WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Новаторські західноєвропейські літературні напрями та течії у творчій рецепції Василя Стефаника - Реферат

Новаторські західноєвропейські літературні напрями та течії у творчій рецепції Василя Стефаника - Реферат

Реферат на тему:

Новаторські західноєвропейські літературні напрями та течії у творчій рецепції Василя Стефаника

Формування творчого світогляду Василя Стефаника відбувалося на зламі двох століть. Кожна епоха диктує свої провідні ідеї, концепції, погляд на світ і людину. Характерною особливістю кожного fin de sicle є типове світовідчуття, яке передбачає проникнення в минулі 100 років, їхню оцінку, а часом і переоцінку.

Навчання Стефаника у Ягеллонському університеті в 1892-1900 роках припадає на той час, коли Краків був одним із осередків громадсько-культурного життя Польщі. У ньому діяло товариство студентів-українців "Академічна громада", члени якого багато читали, дискутували, прагнули бути там, де йшлося про духовність, літературу, політику. Про участь В. Стефаника у тогочасному польському житті свідчить його лист до Л. Бачинського, датований 04.12.1893р.: "Я сам жию добре [...] спасаю мир політикою, етикою (Спенсера, Дюма, Золя), бігаю по всяких "kolkach literakich"(літературних гуртках — Н.Я. ) [6; 27]. Саме у Кракові під час концерту на честь Т. Шевченка, де Стефаник виголосив вступне слово, відбулося його знайомство з подружжям Софією та Вацлавом Морачевськими, людьми високої європейської культури, всесторонньо обізнаними не лише з найновішими течіями в літературі та мистецтві, а й з глибокими знаннями наук загальноосвітнього значення: психології, політичної економії, історії, філософії, які з того часу мали на українського письменника глибокий вплив. В.Морачевський не лише відомий лікар і хімік, але й чудовий знавець літератури, мистецтва, музики. Перебуваючи тривалий час за кордоном у Швейцарії, Німеччині, Франції, досконало володіючи іноземними мовами, він був добре обізнаний із найновішими течіями в літературі та мистецтві, цікавився науками загальноосвітнього значення: психологією, політичною економією, історією, філософією. Морачевський полонив молодого студента широкою ерудицією, багатим життєвим досвідом і глибокими знаннями. Про це пише сам Стефаник у листі до свого польського товариша: "Ви мали на мене рішаючий вплив, такий, що мені дуже легонько стало жити" [6, 118], а Софія Морачевська у Стефаниковому етюді "Серце" — "Пані, що навчила мене любити Русів і правду в собі" [6, 38]. За сприянням Морачевських молодий український новеліст знайомиться з тодішніми польськими письменниками С. Пшибишевським, С. Виспянським, Я. Каспровичем, К. Тетмаєром, Вл. Орканом, що стояли на різних модерністичних позиціях і кожен з них пропагував свої власні переконання. Близький друг Стефаника, відомий український письменник Богдан Лепкий так згадував про краківський період своєї еміграції: "Мало не весь молодопольський Парнас пізнав я тоді зі Стефаником, або дякуючи йому" [4, 4]. Початкуючий новеліст цікавився тими ж питаннями, що і його польські колеги, замислюючись над причинами народження й шляхами розвитку нових течій та віянь у мистецтві.

