WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Особливості поетичної творчості Григора Лужницького - Реферат

Особливості поетичної творчості Григора Лужницького - Реферат

Смерть у поезії "Сумнів" є точкою зіткнення двох площин: профанної і сакральної, перехід з одного часового виміру в інший, від хаосу до впорядкованості. Діади і протилежності характерні для буття людини. Антитеза знайшла свій вияв в уявленнях про полярність людської природи. В оцінці ліричним героєм смерті домінує не трагедійний кінець, а прямування до абсолюту. Сакральне виступає символом істиного життя, яке не підвладне часу. Християнські символи вказують на транстемпоральність буття, входження у вимір "наскрізного". Вони слугують своєрідним опертям у пошуку сутнісного, актуалізовують біблійний контекст. Запитальна конструкція ("Я – сам один?"), якою закінчується вірш, передає спосіб думання, пошук питомих істин.

Ціннісне осердя поетичних творів Григора Лужницького становлять глибокі роздуми про призначення людини на землі. Письменник часто вдається до творення дихотомій земного і небесного, тимчасового і вічного. У просторовій, часовій площинах це символізує хрест, який поєднує парадигматичну та синтагматичну вісь, вертикальний та горизонтальний просторові виміри. Хрест як символ має надзвичайно глибоку історію: завдяки "своїй геніальній простоті й універсальності, цей символ може означувати буквально все: життя, смерть і безсмертя,... Бога-вседержителя і бога земного, вертикаль і горизонталь, взаємопроникнення часу та простору", – відзначає Анатолій Ткаченко15. Проте творення того чи іншого образу залежить від вибору домінат:

У шовку, багрі хрест горів,

болючим зором вниз глядів,

в тишу гробів...

"На чорних раменах хреста..."

Образ світу у цій поезії витворюється через мікрообраз роздоріжжя, відгомони якого знаходимо у міфології та фольклорі, зокрема в казках. Відбувається поділ на праве – ліве, горизонтальне – вертикальне. Цей простір "хрестоподібний", ускладнений перешкодами (гори, яри, ріки), постійними перепадами (підйом, падіння, крутий поворот). Вибір робить душа. Вона вибирає сутнісне, відкидаючи несправжнє, дочасне:

Іде у тінях піль, ланів

моя душа...

Іде самітна і сумна...

На роздоріжжу двох шляхів,

під тихим взором згаслих снів

Схилилася вона

на чорні рамена хреста...

"На чорних раменах хреста..."

Мікрообраз роздоріжжя знаходимо в інших віршах:

І тихо вниз схилилась голова,

урвався сміх...

На роздоріжжю плакала душа.

... йшов сніг...

"Уривок"

"Роздоріжжя" існує і в емоційному, душевному світі людини. Воно є символом необхідності світопізнання і самопізнання. Григор Лужницький "гостро відчуває екзистенціальну самотність людини та абсурдність людського буття", – стверджує Леонід Рудницький16.

Філософське осмислення буття Григором Лужницьким часто пов'язане з певними відтінками та кольоровими гамами. Життя людини письменник називає сірою тінню. Цей образ є наскрізним. Тінь – це щось без субстанції, неживе, незважаючи на те, що переміщається у просторі, дещо несправжнє, несподівано з'являється і раптово зникає. Людина, яка не пізнала істини, а відтак не знайшла сенсу життя, – тінь, "сліпа істота". Епітет "сліпий" вказує на постать блукаючу, неодухотворену. У зв'язку з кольористикою знову виринає мотив смерті, яка Григором Лужницьким розглядається у глобальних вимірах. Образ "сірої тіні" стає центральним. Поет вказує на абсурдність земного буття. Епітет "сліпий" окреслює природу людини:

Я – сміх! Я скаменілий сміх

сліпих істот...

Котрі скитаються бліді

і падають на грудь землі,

несучи скарги для Висот –

Я – сміх сліпих істот...

"Я – тінь..."

У даному випадку лексема "Висоти" осмислюється як власна назва. Вона може асоціюватися з Абсолютом, Богом, який залишається непізнаним "сліпими істотами". Поет, якщо не розуміє, то хоча би відчуває більше. "Емоціо" у даному випадку може бути значно ефективнішим, аніж "раціо". Такі настрої письменника літературознавці пов'язують із тим, що у молоді роки поет зазнав впливів естетики декадансу та символізму, і відзначають, що у збірці "Вечірні смутки" домінуючими є настрої туги, болю суму і терпіння. Багато поезій письменника побудовані у вигляді спогадів. Деякі твори нагадують вірші-медитації.

Григор Лужницький займався і перекладацькою діяльністю. Твори, які письменник вибирав для перекладів, стилістично і настроєво близькі до його оригінальних поезій:

Я – б покликав тебе – та не вмію назвать,

Я – б по тебе післав – та боюся післать,

Я – б до тебе пішов – та незнаний цей шлях,

Якби стежку знайшов – то б стемніло в очах.

