WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Проте, по прибутті на Закарпаття та розташуванні в селах Горонда та Страбичів первісне стрілецьке завзяття й запал, як зазначав Юрко Шкрумеляк, охололи, а радше усталилися, стрільці наче споважніли духом. Одночасно з обдумуванням великої мети, яку їм необхідно було осягнути, в них відчувається туга за домом, а тому певний час в стрілецькому середовищі переважали сумні й тужливі пісні, як "Прощаюсь, ангеле, з тобою", "Реве та стогне..." тощо89. Та минуло зовсім небагато часу і стрілецтво знову оживає, чуються жарти, співаються веселі пісні. Ніхто особливо не переймався нестачею одягу та взуття, браком доброго харчування та санітарної опіки. Хіба що у зв'язку з тим постала тоді жартівлива стрілецька пісня (на мелодію "Ой зацвіла черемшина"), де були слова:

Машерують добровольці

Через Мезетеребеш* — Гей-гей...

Чи то військо, чи то банда,

Бігме не розбереш — Гей-гей...90

Її зміст реально відображав тодішнє становище УСС, які, не зважаючи на відсутність військових одностроїв, взуття та доброї зброї, йшли воювати за волю України.

Помітним було й нетерпіння усусів, коли їх уже пошлють "на москаля", в зв'язку з чим постають хоч і примітивні, але доволі промовисті рядки:

Будем бити москаля,

Аж му буде труляля!..91

Трохи згодом, десь у другій половині вересня, постало ще дві оригінальні стрілецькі пісні на слова хорунжого Юліана Назарака та музику підхорунжого Михайла Гайворонського. Перша стала пізніше закликом до бою:

Хлопці, алярм! Гей, вставаймо!

Вже найвищий час.

Наступають на три шляхи

Москалі на нас,

а друга — гімном стрілецьким командантам:

Слава, слава, отамане,

О, ти батьку наш,

Ми з тобою на ворога

Підемо всі враз.92

Юліанові Назаракові належать також слова пісень "Товариші, ми до штурму багнети наложім" та "Нема в світі кращих хлопців". Вони, як і ряд інших стрілецьких пісень, написаних восени 1914 р., були присвячені першим боям Українських Січових Стрільців, а також їх любовним пригодам і переживанням. Хоч одне з другим і не дуже в'яжеться, та хіба могло бути інакше в середовищі, де більшість складала молодь?!

Дуже тяжкі обставини карпатської зимової кампанії 1914–1915 рр. не сприяли творенню нових стрілецьких пісень. Величезною популярністю в цей час серед стрілецького загалу користувалася пісня "Журавлі" ("Чуєш, брате мій"), написана ще до війни братами Богданом і Левком Лепкими. Як згадував Михайло Гайворонський, тоді "стрільці співали її без упину, бо сніг, мороз і ворог чигали на кождій горі"93. Вони немов би уособлювали себе з журавлями, а свою важку боротьбу з журавлиним летом:

Заки море перелечу,

Крилонька зітру...

Співаючи "Журавлі", УСС вкладали в цю пісню всю свою душу і тугу, а тому не дивно, що вона стала стрілецьким похоронним маршем, яким вони прощалися зі своїми полеглими товаришами94. В Карпатах також співали пісні "Поховали отамана", "Криваво сонце сходить", "Летіла куля понад гору" та інші, які відповідали тогочасному настрою стрілецтва.

Після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський написав дві пісні — "Ой впав стрілець у край зруба" та "Питається вітер смерті" (на слова Юрка Шкрумеляка). В Карпатах також постали пісні Романа Купчинського — "Ой там при долині" (музика народна), присвячена пам'яті десятника Луцика, та невідомого автора "Про Маківку та Степанівну". Кожна з них була реквіємом по загиблих усусах і водночас переконанням, що їхня боротьба не є марною.

У 1915 р. було створено й ряд інших стрілецьких пісень, автори більшості з яких, на жаль, невідомі. Серед них: "А хто хоче у запічок...", "Заповіт дівчині", "Вся старшина вже зійшлася" (на мелодію "Ой на горі сніг біленький"), "Поле і кадра нині торжествують" (на манер коляди "Небо і земля") та інші. Тоді ж з'явилася пісня Левка Лепкого "Коби скорше з гір Карпатських" ("Ой поїдем, товариші"), що була прийнята як похідна пісня стрілецької кінноти. Більшість з цих пісень були проникнуті оптимізмом, любов'ю до України та прагненням до волі.

