WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

З поверненням Українських Січових Стрільців на західноукраїнські землі, тут розпочалися події, під час яких, за словами Романа Купчинського, вже не було змоги не лише творити нових пісень, але й бажання співати давніх97. Тільки значно пізніше, коли стрілецький леґіон влився до складу Української Галицької Армії, зародилося ряд пісень, що стали для нього лебединими. В той же час вони були своєрідним підсумком українських визвольних змагань та реквіємом по багатьом українським воякам, що полягли за волю України. Сюди належать пісні: Романа Купчинського "Ой та зажурились", "Засумуй трембіто", Антона Баландюка та Романа Купчинського "Ой зацвіла черемха", Михайла Гайворонського та Михайла Кураха "Коли ви вмирали" ("Реквієм") і деякі інші.

Як видно, найбільше до створення стрілецьких пісень доклали творчих зусиль три автори — підхорунжі Роман Купчинський, Михайло Гайворонський, Левко Лепкий. Плiдно творили i хорунжий Юліан Назарак, пiдхорунжий Юрко Шкрумеляк, десятник Антін Баландюк та iнші. Деякi стрiлецькi пiснi — колективний твiр, де не один, а кілька авторів брали участь у складанні тексту чи музики. У ряді пісень взагалі годі визначити автора. У збірнику "Сурма", виданому у Львові в 1922 р., немало пісень позначено характерною інформацією: "Слова УСС" або "Слова і музика УСС"98. Збірна колективна творчість залишала свій слід і на тих піснях, що були витвором відомих авторів, нерідко переробляючи їх на свій манер. Траплялися також ситуації, коли стрілецька пісня, ставши відомою, відривалася не тільки від своїх авторів, але й від часу та місця свого написання, перетворюючись фактично в народну. Таке становище, з одного боку, утруднює, а інколи й унеможливлює не лише визначення дати та місця написання тієї чи іншої пісні, а й її приналежності: є вона власне стрілецькою чи народною (наприклад: "Ішли ми до бою", "Прощався стрілець", "Повіяв вітер степовий", "У темному лісі під білов березов" та інші). З другого ж боку, це було свідченням високої популярності стрілецької пісні, як і самих стрільців, серед українського народу, якщо вона сприймалася ним як власна.

Виходячи за межi свого середовища i стаючи вiдомими бiльшому загаловi, стрілецькі пісні вiдiгравали роль своєрiдного каналу, з допомогою якого УСС поширювали свої iдеї серед українства. Так, в Закарпатті місцеве українське населення, що було дуже змадяризоване, у великій мірі завдяки пісням, які співали Українські Січові Стрільці, вперше дізнавалося про українську ідею, а згодом і саме бралося до їх розучування. Своєрідною візитною карткою УСС була стрілецька пісня серед українства Галичини. Щирі симпатії та велику пошану здобула собі вона і серед українців Наддніпрянщини, поєднуючи своїми ідеями та рідним словом поневолі розділених синів одного народу. Про популярність стрілецьких пісень тут свідчить і той факт, що кращі композитори з Великої України, такі як Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Левко Ревуцький, цікавилися ними, записували їх слова і мелодії, обробляли для хорового співу. До речі, деякі зі стрілецьких пісень були у вжитку в Наддніпрянщині навіть при більшовицькому режимі. Зокрема, стрілецька пісня Левка Лепкого "Гей, видно село" була настільки популярною тут, що в 1920-х роках співалася навіть шкільними хорами, тільки з трохи зміненим текстом — замість "стрільці січовії" — "стрільці червонії"99. Великий вплив мали стрілецькі пісні і на іноземців100, які, нерідко, вперше довідувалися про боротьбу українців за свою незалежність саме з них.

Один із дослідників стрілецьких пісень Василь Витвицький вважав, що всі вони за своїм змістом і призначенням поділяються на чотири групи: воєнно-патріотичні, журливі, любовні та жартівливі. За його даними, якщо взяти до уваги одні тільки оригінальні стрілецькі пісні й такі, що виразно вкладаються в цей поділ, в кількісному відношенні згадані групи представлятимуться таким чином: воєнно-патріотичні — 15, журливі — 5, любовні — 20, жартівливі — 6101. Звичайно, подібний підхід має право на існування, однак, він не в повній мірі відображає характер стрілецьких пісень, які за своїм змістом були універсальними і часто одна й та ж пісня поєднувала в собі й патріотизм, і кохання, і журбу (наприклад, "Ішли ми до бою", "Ой впав стрілець", "Прощай дівчино" та інші), не кажучи вже про те, що й кількість питомих стрілецьких пісень була значно вищою, як подає Василь Витвицький. Очевидно, що стрілецька пісня, котра була виявом глибоких національно-державницьких почувань, якими жило все стрілецтво, відноситься до розряду тих, що не терплять формально-схематичних підходів.

