WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Аналізуючи поетичний доробок Українських Січових Стрільців, слід пам'ятати, що він творився у фронтових умовах, нерідко в проміжках між боями, а тому не завжди вдавалося й не завжди була можливість до кінця відшліфувати ту чи іншу строфу та надати їй відповідного звучання. Але не це головне в даному випадку, бо тут поезія, поряд з іншими жанрами стрілецької творчості, є насамперед свiдченням тих думок, настроїв і почувань, якi панували в стрiлецькому середовищi й які давали натхнення як для музи, так і для боротьби. Зміст віршів воєнного часу, написаних УСС-ми, свідчить, що їх головними темами були доля України та її народу, сподiвання на краще майбутнє, мету якого Антін Лотоцький визначив ще в 1915 р. так:

До Свiтла, до Сонця, до Правди, до Волi,

До щастя святої Краси.67

Це сподiвання не було пасивним:

Ми першi в бiй за волю йдем!

— наголошував Микола Угрин-Безгрiшний у "Гiмнi УСС"68. Його пiдтримував Роман Купчинський:

За рiдний край, за нарiд свiй,

За долю України.

Ми йдемо в бiй, ми йдемо в бiй,

Крiзь згарища, руїни...69

Такi ж мотиви звучать у поетичних рядках Левка Лепкого, Грицька Труха та iнших70. Водночас, виступаючи на боротьбу за волю України, стрiлецькi поети нiби кладуть на УСС благословення "Могучого Духу Мазепи", звертаються до "орлiв Запорожа", згадують "дружини Данила"71 i цим немовби черпають сили для новiтнього українського вiйська в героїчнiй минувшинi України.

З великою повагою стрільці ставилися до власного народу, вважаючи, що тільки його сила й енергія дадуть змогу вибороти Україні волю, а причину тодішнього уярмленого становища вони вбачали в тому, що:

Пригасла в нас віра у силу Народа,

Зневіра й знемога обняла всіх враз.72

Але для того, щоб народ піднявся на боротьбу, потрібна була напружена праця серед нього й Іван Балюк закликав у своєму вірші:

Іди, веди їх, зітри сльози,

Кинь світло в душі їх...

Скажи, що зійде ясне сонце,

Що спадуть пута з них.73

Відчувається в поетичних мотивах стрілецтва й глибоке співчуття до своїх земляків, що перенесли багато мук і принижень.

Розбилось серце вкрай. Ридають стони

Сирітських сліз, скиглить скрик потерчати.

І грають, гей, як зично грають дзвони!

В'ялого листя шепіт... Похорони

Зганьбленого мадярами дівчати...74

— так висловив Василь Бобинський свій біль за наругу австро-мадярських вояків над українцями Галичини в 1914 р.

Зі щирою радiстю та натхненням зустрiли Українські Січові Стрільці звiстки про революцiйнi подiї у Надднiпрянщинi. Цi настрої вiдбились i в поетичних рядках. Так, Роман Купчинський, нiби ще не вiрячи, що здiйснюється заповiтна мрiя, писав:

I шепчуть спрагненi уста:

"Христос воскрес!"

Невже? Невже ж?75

Гуртом в ряди! Борня кипить

За волю й славу України...

— закликав Микола Угрин-Безгрiшний i далi продовжував:

Тепер настав пригожий час

Прогнать розбiйникiв iз хати —

Засяло сонiчко й для нас.

Свiй хлiб собi будем збирати.76

Такi ж мотиви звучали i в тодiшнiй поезiї Василя Бобинського, Антона Лотоцького, Грицька Труха та iнших авторiв77.

Багато стрілецьких поезій було присвячено полеглим усусам. Про це писали Роман Купчинський, Левко Лепкий, Василь Бобинський, Микола Голубець, Юрій Шкрумеляк, Юліан Назарак і навіть архикнязь Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний). Останній в збірці "Минають дні", що вийшла в 1921 р., зокрема, писав:

До зброї! До зброї, стрільці!

Товаришів рідних згадайте,

Що мріють про волю в холодній землі, —

Всі сили до бою з'єднайте!78

У 1917 р., наче підбиваючи пiдсумки дотеперiшньої боротьби Українських Січових Стрільців, Роман Купчинський, звертаючись до своїх однополчан, наголошував:

Та кров неповинна i Вашi терпiння

Не пропадуть марно, як цвiт у непогоду,

Бо виростуть з того новi поколiння,

Що виборють волю для свого народу...79

Невдовзi вiн продовжив думку:

Тi тисяч-тисячi могил,

Тi тисяч-тисячi калiк

Все виплатиться згодом!