Чи не найбільше стрілецьких пісень зародилося під час побуту Українських Січових Стрільців над річкою Стрипою, в селах Соснів та Тудинка на Тернопільщині, в кінці 1915 — першій половині 1916 рр. Найвідомішими з них були: Михайла Гайворонського — "Пройшли гори, пройшли доли", "Їхав стрілець на війноньку" (на слова Р. Купчинського), "Йде січове військо"; Романа Купчинського — "Ой шумить, шумить", "Дівчино-рибчино"; Левка Лепкого — "Ой видно село", "Маєва нічка". За змістом ці пісні можна було б віднести переважно до любовного циклу, що не є дивним, враховуючи вік їх авторів. Однак, вражає тут те, що чи не в кожній пісні, як про кохання, так і в жартівливій, не кажучи вже про інші, стрілецькі піснярі не забували про ту високу мету, задля якої вони і їхні товариші й знаходилися в лавах УСС. Воістину, все, чим жило і на що сподівалося стрілецтво, чому раділо і від чого сумувало, його бойовий порив і кохання, спогади про дім і геройство, любов до свого народу і прагнення до волі, гумор і сатира — так тісно переплелися у пісні, як перепліталися вони в стрілецькому житті. "Коли б хто... близше вглянув у житє УСС, — підкреслював підхорунжий Юрко Шкрумеляк, — побачив би, що житє його докладно відбивається в його піснях, по більшій части питомих; пісня являється доповненнєм стрілецького життя"95. Підтвердженням цього були й пісні, написані після кривавих боїв на Лисоні та коло Потутор на Тернопільщині. Зокрема, Роман Купчинський створив прекрасну тужливу пісню "Заквітчали дівчатонька", присвячену пам'яті підхорунжого Мальованого, вбитого поблизу Бережан. У цей же час постала й пісня Р. Купчинського та Л. Лепкого "Гей, там, у Вільхівці", де було оспівано подвиги і кохання хорунжого Федя Черника, який "разом з товариством в неволеньку попав". Ще дві пісні — Левка Лепкого "Бо війна війною" та Романа Купчинського "Як з Бережан до кадри" — зародилися по дорозі з Бережан до Миколаєва над Дністром, де розташовувалися Кіш і Вишкіл УСС96. У них в гумористичному тоні оповідалося про події стрілецького життя, зокрема, про загального улюбленця — четаря Івана Цяпку та неперевершеного залицяльника — хорунжого Осипа Теліщака.

Ціла низка стрілецьких пісень постала під час перебування УСС у Коші та Вишколі, де вони в другій половині 1916 — на початку 1917 рр. відновлювали свої сили після великих втрат. Серед інших тут були створені такі пісні: Антона Баландюка на слова Антона Лотоцького — "Гімн Коша", Романа Купчинського — "Ой, чого ж ти зажурився?", "За рідний край", Левка Лепкого — "Колись дівчино мила" та три пісні Лицарства Залізної Остроги — Левка Лепкого "Най жиє Великий Комтур наш" (музика народна) і Романа Купчинського "Вдаряй мечем" та "Не сміє бути в нас страху" (до речі, в останній з них є досить промовисті слова: "Не страшать нас і в цісарів Високії пороги..."). При виїзді Українських Січових Стрільців із відпочинку на фронт з'явилася також пісня Романа Купчинського "Готуй мені зброю", що наче віщувала майбутні криваві події.

Кілька пісень Романа Купчинського залишилося з часу перебування та боїв стрілецтва під Куропатниками і Конюхами коло Бережан. Перша з них — "Човник хитається..." — була написана над розлитою річкою Ценівкою під впливом місячної ночі та тужливих зітхань хорунжого Василя Соловчука. Друга пісня — "Накрила нічка" — постала після бою під Конюхами і була присвячена пам'яті поручника Осипа Яримовича, який загинув у кінці червня 1917 р. В цей же час зародилася й пісня "Пише стара мати". Трохи пізніше були створені пісні Левка Лепкого — "Казала дівчина" ("Казав мені курат"), Романа Купчинського — "За твої дівчино", "Пиймо, друзі" та інші.

Від'їзд УСС за Збруч у 1918 р. на допомогу молодій Українській Народній Республіці передав Купчинський у своїх піснях "Зажурились галичанки" та "За Збруч, за Збруч". В останній з них, зокрема, чітко відображено, з яким натхненням і завзяттям рвалися стрільці у Велику Україну, щоб власними очима глянути, як будується Українська держава та допомогти їй в цьому: "За Збруч, за Збруч, хоч голіруч, підемо всі підемо!". Водночас тут наголошувалося: "Чи ворог той в кашкеті лиш, чи ворог той в шоломі, ми панувать їм не дамо у нашім власнім домі!" Очевидно, що цими словами автор хотів показати ставлення стрілецтва як до більшовиків ("ворог той в кашкеті"), так і до австро-німецького війська ("ворог той в шоломі"), яке прийшло в Україну не так для її захисту, як для задоволення власних інтересів. А слова "ми панувать їм не дамо у нашім власнім домі" — переконливо засвідчують, чим була для УСС-ів Українська Народна Республіка. Але чи не найкращим підтвердженням останнього була напружена праця стрільців на благо молодої держави. В таких умовах було не до пісень, а тому в Наддніпрянщині постала тільки одна пісня — "Мав я раз дівчиноньку", автором якої був Роман Купчинський. Згодом, після переїзду усусів з Великої України на Буковину, той же Купчинський написав ще одну пісню, що називалася "Як стрільці йшли з України". В ній відчувається туга за тими часами, які стрільці пережили в Наддніпрянщині.

Loading...

 
 

Цікаве