WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Шевченко Тарас Григорович - Реферат

Шевченко Тарас Григорович - Реферат

Свою Україну любіть.

Любіть її... во врем'я люте,

В остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть!

Поет почав свою творчість на засланні поезією "Думи мої, думи мої" (1847), що починається тими ж словами, що й заспів до "Кобзаря" (1840). Цим Шевченко підкреслив незмінність своєї ідейно поетичної програми та нерозривність свого зв'язку з рідним краєм і народом. Шевченкова лірика часів заслання має широкий тематично-жанровий діапазон. У ній дедалі збільшується і багатство фоніки, і кількість оригінальних тропів, і емоційна багатогранність ліричних реакцій поета. Тематично можна виділити такі групи віршів цього періоду: автобіографічна, пейзажна, побутова, політична, філософська лірика.

Собор св. Олександра в Києві (папір. акварель, 1846).

До ліричних творів автобіографічного характеру, в яких Шевченко змалював свої власні почуття, настрої й переживання, належать вірші "Мені тринадцятий минало", "А. О. Козачковському", "І виріс я на чужині", "Хіба самому написать", "І золотої й дорогої", "Лічу в неволі дні і ночі" та інші. Але й у пейзажній ліриці поет, описуючи краєвиди місцевостей, де відбував заслання, часто висловлює свої особисті настрої, думки і спогади ("Сонце заходить, гори чорніють", "І небо невмите, і заспані хвилі" та інші). Автобіографічні мотиви зустрічаються і в таких поезіях громадсько-політичного звучання, як "Сон" ("Гори мої високії") та "Якби ви знали, паничі". Багатством мотивів відзначається побутова лірика часів заслання. Тут звучать мотиви дівочих пісень і бадьорих юнацьких жартів, материнства і жіночого безталання (так званої жінки лірика Шевченка), шукання долі й нарікання на неї, смутку, розлуки й самотності. Поет часто вдається до жанру народної пісні й пісенної образності, але побутово-соціальний аспект зображення у багатьох випадках переростає в політичні узагальнення. Поетичний стиль цих творів відзначається простотою вислову, конкретною образністю й метафоричністю. Зображуваний у них світ персоніфікований (вітер шепоче, доля блукає, думи сплять, лихо сміється). Процес опрацювання фольклорного матеріалу вдосконалюється, збагачується новими формами й методами. Фолькльорні мотиви й образи набирають у Шевченка ознак нової мистецької якості. Деякі вірші Шевченко ще за його життя перейшли в народно-пісенний репертуар і стали жити самостійним життям, підлягаючи законам фольклорних творів.

Поет і на засланні продовжував плямувати в своїх творах самодержавно-кріпосницький лад та поневолення уярмлених Москвою народів. Свою політичну актуальність донині зберіг заклик Шевченка у вірші "Полякам" ("Ще як були ми козаками", 1847) до згоди й братерства українського і польського народів як рівний з рівним. У невеликій поемі "У Бога за дверима лежала сокира" (1848) Шевченко використав казахську легенду про святе дерево, щоб відтворити в алегоричних образах тяжку долю поневоленого казахського народу. Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира "Царі", одна з найзначніших політичних поезій Шевченка часів заслання (є 2 редакції твору: 1848 і 1858). Вдало поєднуючи елементи зниженого бурлескного стилю з пародійним використанням урочисто-патетичної лексики, автор створив поему, яка містила в собі заклик до революційного повалення царату:

Бодай кати їх постинали,

Отих царів, катів людських!

Своєрідне продовження мотивів поеми "Царі" зустрічається у вірші "Саул" (1860).

На засланні Шевченко написав і декілька лірично-епічних поем, що відзначаються новими формами зображення подій і свідчать про творчий розвиток поета. Героїня поеми "Княжна" — це українська Беатріче Ченчі, трагічна жертва кровомісного злочину батька. Образ дочки, збезчещеної рідним батьком, зустрічався вже в творах Шеллі, Стендаля, Дюма-батька і Словацького, але й у Шевченковій поемі "Відьма", першу редакцію якої поет написав ще перед арештом під назвою "Осика". Новий образ кріпачки-месниці Шевченко дав у поемі "Марина" (1848). Героїня поеми, ставши жертвою панської сваволі, помстилась за зневагу. У невеликій поемі "Якби тобі довелося" (1849) поет звеличує мужність хлопця-кріпака, який вступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженого кріпака, що стає народним месником, Шевченко вивів у поемі "Варнак" (1848). Деякі дослідники пов'язують цей образ з особою Устима Кармалюка. Поема написана у своєрідній формі сповіді героя, у ній відчувається деякий вплив байронізму. Морально-етичні проблеми Шевченко порушив також у поемах "Іржавець" (1847), "Чернець" (1847), "Москалева криниця" (1847 і 1857), "Титарівна" (1848), "Сотник" (1849) і "Петрусь" (1850). У цих творах історичні рефлексії поета перегукуються з його суб'єктивними настроями політичного засланця. Та найбільше турбувало і мучило Шевченка страждання уярмленого рідного народу.

Повісті, що їх Шевченко написав на засланні російською мовою (до нас дійшло 9), не дорівнюють своєю мистецькою якістю його поетичним творам і за життя поета не друкувалися. Вони пов'язані з традиціями сатирично-викривальної прози М. Гоголя, але в них значне місце посідають позасюжетні елементи (екскурси в минуле, вставні епізоди, авторські рефлексії, спогади, коментарі). Щедре використання в їх мові українізмів надає цим творам українського національного колориту. Мемуарно-публіцистичний характер має і щоденник ("Журнал") Шевченка, в якому день за днем майже протягом року зафіксовані основні події в житті поета, його враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади. Щоденник Шевченка має велике значення для вивчення біографії і творчості поета. Він також дуже цінний для характеристики революційних, суспільно-політичних, філософських та естетичних поглядів поета-мислителя і свідчить про його широку ерудицію.

Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після виходу поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 61). Розпочинає його поема "Неофіти", написана в грудні 1857 у Нижньому Новгороді. За історичним сюжетом поеми (переслідування християн римським імператором Нероном) заховано актуальний сюжет жорстокої розправи російських царів з борцями за національне і соціальне визволення (аналогію Миколи І — Нерона Шевченко використав ще до заслання у вірші "Холодний Яр"). Незакінчена поема "Юродивий" (1857) — гостра політична сатира, спрямована проти російського самодержавства в особі Миколи І та його сатрапів на Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих "Доля", "Муза" "Слава" (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості.

Повернувшись до Петербургу, змужнілий і загартований поет, у вірші "Подражаніє 11 псалму", афористично проголошує гасло всієї своєї творчості:

... Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Шевченко й далі підпорядковував ідейне спрямування своєї політичної і особистої лірики меті пробудження національної і соціальної свідомості народних мас України. Використовуючи характеристичну для його творчості мистецьку форму "подражанія", поет прорікає у вірші "Осії глава XIV" (1859) неминучість майбутньої революційної розправи над гнобителями України — російськими царями. Поема "Марія" (1859) присвячена одній з основних тем шевченківської творчості — темі про страдницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам Богородиці. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченко мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама "під тином", "у бур'яні умерла з голоду". І. Франко вважав цю поему "вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері". Наприкінці життя Шевченко почав перекладати "Слово о полку Ігоревім" (1860), та встиг перекласти лише два уривки — "Плач Ярославни" (2 редакції) і "З передсвіта до вечора". Свій останній поетичний твір, вірш "Чи не покинуть нам, небого", Шевченко закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.

Loading...

 
 

Цікаве