Т.Сологубъ. Переклав Меріям17

Критики по-різному відгукувалися на поетичну спадщину Григора Лужницького. Але навіть Василь Бобинський, який називав вірші письменника виливанням "струйкою жалів" "Самозакоханої душеньки", до їх позитивів все ж відносив дбайливість автора про культуру слова18. Поезії Григора Лужницького музичні, зі строгою поетичною формою, багатою і насиченою кольоровою гамою. Вони "віддзеркалюють світогляд автора, його візії минулого, сучасного й майбутнього"19. Сприйняття часових вимірів, простору пов'язане з релігійними поглядами письменника. Він шукав той божествений стан, у якому час не існує, а панує тільки сучасне – вічне. Для цього поет часто вдавався до узагальнень, на які вказують ключові образи, що сприяли "самозростанню" змісту завдяки поєднанню конкретного і символічного. Ключові образи стали виразниками концептів буття, увібрали в себе сенсожиттєві значення. На думку літературознавців, лірика Григора Лужницького вирізнялася з-поміж поетичних творів інших "лоґосівців" найбільшою зрілістю з ідейного та естетичного поглядів20. Поезію цього автора можна вважати філософською ("філософська лірика засадово завжди роздум, ланка умовиводів, що відводять до певного висновку"21).

Хоча поезія була тільки раннім етапом творчого шляху Григора Лужницького, вона стала для письменника засобом самоаналізу, пізнання, усвідомлення завдань, покладених на нього як на митця, громадянина, а відтак перехідною ланкою до подальшої творчості.

Література:

  1. Поступ. Студентський вісник. – Львів, 1925. – Ч. 1-2. – С. 29.

  2. Ільницький М. Від "Молодої Музи" до "Празької школи". – Львів, 1995. – С. 111.

  3. Рудницький Л. Поезія Григора Меріяма-Лужницького // Записки НТШ. Том ССХХІХ. Праці філологічної секції. – Львів, 1995. – С. 155.

  4. Коструба Т. Огляд української літератури в 1918-1938 рр. // Життя і слово. – 1948. – Ч. 2. – С. 121.

  5. Поступ. Студентський вісник. – Львів, 1925. – Ч. 1-2. – С. 242.

  6. Збірник праць і матеріалів на пошану Григорія Лужницького (1903-1990). – Записки НТШ. Праці філологічної секції. – Т. ССХІІ. – Львів-Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1996. – С. 242.

  7. Грицков'ян Я. Українські католицькі письменники міжвоєнного двадцятиліття: група "Логос" // Записки НТШ. Праці філософської секції. – Т. ССХХІХ. – Львів, 1995. – С. 174.

  8. Збірник праць і матеріалів на пошану Григорія Лужницького (1903-1990). – Записки НТШ. Праці філологічної секції. – Т. ССХІІ. – Львів-Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1996. – С. 242.

  9. Лужницький Г. Нарис сучасної галицької поезії // Терем. – Вворен-Мічиган, 1984. – Ч. 9. – С. 61.

  10. Євшан М. Суспільний і артистичний елемент в творчости // ЛНВ. – 1911. – Т. 53. – С. 550.

  11. Франко І. Зібрання творів у 50 т. – Т. 29. – К., 1981. – С. 121.

  12. Коструба Т. Огляд української літератури в 1918-1938 рр. // Життя і слово. – 1948. – Ч. 2. – С. 121.

  13. Слово Благовісту. Українська релігійна поезія // Упорядник і автор пердмови Т.Салига. – Львів, 1999. – С. 358.

  14. Там само. – С. 358.

  15. Біблія і культура. – Чернівці, 2000. – Випуск 1. – С. 127.

  16. Рудницький Л. Поезія Григора Меріяма-Лужницького // Записки НТШ. Том ССХХІХ. Праці філологічної секції. – Львів, 1995. – С. 155.

  17. Поступ. Студентський вісник. – Львів, 1925. – Ч. 1-2. – С. 262.

  18. Бобинський В. Орест Петрійчук. Про те, що люблю я. Еротики; Степан Семчук. Метеори. Поезії; Меріям. Вранішні смутки. Настрої // Бобинський В. Гість із ночі. Поезія. Проза. Публіцистика. Літературна критика. Переклади. – К., 1990. – С. 461-462.

  19. Рудницький Л. Поезія Григора Меріяма-Лужницького // Записки НТШ. Том ССХХІХ. Праці філологічної секції. – Львів, 1995. – С. 163.

  20. Ільницький М. Драма без катарсису. Сторінки літературного життя Львова першої половини ХХ століття. – Львів, 1999. – С. 16.

Loading...

 
 

Цікаве