WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби (Реферат) - Реферат

Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби (Реферат) - Реферат

Отже В.Підмогильний зосередив увагу на зображенні "психічного проекту" страху. Теорія психічної структури особистості дала можливість показати, як "Над-Я" виявляється у психіці дитини. У формуванні особистості як З.Фройд так і В.Підмогильний великого значення надавали сновидінням. В оповіданні "Ваня" сновидіння стають одним із виявів "Над-Я". Письменник розкрив процес появи у дитини такого психічного афекту, як страх. Страх Вані можна охарактеризувати так:

Страх перед природою Страх перед Богом Страх перед карою

Вирішенням проблеми є дія морального цензора "Над-Я". Ваня усвідомивши свою провину, вірив в обов'язкову відповідальність за свої вчинки. Але у цій дії "Над-Я" є позитивне, є негативне. До негативного слід віднести те, що заважкий моральний тягар, який накладає сумління за скоєну жорстокість, вразлива дитина не в силах витримати. Позитивним вплив сумління буде тоді, коли активну участь у вихованні дитини братимуть батьки. Отже розв'язуючи психологічні проблеми, В.Підмогильний знаходить таку відповідь: віра у вищу силу, в обов'язкову відповідальність потрібна дитині, але це тоді буде стрижнем формування людської моральності, благородної особистості, коли дитині допомагають пізнати світ дорослі, передусім батьки.

Лущій С. Художні моделі буття у романах В.Підмогильного. Автореф. дисерт.— К., 1999.—15 с.

Мельник В. Суворий аналітик доби Валер'ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст.— К., 1994.— С. 66.

Мовчан Р. Проза Валер'яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль. // Дивослово.— 2000.— №1.— С. 52–56.

Підмогильний В.Оповідання, повісті, романи.— К., 1991.— С.51–59.

Фройд З. Вступ до психоаналізу.— К., 1998.— 568 с.

Назад до Програми

Василик Ірина

(Кам'янець-Подільський)

ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТИЛІСТИЧНОГО ОДИВНЕННЯ У ЗБІРЦІ СЕРГІЯ ПАНТЮКА

"ХРАМ ХАРАКТЕРНИКІВ"

Прийом одивнення (увиразнення образів, картин, характерів, деталей; опис об'єкту як перший раз побаченого [1, 188-189]) реалізується у літературному творі на різноманітних структурних рівнях. Це дає підстави для класифікації одивнення як звукового, стилістичного, синтаксичного, композиційного, структурного та одивнення засобів поетики.

Стилістичні фігури у буквальному розумінні є початково одивненими, але не можна розуміти будь-яку стилістичну фігуру як одивнення. Так анафора у чистому вигляді втратила ефект одивненості. Але Сергій Пантюк у своїй поезії відновив експресивну своєрідність цієї фігури при взаємодії з одивненими засобами поетики, що надало їй нових емоційних забарвлень: "зорі відриваються від землі / і летять у нічну безодню / як ваші відтяті голови / як ваші підрубані душі" ("Інструкція до інтродукції") [3, 4]. Подібна деавтоматизація стилістичних фігур та наділення їх одивненістю визначають поезії С.Пантюка як твори, в яких одивнення на даному рівні є абсолютним. Аналогічні процеси відбуваються при введенні у текст одивнених паралелізмів. При втраті фігурою індивідуальної експресії художня умовність або має бути відновлена, або винайдена у художньому потенціалі нових стилістичних фігур. Зазначимо, що С.Пантюк розширює діапазон випадків стилістичного одивнення, задіюючи обидва шляхи.

На сьогоднішній день маємо реципієнта, незвиклого до алітерації, амфіболії, а особливо до відлунювання, що ними оперує С.Пантюк у збірці "Храм характерників". Стилістичні фігури, поширюючи на загальну картину ефект "дивності", по-перше, гальмують процес сприйняття, а по-друге, створюють певні вимоги щодо художніх засобів, які включають у себе. Таким чином, алітераційність у словах "хвилі хурделиці / мов хрускіт хрящів" ("Трепанація душі") [3, 14] є певною авторською метою, тобто вона зумовлює вибір засобів поетики, їхню семантичну та емоційну наповненість. Саме алітерація як зразок стилістичного одивнення є найбільш застосованою у збірці. Нагромадження одивненої алітераційності у поезіях характеризується рисами градації, виразність якої при такому застосуванні посилюється.

Одивнені стилістичні конструкції у вірші "Астрологічний екстаз" творить мелодію твору, носієм такої одивненості є, зокрема відлунювання: "Покровителю мій, / Водолію, / волію, / олію..." [3, 11]. У своїй манері побудови фігури відлунювання C.Пантюк подібний до В.Маяковського з його футуристичними експериментами.

