WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки - Реферат

Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки - Реферат

Вбиваються і лицарі, і коні,

на гору добуваючись, і кров

червоними стрічками обвиває

підгір'я... [1, 6, 81]

Зазвичай некрофільні орієнтації, вказував Е.Фромм, найвиразніше проявляються у снах людини. В них мають місце вбивства, кров, трупи...[4, 33] Ці слова відомого філософа цілком можуть стосуватися і донни Анни. Некрофільною є і її установка на силу та владу. "...В кінцевому підсумку всяка сила грунтується на владі вбивати" [4, 32], — зазначав Е.Фромм. Голос Танатоса все гучніше й гучніше зве жінку від життя у "камінне царство" чи "літосферу", за А.Войтюком. Анна сповна реалізує свою владу вбивати: руками "лицаря волі" зводить зі світу чоловіка, а згодом і "Дон Жуан застигає, поражений смертельним остовпінням. Донна Анна скрикує і падає ницьма додолу до ніг командорові" [1, 6, 162]. Воістину точним і проникливим було передбачення:

...знає камінь, що танок свавільний

скінчить навіки хвиля — коло нього. [1, 6, 111]

Прагнення піднятися на вищий щабель у соціальній ієрархії за допомогою вигідного шлюбу з Командором призводить донну Анну до моральної деградації та втрати нею власної самоідентичності. "Я бачу, ви справді камінь, без душі, без серця", — говорить про неї одвічний жіночий спокусник. Таким чином, Анна, яка раніше так насміхалася з "камінності" свого нареченого, називаючи його "камінною горою", тепер і сама перетворилася в камінь.

"Дон Хуан, — як зазначав Хосе Ортега-і-Гасет, — бунтує проти моралі, бо перед тим мораль повстала проти життя. Дон Хуан міг би скоритися лиш такій етиці, котра б мала за найпершу норму повноту життя. Але це означає нову культуру — біологічну. Чистий розум має поступитися владою життьовому розумові" [5, 345-346]. Лесин же персонаж стає жертвою свого "життьового розуму", якісно перероджується під впливом донни Анни, скочуючись в безодню мертвотної камінності.

Якщо раніше Дон Жуан був у перманентних пошуках жіночого ідеалу — Ewigweibliche, даруючи жертвам своєї любові

...теє все,

що лиш вони могли змістити: мрію,

коротку хвилю щастя і порив, [1, 6, 116]

то донні Анні він вперше зробить таке не характерне для себе признання:

Ви мов не жінка,

і чари ваші більші від жіночих! [1, 6, 161]

Ось такий він — перший крок у бік "камінного царства"! Згодом донна Анна поставить гамлетівське питання цілком конкретно, в фроммівській інтерпретації, і Дон Жуан відповість "to have":

Се правда, що мені її (крові. — А.К.) боятись?

Чому мені не взять сього плаща?

Адже я цілий спадок забираю.

Вже ж я господар буду сьому дому! [1, 6, 161]

Зі зміною ціннісних орієнтирів Дон Жуан заперечує себе і гине. "Переродження Дон Жуана підкреслюється змінами в його мові. Палкі розмови про волю змінюються короткими репліками, стверджувальні й окличні речення – питальними" [6, 252].

І лише Командор та Долорес лишаються вірні самі собі. Він — типова людина ("скоріше символ") своєї епохи. "Середньовічний традиціоналізм, — зазначає А.Гуревич, — не просто консерватизм і влада звички. В установці на старовину вбачали особливу доблесть, саме старе володіло моральною вартістю" [7, 182-183]. Статичність, камінність Командорової натури — найяскравіша риса середньовічного мислення. Він ревно дотримується давніх звичаїв, постійно пильнує "не тільки честі, але й вимог найменших етикети, щонайдрібніших" [1, 6,126]. "Командор і по смерті зостається господарем становища, бо суспільний, життєвий устрій склався за його бажаннями і в його власних інтересах" [8, 45], – слушно відзначає В.Агеєва.

Зберігає самототожність і Долорес. "Се тип мучениці прирожденної, що все мусить гинути розп'ята на хресті, хоч би мала сама себе на той хрест прибити, коли бракує для того катівських рук. Якби не було Дон Жуана, то знайшлось би щось інше, для чого вона б "душу розп'яла і заколола серце"..." [1, 12, 462], — так характеризувала свою героїню Леся Українка, якій дуже імпонувала "ніжноуперта вдача Долорес". Безперечно, ця симпатія авторки до своєї героїні пояснюється спорідненістю їх душ, спільністю життєвих установок та орієнтирів. У листі до А.Ю.Кримського від 27 жовтня 1911 року Леся Українка так характеризувала саму себе: "Я людина еластично-уперта(таких багато між жіноцтвом), скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі "трагічний світогляд", а він такий добрий для гарту" [1, 12, 371-372]. Подібність справді вражаюча: "ніжноуперта вдача Долорес" – "еластично-уперта" авторки "Камінного господаря"! Вісьмома роками раніше письменниця залишила свідчення і про свою жертовність: "...я так само не вмію ніким ні для кого жертвувати, хіба що собою, своїм власним життям..." (Виділено Лесею Українкою. – А.К. Лист до матері від 19 листопада 1903 року) [1, 12, 91].

Жертвує собою і героїня Лесі Українки, здобуваючи для Дон Жуана королівське прощення і папську буллу. Хоча, власне, робить це не стільки для того, щоб повернути йому попередній соціальний статус, скільки в марному сподіванні на духовне зростання свого коханого.

Я щаслива,

що я душею викупляю душу,

не кожна жінка має сеє щастя.

Святий отець нам душу визволяє

Від кар пекельних через те, що я

Взяла на себе каяться довічно

За ваші всі гріхи,[1, 6, 118] –

говорить дівчина. Жертва, на жаль, виявилася марною. Однак фізичні приниження, через які пройшла Долорес, підносять її в духовному плані на найвищі вершини людського духу. Воістину бо сказано: "Хто дбатиме зберегти свою душу, – той погубить її, а коли хто погубить, – той оживить її" (Лука 17,33).

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що проблема самототожності, вірності самому собі — одна з головних у драмі Лесі Українки "Камінний господар". Одні герої твору в погоні за владою та привілеями морально деградують, інші, жертвуючи собою, духовно вивищуються.

Література

  1. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. – К., 1975-1979.

  2. Костенко Анатоль. Леся Українка: Художньо-документальна біографія. – К., 1985. – 393 с.

  3. Войтюк А. Блакитна троянда // Войтюк А. Корифеї рідного слова: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. – Дрогобич, 1991. – С.20–28.

  4. Фромм Эрих. Душа человека. – М., 1992.

  5. Ортега-і-Гасет Хосе. Тема нашої доби // Ортега-і-Гасет Хосе. Вибрані твори. – К., 1994.

  6. Савельєва Єлизавета. Образ Долорес в драмі Лесі Українки "Камінний господар" // Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. – К., 1960. – Т.3. – С.242-254.

  7. Гуревич А.Я. Категории средневековой культури. – М., 1984. – 350 с.

  8. Агєєва Віра. Чому торжествує Камінний господар? // Слово і час. – 1996. – № 8-9..

  9. Біблія.

Loading...

 
 

Цікаве