Коли говорити про основну мету змагань Українських Січових Стрільців, то варто підкреслити, що, серед іншого, досить вдало вона була відображена й в стрілецьких піснях. Так, у пiснi "Ой, у лузi червона калина", що стала гiмном стрiлецтва, виразно проглядалося завдання стрiлецького бойового походу: "Визволяти братiв-українцiв з московських кайдан..." Як зауважував пiдхорунжий Дмитро Палiїв, у нiй була скристалiзована вся програма УСС102. У пiснi "Ми йдемо в бiй" йдеться про те, що стрiльцi йдуть воювати

За рiдний край, за нарiд свiй,

За волю України.103

Така ж iдея була провiдною в пiснях "Ой видно село", "Iшли ми до бою", "Прощався стрiлець", "Грають труби над Днiстром" та iнші.

Чiтко простежується в стрiлецькій пiсні (наприклад, "Нема в світі кращих хлопців") й теза про те, що стрiльцi є свiдомими й добровiльними борцями за долю свого народу:

Добровольцi добре знають,

За що б'ються i вмирають...

Лиш за волю кров їх ллється,

За Вкраїну бiй ведеться...104

В іншій пiснi, що мала назву "Боєвий гiмн Українського Сiчового Вiйська", пiдкреслено, що стрiлецтво не боїться боротьби, бо йому:

Страшнiший... московський кнут,

Клеймо рабiв i ганьба пут.105

Не обiйдена увагою i соборницька iдея, яка поряд iз визвольною була для стрiльцiв провiдною. Зокрема, в пiснi "Лунає клич" вiдзначено:

Пройшли Днiстер, Днiпро пройдем,

Не станем, поки не зайдем

На Дон i Дiнця береги

Й Кавказу гордiї верхи.106

Коли ж у Надднiпрянщинi постала Українська держава, то стрiльцi в пiснi "За Збруч, за Збруч" спiвали про неї, як про "наш власний дiм". Подiбний соборницький, патрiотичний та героїчний змiст добре проглядається i в багатьох iнших пiснях УСС, незалежно вiд їх жанру.

Загалом же, стрiлецька пiсня стала немовби символом вiдродження традицiй збройної боротьби народу за свою незалежнiсть, свiдченням розкрiпачення українського духу, початком нової героїчної сторiнки в українськiй iсторiї. Після втрати нашої державності на початку 1920-х років вона була важливим чинником у національному вихованні молодого покоління, підтримувала моральну силу народу та вогонь надії в його душі. Бо, як співалося в одній зі стрілецьких пісень:

Ой не тішся, враже:

Що весь край, то наше!

Ще живе стрілецька слава.

Вернуться ще тії Стрільці січовії,

Впаде вража міць лукава.107

Свідченням великої сили стрілецьких пісень та їх значення для народу було й те, що, незважаючи на різноманітні репресії, голодомори, департації, вони збереглися у серцях та пам'яті народній, а вже у наш час допомогли відновити Українську державу. Велика частина з них стала спільним надбанням загальноукраїнської культури, а деякі й дотепер вважаються народними, — що є найкращим підтвердженням їхніх заслуг.

Ведучи мову про лiтературну творчiсть сiчового стрiлецтва, треба вiдзначити, що УСС з самого початку існування вiдчували потребу привселюдно висловити деякi думки, погляди i плани. Тому, починаючи вже iз 1914 р., в українськiй пресi, зокрема у часописах "Свобода", "Дiло", "Вiстник Союзу визволення України" та iнших, побачив свiт ряд стрiлецьких прозових i поетичних творiв. Проте стрiльцi не полишали думки про видання власного друкованого органу. Вперше таку iдею висловив УСС Василь Данилович, який намагався в листопаді 1914 р. відновити випуск журналу "Житє", органу таємних середньошкільних драгоманівських гуртків в Галичині й Буковині, й присвятити його Українським Січовим Стрільцям. Але, на жаль, його раптова смерть завадила реалiзацiї цього плану108. Трохи згодом, навеснi 1915 р., Роман Купчинський написав жартiвливу поему "Новiнiяда", що у виглядi рукопису на 21 сторiнку з окремими iлюстрацiями Осипа Куриласа "ходила" серед стрiльцiв i користувалася величезною популярнiстю109. Саме її i вважають початком стрiлецької преси.

Loading...

 
 

Цікаве