Iз них народ вогонь до жил

Зачерпуватиме повiк,

Бо став вiд них народом.80

Особливе мiсце в середовищi УСС займала стрiлецька пiсня, в якiй чи не найбiльше вiдтворенi всi тi прагнення й iдеї, що ними жило стрiлецтво. Вважаючи себе духовними спадкоємцями кращих традицій українського війська, зокрема запорізького козацтва, Українські Січові Стрільці перейняли від нього і українську пісню, яка стала невід'ємною частиною їхнього життя. Юнацький максималізм та щирі патріотичні почуття новітнього українського вояка, його радість і горе дуже часто знаходили свій вияв у пісні. Спочатку це була народна пісня зі всіх куточків української землі, а згодом і власна, створена в стрілецькому середовищі. "Стрілець і пісня, — зауважував підхорунжий Юрко Шкрумеляк, — то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття"81. "Якби не пісня, були би ми подуріли, а так зійшлися на хвильку, заспівали і лекше стало..."82 — продовжував попередню думку підхорунжий Михайло Гайворонський.

Творення стрілецьких пісень нерідко зумовлювали реальні події, факти, імена, випадки з життя. Схвилювавши кого-небудь зі стрілецьких піснярів, вони ставали темами поетичного оспівування, водночас передаючи майбутнім поколінням "живі спогади про славне минуле стрілецтва, про бої, смерть та любов, про геройство й жертви, про веселі й сумні переживання товаришів зброї"83. Пісня завжди означала для українців щось більше ніж тільки пісня. Вона була водночас історією й ідеологією, невиплаканою тугою й вірою в краще майбутнє. Недаремно ж підхорунжий Роман Купчинський у своїй "Оді до пісні" писав:

Пісне! Велична, рідна пісне!

В тобі є все: і древня наша слава,

Володимира хист, і мудрість Ярослава,

І наших прабатьків ворогування злісне,

І Богдана розвага,

І Богуна відвага,

І Дорошенка ум, і хитрощі Мазепи,

І гомін гір,

І блиски зір,

І шум лісів, і розговори степу...84

Багато з цих рис поєднувалися й в стрілецькій пісні, яка служила не тільки мистецько-культурним потребам усусів, але також стала прекрасним висловом їх ідейного спрямування.

На війну йшли Українські Січові Стрільці під звуки старих козацьких та новітніх січових і патріотичних пісень. Найпопулярнішими серед них в цей час були: "Ще не вмерла Україна", що виконувалася у найбільш урочисті моменти, "Ой з-за гори чорна хмара встала" (перероблена на стрілецький манер), "Гей на горі там женці жнуть", "Ми гайдамаки", "Не пора", "Стій, царю, стій", "Ой у лузі червона калина" та інші.

Щодо останньої з них, то можна стверджувати, що вона стала першою стрілецькою піснею. Основою для її написання були слова, взяті з історичної пісні часів Хмельниччини "Розлилися круті бережечки", яка мала свою давню оригінальну мелодію. Нову мелодію пісні, що стала називатися вже "Ой у лузі червона калина", дещо переробивши її текст, створив режисер українського театру, поет Степан Чарнецький до драми Василя Пачовського "Сонце Руїни", яку вперше ставив український театр в Самборі в січні 1914 р.85 Далі ця пісня, чи, власне, перша її строфа, разом із чортківськими сотнями УСС з'явилася в Стрию, де збиралися стрільці-добровольці86. Тут четар УСС Гриць Трух до першої "історичної" строфи, за його спогадами, "склав іще три нові додаткові строфки, що разом створили ту славну "Червону Калину"87. Вже незабаром ця пісня стала найулюбленішою в стрілецькому середовищі, була його гімном та символом визвольної боротьби українського народу.

З переїздом Українських Січових Стрільців у Закарпаття, разом із ними вирушила й пісня, яка, поруч з народними та січово-патріотичними шатами, починає потрохи приміряти і стрілецький однострій. Так поступово з'являється питома стрілецька пісня, що протягом всього бойового шляху стрільців була їм надійною опорою та розрадою. На перших порах вона виступає досить несміливо, часом без зазначення авторів, нерідко з запозиченою мелодією, але власним стрілецьким текстом та стрілецькою тематикою. Були випадки, коли до вже існуючої пісні додавалися нові стрілецькі слова, як це сталося з "Червоною калиною". Вже по дорозі зі Стрия до Страбичева постають слова нової жартівливої пісні "Гей ви, хлопці молодії...", яку склали стрільці під керівництвом сотника Клима Гутковського на угорську мелодію88. У ній відчувається прагнення до боротьби з ворогом та юнацька безтурботність.

Loading...

 
 

Цікаве