WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Культурно-просвітницька діяльність yкраїнських cічових стрільців у роки першої світової війни - Реферат

Стрільці ставали бажаними гостями всюди, де б не появилися, і завжди їх приймало українське громадянство як своїх захисників і друзів. Тому не дивно, що до тих мiсць, де перебували частини леґіону, селяни приносили i привозили харчi, вiдмовляючись вiд будь-якої плати за них, а стрiльцiв радо і гостинно приймали чи не в кожнiй українськiй родинi278. Нерідко місцеве українство для ближчого знайомства з УСС-ми влаштовувало спільні вечірки та екскурсії історичними місцями Наддніпрянщини, зокрема, на Хортицю. Стрільці також неодноразово бували в садибі Івана Карпенка-Карого, де їх з надзвичайною щирістю зустрічала вдова письменника — Софія Тобілевич. Декільком з них вдалося навіть побувати в Катеринославському історичному музеї і послухати розповідь видатного дослідника українського козацтва Дмитра Яворницького279. Траплялися в Надднiпрянщинi й випадки, коли УСС одружувалися з мiсцевими дiвчатами280. Такі ж щирi та приятельськi стосунки склалися у стрiльцiв i з представниками українського вiйська, зокрема iз Запорiзькою дивiзiєю генерала Натiєва та вiддiлом Вiльного козацтва пiд командуванням отамана Олiфера281. Усі ці факти підкреслювали духовне єднання двох частин України.

Але явнi симпатiї стрiлецтва до iнтересiв Української держави, його енергiйна та широка культурно-просвiтня й агiтацiйна дiяльнiсть не могли залишитися поза увагою австрiйського командування. Стрiлецька праця не завжди подобалася i деяким мiсцевим гетьманським урядовцям, для яких українська нацiональна iдея була чужою. До Вiдня, Берлiна, Києва та мiсцевого австрiйського командування посипалися сотнi доносiв і скарг на УСС. Їх звинувачували в пiдбурюваннi селян проти окупацiйних вiйськ, пiдтримцi повстанцiв тощо282. Наслiдком цих доносiв стала лiквiдацiя комiсарiату УСС у Кам'янцi-Подiльському, а також арешти і суди над десятками представникiв УСС283 — до гiршого не дiйшло тiльки завдяки заступництву архикнязя Вiльгельма. Але чим далi, то все бiльше австрiйська влада почала пересвiдчуватися, що стрiльцi просто iгнорують її, вiдмовляючись карати повстанцiв, встановлюючи з ними зв'язки, ведучи активну пропаганду в українських iнтересах. Тому було вирiшено перевести їх в iнше мiсце. Цього разу не допомiг i Вiльгельм Габсбурґ, зростаюча популярнiсть якого серед українцiв непокоїла нiмцiв і гетьмана284. Пiсля сердечних прощань iз надднiпрянцями285, леґіон УСС у першiй половинi жовтня 1918 р. перебрався на Буковину, де розпочав безпосередню підготовку до вирішальних змагань на західноукраїнських землях.

Отже, маючи основною метою виборення української державностi, УСС ретельно i цiлеспрямовано до цього готувалися. Вони старалися насамперед органiзувати своє внутрiшнє життя так, щоб незважаючи на всi воєннi перешкоди, виконувати нацiональні завдання. Головними з них були: формування нацiонально-визвольної iдеологiї та пiдготовка до вирiшальних подiй, праця над поглибленням нацiональної свiдомостi українського народу й залишення матерiальних і духовних пам'яток i традицiй про свою боротьбу, якi б, у випадку невдачi тодiшнiх змагань, стали орiєнтирами в побудовi Української держави для майбутнiх поколiнь. Основною передумовою вирiшення цих завдань було виховання освiченого, нацiонально свiдомого УСС, який зумiв би їх осягнути. Тому в леґіонi практично протягом усього часу його iснування дiяв ряд iнституцiй, створених для ознайомлення стрiльцiв, головним чином стрiлецьких новобранцiв, iз їх завданнями у вiйнi, з основами стрiлецької iдеологiї, а також для пiдвищення освiтнього рiвня стрiлецтва та пiдготовки його до пiслявоєнної громадської дiяльностi. З цiєю ж метою в леґіонi досить непогано, як на фронтовi умови, функцiонувала лiтературно-видавнича справа, з допомогою якої практично все стрiлецтво мало змогу ознайомитися з передовою нацiонально-полiтичною думкою, обговорити її та виробити єдинi пiдходи до вирiшення тих чи iнших проблем.

Добре розумiючи, що запорукою успiшної реалiзацiї нацiонально-державницької iдеї можуть бути тiльки сили власного народу, Українські Січові Стрільці, поряд iз самоосвiтою та самовдосконаленням, придiляли величезну увагу й нацiонально-освiдомлюючiй і просвiтницькiй працi серед широких кiл української громадськостi — як у Галичинi, так i в Закарпаттi, на Волинi i навiть у Надднiпрянщинi, — щоб допомогти населенню швидше усвiдомити свої сили та шляхи, якими можна було б досягти людського iснування та гiдного мiсця в iсторiї.