Але найбільшою виразністю та нетрадиційністю у поезіях Пантюка володіє одивнена амфіболія: "Під загрозою деформації / Все сприймається у проекції — / Від кремації й ексгумації / До реакції та ерекції" ("Ремінісценції з власного і не зовсім") [3, 6]. Нагромадження подібних однорідних елементів відбувається у кульмінаційних частинах твору, що підвищує напруженість емоційного тла та оновлює його. Потрібно зазначити, що, послуговуючись стилістичним одивненням, С.Пантюк у певній мірі наслідує традиції футуризму.

Властивою є взаємна деавтоматизація між одивненими стилістичними фігурами та художніми засобами, тобто одивненість одного елемента динамічно переходить в одивненість іншого.

Важливу виражальну роль в одивненні стилістичних конструкцій відіграють звукові асоціації. Це особливо стосується фігур, що створюють однорідні цілісні звукові системи (алітерація, звуконаслідування). Тобто у С.Пантюка відбувається зіткнення двох різновидів одивнення: стилістичного та звукового.

Отож, ступінь одивненості у поезіях Пантюка при стилістичному вияві визначається її впливом на загальну художню картину, але найчастіше — ефективністю взаємодії з іншими одивненими елементами системи твору.

Квятковский А. Поэтический словарь.— М.: Советская энциклопедия, 1966.— С. 188–189.

Літературознавчий словник-довідник // Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та інші.— К.: ВЦ "Академія", 1997.— 752 с. (Nota bene).

Пантюк С. Храм характерників.— Чернівці: Час, 1995.— 40 с.

Шкловский В. В. Гамбургский счёт: статьи — воспоминания — эссе (1914–1933).— М.: Советский писатель, 1990.— 544 с.

Назад до Програми

Горбач Наталія

(Запоріжжя)

"Прийдімо, вклонімося...": реперцепція подій Коліївщини

Одним із останніх на сьогодні творів Ю.Мушкетика є роман "Прийдімо, вклонімося...", присвячений селянському повстанню 1768-1769 рр., що відоме під назвою Коліївщина. Це вже друге, після роману "Гайдамаки" (1954), звернення Ю.Мушкетика до подій цього повстання.

Попередником Ю.Мушкетика у художньому дослідженні цієї теми ще до написання "Гайдамаків" були М.Старицький (роман "Последние орлы"), Д.Мордовець (роман "Між Сціллою і Харібдою"). Дещо пізніше вийшов і роман М.Сиротюка "Побратався сокіл").

Науковому дослідженню Коліївщини присвячена і чимала історіографія.

Отже, ця тема не є "білою плямою", інша річ, що вона не стільки досліджена, як міфологізована, що часто "...з монографії в монографію, зі статті в статтю нерідко "перекочовують" одні й ті ж, давно введені до наукового вжитку факти, характеристики історичних осіб, оцінки подій та явищ. При цьому спостерігається некритичне ставлення до багатьох тенденційних або плутаних тверджень, генетично корені яких сягають вигадок, започаткованих мемуаристами-сучасниками, польсько-шляхетськими та буржуазними істориками" /1,4/.

Історична література знає чимало прикладів, коли письменник бере багато разів обіграну сюжетну побудову й демонструє власну концепцію зображеного. Але чим же мотивувати повторне звернення Ю.Мушкетика до розробленої ним самим теми? Відповідь на це питання дають як дослідники творчості письменника, так і сам автор.

Ф.Кейда пояснює зацікавленість романіста одним із переломних моментів нашої історії тим, що "...Ю.Мушкетик резонно пов'язав з гайдамаччиною процес боротьби нації за самостійність, за право на життя" /2,51/.

Відзначаючи значно глибше, ніж у "Гайдамаках" осмислення автором подій вітчизняної минувшини, В.П,янов, по-перше, застерігає від несправедливого сприйняття нового роману про Коліївщину як доробленої версії "Гайдамаків", що були написані рукою початківця. А по-друге, дослідник розкриває мотиви звернення Ю.Мушкетика до цієї сторінки історії: "Він написав принципово новий твір, у якому переосмислив події двохсотлітньої давності, переосмислив у контексті принципово важливих проблем не тільки для нього самого, а й для всіх тих, хто пережив диктатуру тоталітарного режиму і усвідомив жахливі наслідки послідовних регламентацій обсягів знання свого пракореня, історичної долі свого народу" / 3, 132/, а далі додає: "...є всі підстави стверджувати, що в цьому творі письменник не тільки переосмислив написане в "Гайдамаках" сорок років тому, а й по-новому осмислив усе своє життя, життя людини, яка важила від початку самоусвідомлення на велике"/3,133/.

Поштовхом же для розвитку цієї теми став віднайдений самим Ю.Мушкетиком опис гайдамацької частини одного з чотирьох літописів, що входили до літописного ізводу та ще кілька інших уривків.

Своєрідності цьому творові надає не лише показ незнаних досі фактів, а й уміння письменника, роблячи можливі психологічні та історичні припущення з наслідків Коліївщини, показати зв'язок минулого і сучасного.

Loading...

 
 

Цікаве