Бурхливі зміни, пов'язані з еволюцією в суспільному житті, призвели у літературі до змагання різних тенденцій, виникнення нових форм і напрямів, зумовлених новітнім художньо-естетичним контекстом. Вільно володіючи слов'янськими мовами, а також німецькою, французькою, В.Стефаник мав змогу познайомитися з творчістю багатьох письменників із першотвору або ж у перекладах. Ще на уроках німецької літератури в дрогобицькій гімназії студенти читали в оригіналі "Марію Стюарт", "Орлеанську діву", "Вільгельма Телля" Шіллера, "Фауста" Ґете. Про обізнаність із зарубіжною літературою свідчить епістолярна спадщина. По-стефаниківському лаконічні оцінки творчого доробку того чи іншого митця, аналіз тогочасних суперечливих літературних течій засвідчують, як пильно він стежив за бурхливим розвитком західноєвропейської літератури. Відомий український художник Іван Труш, згадуючи про краківський період життя письменника, писав, що Стефаник "в часах вільних від науки фахової читає Золя, Бальзака, що знайомиться з новою модерні стичною літературою, в котрій засмакував і розганяється сам щось писати" [4, с.37]. Згадка про Еміля Золя свідчить, що українського новеліста цікавив художній метод, що базувався на позитивістській соціології Г.Спенсера – важливому чиннику формування естетики, художньої практики та "експериментальної" методології натуралізму. Е.Золя вводить у літературу соціальний роман нового типу, обстоює необхідність розкриття соціально-біологічних закономірностей буття людини. В. Стефаник розуміє, що між натуралізмом і модернізмом існує певна суперечність, що спричинює змагання різних течій і напрямів "не лиш в літературі", воно дійшло і до "штук красних і витворює символістів, імпресіоністів і ніколи, як Золя, не можна говорити, що ся борба – є борбою в жовніри хлопчиків" [6, с. 57]. Усе ж найкращі духовні надбання залишаються у мистецтві, з одного боку – Ш. Бодлер, основоположник французького символізму, з другого – Е. Золя, з його новаторською концепцією натуралізму. Стефаник виявляє широку обізнаність тогочасного європейського літературного руху. У майбутньому, вважає новеліст, не виключено повернення натуралізму, але він буде іншим від "золівського" – так як і романтизм Байрона є іншим від романтизму датського письменника, одного із попередників імпресіонізму – Якобсена. Стефаник дає належну оцінку новаторському методу Е.Золя, йому імпонує його висока майстерність, демократичний вибір тематики, використання широко популярного сьогодні в світовій літературі документалізму, хроніки, що дає можливість наблизити літературу до нагальних проблем людського суспільства. Натуралізм не виходив за рамки реалістичного зображення дійсності, але все ж це був новий напрямок, що вступав у суперечність з традиційним аналітичним дослідженням "типового героя у типових обставинах" й зосереджувався більше на індивідуальності людської особистості, хоча й детермінованої біологічними та соціальними чинниками. Проте, Стефаник визнає, що тепер усе різко змінюється, з'являються нові ідеї, "виходить Верлен і багато позолівських романтиків, що чогось ждуть і чогось надіються [...]. Се діло не маловажне; єго треба знати, як хочеться мати вікно до Європи" [6, с.57]. Так новеліст не лише декларував необхідність пізнання європейської літератури, а постійно працював над собою, щоб бути на рівні тогочасного розвитку красного письменства.

Багатим джерелом для пізнання літературного руху в Європі впродовж ІІ пол.. ХІХ ст. був "Журнал братів Гонкурів". Перебуваючи в Швейцарії, В.Морачевський мав змогу ґрунтовно ознайомитись із ним, про що писав Стефанику : "Сім томів перечитав від дошки до дошки" (лист до В.Стефаника 08.03.1896 з Цюріха). Здатність братів Гонкурів до тонкого психологічного аналізу, вміння передати читачеві співчуття до своїх героїв, а також документальна основа матеріалу привертали увагу молодого літератора: "Та ж ми нині читаєм Lenau'a , Musset'a, і Золю, і Goncourt'ів" [6, с.57]. І.Франко, М.Павлик, М.Драгоманов бачили в оригінальній манері братів Гонкурів новаторський підхід до розкриття, тогочасної дійсності, практичне впровадження права художника на зображення життя соціальних низів із позиції об'єктивності й безкомпромісної правдивості. "Правда і тільки правда – якою б гіркою і непривабливою вона не здавалася б" [7, с.34] – такою була стійка естетична позиція В.Стефаника. Краще, наполягав письменник, подавати "сирий матеріал", аніж створювати вироблені "делікатні фабрикати" та "естетичні заокруглення". Саме так відреагував український новеліст на зауваження О.Маковея щодо його перших новел, які були опубліковані в "Літературно-науковому віснику" під загальною назвою "Фотографії життя" [5, с.72-73]. Проте поява їх дала підставу І.Франку в статті "Українсько-руська література за 1899 рік" вирізнити молодого автора з-поміж інших галицьких новелістів нової школи, відводячи йому одне з чільних місць: "Його коротенькі нариси з життя сільського люду відзначаються великою простотою і тим глибоким ліризмом, якими ми так захоплюємося в Альфонса Доде" [4, с. 50].

Loading...

 
 

Цікаве