з Православною церквою. Жорстокi репресiї зi сторони росiйської адмiнiстрацiї i полiцiї, лише пiдсилювали конфлiкт i ненависть. Бувшi унiятськi священики або прийняли православ'я, або втекли до Галичини, тому також "упорствуючi" почали звертатися в сторону римокатолицького духовенства, таємно користуючися його послугами. Ситуацiю цю використали польськi дiячi в своїй нацiональнiй пропагандi. Наслiдком цих всiх подiй, коли в 1905 р. виникла можливiсть залишення Православної церкви, понад сто тисяч бувших унiятiв Пiвденного Пiдляшшя i Холмщини змiнило своє вiроiсповiдання на римокатолицьке, швидко вiдрiкаючися також рiдної мови i звичаїв, замiнюючи їх польськими.

На Пiвнiчному Пiдляшшi процес полонiзацiї був припинений, алe i тут не склалися кращi умови для виникнення i розвитку української нацiональної свiдомостi, бо ж росiйська, як цивiльна, так i церковна влада, прикладала передусiм зусиль, щоб русифiкувати "малоросiйське" населення. За даними росiйського перепису з 1897 р., на територiї тодiшнього Бiльського повiту, який обiймав майже всю українську етнiчну територiю на пiвнiч вiд Бугу, проживало бiля 64 тис. українськомовного населення. Однак населення це властиво не мало ще нацiонаьної свiдомостi. Також українська нацiональна революцiя 1917-1920 pp. не змiнила стану свiдомостi пiдляського населення в Бiльському повiтi.

Коли територiя ця увiйшла в 1919 р. до складу Польщi, нова влада робила все, щоб, зокрема на територiях без кристалiзованої нацiоналої свiдомостi, протидiяти українським тенденцiям. Тому також в польському переписi населення з 1921 р. в Бiльському повiтi "начислено" тiльки 66(!) осiб української нацiональностi, решту записуючи як "православних полякiв" та "бiлорусiв". Подiбна ситуацiя була на Берестейському i Пинському Полiссi.

Цi манiпуляцiї (засуджуванi зрештою польськими вченими), були якнайбiльше до вподоби бiлоруським дiячам, якi використали це до максимального "побiльшення" своєї нацiональної територiї. Поширюванню переконання про "бiлоруськiсть" Пiвнiчного Пiдляшшя i Полiсся сприяла також дiяльнiсть на цiй територiї Комунiстичної партiї Захiдної Бiлорусi i Бiлоруської селянсько-робiтничої Громади, хоч органiзацiї цi не вели ширшої дiяльностi нацiонального характеру. Населення, зокрема найбiднiше, притягали до себе передусiм радикальними суспiльними гаслами. Остаточно "вирiшили" цю справу бiльшовики, включаючи в 1939 р. Пiвнiчне Пiдляшшя i Берестейсько-Пинське Полiсся до Бiлоруської ССР. Створено тодi тут бiлоруськi школи i пресу, а до паспортiв вписано "бiлоруську" нацiональнiсть. Подiбна полiтика була продовжувана i пiслявоєнною польською владою, яка органiзвала тут школи з навчанням бiлоруською мовою та ерзац нацiональної органiзацiї у Бiлоруського суспiльно-культурного товариства.

Iншакше ситуацiя склалася на Пiвденному Пiдляшшi. Ще у 1917-1918 роках дiяв тут, створений Союзом Визволення України, український осередок в Бiлiй Пiдляськiй, який органiзував шкiльництво, мав власне книжкове видавництво i тижневик "Рiдне Слово". Український нацiональний рух, сильний тут у 20-х роках, також був придушуваний польською владою, чого символем стало знищення в 1938 р. понад ста православних святинь на Пiвденному Пiдляшшi i Холмщинi. Можливiсть деякого вiдродження з'явилася в роках нiмецької окупацiї (1939-1944), але вже в 1947 р. i тут сягнула акцiя "Вiсла", внаслiдок якої тутешнє українське населення вигнано на пiвнiчнi землi. Пiсля 1956 р. повернуло його не так багато - вiдновлена у 1989 р. Люблинсько-Холмська православна єпархiя нараховує не як десять тисяч вiруючих по всiй Холмщинi i Пiвденному Пiдляшшi.


 
 

Цікаве

Загрузка...