WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість Василя Стефаника у франкомовній критиці ХХ століття - Реферат

Творчість Василя Стефаника у франкомовній критиці ХХ століття - Реферат

Зауважимо, що монографія Е. Крюба присвячена творчості М. Коцюбинського, а тому, щоб виявити модерні тенденції його прози, автор вдається до типологічних порівнянь з літературним надбанням митців-модерністів (Ш. Бодлера, Ж. Ренара, К. Гамсуна, Ж. Роденбаха та ін.). Зокрема, досліджуючи стилістичну своєрідність новели Коцюбинського "Що записано в книгу життя", Е. Крюба вказує на таку характерну стилістичну властивість автора, що проявилася в даному творі, як граничний лаконізм. Прагнення Коцюбинського передати всі нещастя, що панують у селянському середовищі в їх неприхованості, направляє його по шляху "до голої дійсності, до голої правди". А оскільки така літературно-естетична спрямованість, як і граничний лаконізм, властиві творчості Стефаника, Е. Крюба пропонує порівняти оповідання М. Коцюбинського з новелою покутянина "Осінь" (1899). Злиденне селянське життя, стара помираюча жінка, що просить звільнення від страждань у смерті, незадоволений розгніваний син, бо не може ні прогодувати сім'ю, ні похоронити стару матір, невинні репліки внуків, що чекають бабиної смерті з дитячою цікавістю, – такий загальний настрій новели Стефаника, що зустрічаємо і в М. Коцюбинського. Деякі деталі конфлікту і навіть окремі моменти новели "Осінь" дивно вгадуються у "Що записано в книгу життя". На основі порівняльно–типологічного аналізу обох творів Е. Крюба зауважує, що там, де Стефаник досягає бажаного ефекту короткими, але надзвичайно експресивними штрихами, Коцюбинському потрібно двічі, а то й тричі повторювати ту ж думку у різних варіаціях, щоб домогтися такого ж результату. На підтвердження своїх думок французький дослідник подає власний переклад новели "Осінь" у порівнянні з фрагментами оповідання Коцюбинського, щоб читачі самі мали змогу переконатися у стилістичній майстерності Стефаника, чим сприяє входженню твору у французьку літературу. Таким чином, дослідник вказує на зближення Коцюбинського зі Стефаником, що прагнув краще збагнути новаторські особливості його стилю, але він не досягає експресивності покутянина, оскільки ближчими для нього були імпресіоністичні тенденції.

У літературознавчій праці Е. Крюба Василь Стефаник вперше представлений як письменник-новатор з оригінальним світовідчуттям модерної епохи, глибоко обізнаним з новаторськими західноєвропейськими течіями та напрямами, близьким до угрупування "Молода Польща". Проза українського автора розглядається у контексті тогочасної доби й оцінюється передусім з погляду її мистецької вартості. На противагу радянським дослідниками Е. Крюба вважає, що модерне мистецтво, поштовхом до якого було запропоноване Бодлером гасло про повернення краси, в поєднанні з новою філософією і естетикою знайшло "майже одночасно благодатний грунт у скандинавських країнах, в Австрії і в Україні" [5, 439].

Знайомство французької громадськості з творчістю В. Стефаника розпочалось 1899 року з маленької замітки на сторінках Humanit Nouvelle й триває до сьогодні. У французькій критиці впродовж століття вказувалось передусім на новаторські риси новелістики В. Стефаника, що відповідали тогочасному розвитку західноєвропейської літератури. Критики-перекладачі намагались підкреслити у своїх рецензіях особливості стильової манери, композиційної техніки українського автора у порівнянні з його європейськими попередниками та сучасниками, художником – фламандцем Теньє, романтиком – парнасцем Т. Готьє, предтечею модернізму – Ш. Бодлером, а також подаючи на розсуд читачів власні переклади його творів.

Прижиттєві переклади новел В. Стефаника, як і відгуки про його творчість у франкомовній пресі, в цілому слід розглядати в руслі зовнішніх міжлітературних зв'язків, тому що метою перекладачів і рецензентів було знайомство франкомовних читачів Західної Європи з оригінальною творчістю українського новеліста. Водночас публікації перекладів і критичних оцінок творчості В. Стефаника на сторінках зарубіжних видань свідчать про суголосність його літературного доробку з розвитком західноєвропейського літературного процесу, що дає підстави включити його у загальний міжлітературний контекст, у якому творчість кожного оригінального самобутнього письменника як представника національної літератури іманентно становить його складову частину.

Література:

  1. Лист М. Шеліги до І. Франка.– Рукопсний відділ Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, ф.3, №1635,с.357

  2. Наливайко Д. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ – ХУІІІ ст. – К.: Основи. – 1998. – 578с.

  3. Пащенко В., Рягузова Г. Українсько-французькі літературні взаємини. – У кн.: Українська література в загальнослов`янському і світовому літературному контексті. – Т.3, – С. 155-184.

4.Стефаник В. Твори в 3-х т. – К.: Вид-во АН УРСР, 1948-1954

5.Kruba E. Mychajlo Kocjubynskyj et la prose ukrainienne de son temps. – Lille, – 1982, – 780 p.

6.Stfanyk V. Le voleur// Les milles nouvelles nouvelles.- Paris, - 1912, № 25.

7.Stfanyk V. Crpuscule // La Rеvue Ukrainienne. – Lausanne, Suisse, 1915, № 1, – p. 24-27.

Loading...

 
 

Цікаве