Вже з 1914 р. передова частина стрiлецтва вела роз'яснювальну роботу серед українцiв у мiсцях свого постою, залучала їх до спiльних манiфестацiй, допомагала в створеннi рiзноманiтних нацiональних iнституцiй, зокрема, читалень, товариств "Просвiти", господарських органiзацiй тощо. Свiдченням того, що Українські Січові Стрільці працювали й на перспективу, було відкриття і пiдтримка ними українських шкіл.

Важливе значення для поширення та пропаганди нацiонально-державницьких поглядiв мала й культурно-мистецька дiяльнiсть УСС. Нерiдко саме завдяки стрiлецьким пiсням, музицi, виставам тощо українське населення того чи iншого краю вперше ознайомлювалося з iдеєю української державностi, дiзнавалося правду про свою минувшину, задумувалося над майбутнiм. Доступнiсть цих жанрiв давала змогу охопити ними якнайширшi кола українства вiд Закарпаття до Надднiпрянщини, а тематика та форми подачi сприяли проникненню стрiлецьких iдей у глибини української душi.

Пiдсумовуючи, слiд зазначити, що вся та дiяльнiсть, яку Українські Січові Стрільці проводили протягом 1914–1918 рр. — як у стрiлецькому леґіонi, так i поза ним — була пiдпорядкована єдинiй метi: виборенню самостiйної соборної Української держави. Форми цiєї дiяльностi були рiзноманiтними, i серед них одне з чiльних мiсць займала культурно-мистецька та просвiтницька праця стрiлецтва. Це пiдтвердила визвольна боротьба — як тодi, так i згодом — аж до виборення Україною незалежностi в 1991 р.

[1] Центральний Державний архiв вищих органiв влади та управлiння (далi: ЦДАВОВУ) України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 22, арк. 40 зв.; Українськi Сiчовi Стрiльцi 1914–1920 / За ред. Б.Гнаткевича. – Репринт. відтворення з вид. 1935 р. – Львiв: Слово, 1991. – С. 103.

[2] Центральний державний історичний архів (далі: ЦДІА) України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 26; За волю України: Історичний збірник УСС. 1914–1964. / За ред. С.Рiпецького. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. – С. 242.

[3] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 360, оп. 1, спр. 13, арк. 11; ф. 353 т, оп. 1, спр. 74, арк. 25; ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т., оп. 1, спр. 23, арк. 49.

[4] Гiрняк Н. Органiзацiя i духовий рiст Українських Сiчових Стрiльцiв. – Фiладельфiя: Америка, 1955. – С. 78; Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин. – Нью-Йорк: Червона калина, 1956. – С. 100; Думiн О. Історія Леґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918. // Дзвiн. – 1993. – № 2-3. – С. 140.

[5] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 25-26.

[6] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 3; Українськi Сiчовi Стрiльцi 1914–1920... – С. 105.

[7] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 8, арк. 1, спр. 14, арк. 8-9; Гiрняк Н. Органiзацiя i духовий рiст Українських Сiчових Стрiльцiв... – С. 26.

[8] ЦДІА України у м.Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 1-2; За волю України... – С. 381-382; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. – 1993. – № 2-3. – С. 138.

[9] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 31.

[10] Граничка Л. Як я був усусусом. Як писався лiтопис проф. Боберського // Літопис Червоної Калини. – 1929. – № 3. – С. 13.

[11] Львiвська наукова бiблiотека iм. В.Стефаника НАН України (далi: ЛНБ НАН України), вiд. рукописiв, ф. 9, од. зб.4389; ЦДIА України у м. Львовi, ф. 360, оп. 1, спр. 13, арк. 4 зв. – 5; ф. 353 т, оп. 1, спр. 8, арк. 1.

[12] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т., оп. 1, спр. 14, арк. 9; Дiло. – 1916. – № 233, 237.

[13] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т., оп. 1, спр. 225, арк. 5-6, спр. 7, арк. 31; Лотоцький А. Як дiйсно було з проводом Пресової Кватири УСС // Літопис Червоної Калини. – 1937. – № 4. – С. 7.

[14] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 8, арк. 3-5.

[15] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 32, спр. 12, арк. 9; Яцків М. До історії Коша У.С. В. // Тим, що впали. Літературно-мистецький збірник. Кн. 1 / Зложив М.Голубець, украсив І.Іванець. – Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС в поли. – Львів, 1917. – С. 97-98.

[16] ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 15 зв. – 16; ф. 4465 т, оп. 1, спр. 27, арк. 2, 18; спр. 22, арк. 39; ЛНБ НАН України, вiд. рукописiв, ф. 9, од. зб.1416; ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 1.

Loading...

 
 

Цікаве