WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби (Реферат) - Реферат

Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби (Реферат) - Реферат

Основною сюжетною лінією роману є еволюція головного героя, Степана Радченка, який проходить путь від ворожості і ненависті до примирення з Містом. Внутрішні зміни головного героя відображаються через зміни у його ставленні до урбаністичної культури. На початку твору Місто постає втіленням хаосу, дисгармонії. В уяві Степана воно підлягає знищенню. Усі надії він покладає на майбутню змичку міста і села що призведе до поступового розчинення міської культури у сільській. Проте відбувається протилежне: сам Степан поступово асимілюється з Містом, розчиняється у ньому. Своєрідна мімікрія, інстинкт виживання змушують його позбавлятися усіх атрибутів, які нагадують про причетність до села. Особливо помітним цей процес є у сфері стосунків з жінками. Кожна наступна відрізняється від попередньої все більшим ступенем урбанізованості. "Спілкування з кожною — це своєрідна, окрема модель зовнішньої поведінки Степана на певних відрізках зовнішньої еволюції, його індивідуального вбирання типову міської культури" [4, с. 12]. Наприкінці роману перед нами постає оновлений Степан Радченко, у якому нібито ніщо не нагадує про колишнього селюка. Ось яким бачимо його востаннє: "...хлопець...розчинив вікна в темну безодню міста. Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель... і простягало йому з пітьми горбів гострі кам'яні пальців" [5, с. 262]. Проте читач не повірить у цю покору Міста. Справа в тому, що еволюція Степана Радченка стосувалася лише зовнішніх атрибутів і не виявилася у внутрішньому світі героя. Йому не вдалося досягти гармонії. Більше того, він став чужим як селу, так і місту, втратив усе, не набувши нічого.

Отже, В. Підмогильний у своєму романі не пропонує райдужних перспектив у розв'язанні маргінального питання українського суспільства. Він обмежується формулюванням проблеми, не вирішуючи її і залишаючи читачеві простір для подальших роздумів.

Підмогильний В. Несподівано // Універсальний журнал.— 1929.— №1.

Коломієць Л. "Місто" В. Підмогильного: проблематика та структурна організація // Слово і час.— 1991.— №5.

Мовчан Р. Проза В. Підмогильного. Доля. Людина. Стиль // Дивослово.— 2000.— №1.

Мовчан Р. Український модерністичний роман: "Місто", "Невеличка драма" В. Підмогильного // Дивослово.— 2001.— №2.— С. 11–14.

Підмогильний В. П. Місто: роман та оповідання.— К.: Веселка, 1991.— 351 с.

Назад до Програми

Ізосімова Сніжана

(Донецьк)

Еволюція стилю Валер'яна Підмогильного у романі "Місто" та повісті "Остап Шаптало".

На наш час не існує єдиного визначення поняття — стиль, а тим більше авторський індивідуальний стиль. Цей термін у давній Греції позначав загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше — почерк того, хто пише, а згодом — саму манеру письма. В сучасному літературознавці панує таке визначення стилю:" Стиль — це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови."(1.с.211)

Кожний письменник має свій індивідуальний стиль, який дає йому змогу створити свій оригінальний художній світ.

Індивідуальний стиль В.Підмогильного відзначається зверненням письменника до тем краси, моралі, мистецтва, людини і громади, людини і революції. Характери героїв розкриваються поступово, через художнє дослідження поведінки, дій, вчинків. Деталі, описи, герої нерідко контрасні (духовність і внутрішня пустка, дійсність і мрії тощо).

Письменник зображує вир життя, конфлікти (як зовнішні, так і внутрішні). Він любить залучати і читача до співпраці при допомозі несподіваного закінчення творів (наприклад роман "Місто".) Мова творів щира, енергійна, багата.

Як зазаначає Соломія Павличко у своїй монографії "Дискурс модернізму в українській літературі", що роман "Місто" належить до нового для української літератури типу інтелектуального роману:"...будучи одночасно психологічними романами".(2.с.209.)

1. Література заглиблювалася у проблеми філософії. С.Павличко звертає увагу на той факт, що у інтелектуальному романі наявне значне переваження думки над формою. З надзвичайною кількістю монологів-роздумів.

2. Свідомість головного героя не природна, а створена бібліотекою. Сюжети розгортаються на фоні широких літературних інтересів героя, отже самого автора.

3. З'явився у творах Валер'яна Підмогильного новий тип героя, схильного до рефлексії, самоспоглядання, зосередження на власній особі. Всі вони у свій власний спосіб прагнуть почуття, але це їм не вдається. Всі вони у свій спосіб прагнуть почуття, але це їм не вдається. Герої прозаїка (Степан Радченко, Остап та ін.) мучаться від самотності й нерозуміння."...Почуття страшної самотності, цілковитої втрати всіх зв'язків із навколишньою дійсністю"(3.с.215) — починає поглинати Степана Радченка після його літературної та сексуальної діяльності у місті.

4. Степан Радченко — багатолика, складна людина. Його проблема — відсутність єдності між духовними переконаннями та вчинками. Він розуміє свою внутрішню сутність і заздрить тим, хто:"...Не зумів змінитись, лишитися тотожнім через роки, разом із жалем за свої шляхи, за пориви, простування і їхню марність."(4.с.217.)

5. Провідна філософська тема письменника — розчарування в розумі. "Що таке сам розум — вічний сумнів, чи система догматів?"(5.с.218.)

6. Філософія песимізму панує у романі "Місто". Її носій — поет Вигорський. Він проповідує Радченкові: "Часом відчуєш, що ти — звір, кровожерний звір, і стане сумно. Життя жорстке. Знаєш, що виправити цього цього не можна, і все таки шкода."(6.с.221)

7. У письменника з являється тип зайвої людини. Яка своїми руками створила революцію, але зараз нікому не потрібна. Як приклад можна взяти образ Вигорського з "Міста", який влучно наводить причину своєї "непотрібності": "Я — сумне явище. На межі двох діб неминуче з являються люди, що зависають якраз на грані, звідки видно далеко назад і ще далі вперед. Отже вони слабують на хворобу, яку люди жодної партії ніколи не прощають, на гостроту зору."(7.с.222) Текст перетворюється на "шифр".

8. Художник з яскравим індивідуальним стилем засвоїв досвід і своїх попередників, і закордрних письменників. У Валер яна Підмогильного це психологічні романи у стилі Гі де Мопасана й Оноре де Бальзака, яких перекладав український письменник.

В.Підмогильний модернізував українську літературу, торкаючись багатьох філософських проблем, якими жила і тогочасна модерна європейська література. Однак треба було "ховатисі за масками"(8.с.230), тобто — спрямовувати критику в інший бік, ховати філософію за популярними на той час сюжетами.

Мельник О. В. Суворий аналітик доби. Валер ян Підмогильний.— К.,1991.— С.3-39

Підмогильний В. Місто (роман, оповідання) — К.,1989.— С. 17-224.

Підмогильний В.Оповідання, повість, романи. К.,1991. С.318-413.

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі.— К.:Либідь, 1999.— С.5–446.

Назад до Програми

Хамедова Ольга

(Донецьк)

Оповідання "Ваня" В. Підмогильного у світі психоаналітичної теорії З. Фройда.

В.Підмогильний — один з найяскравіших письменників української літератури ХХ століття. Він залишив по собі багату творчу спадщину, чільне місце у якій посідає проза малих форм. Його творчість відзначалася філософською глибиною, зображенням психологічно — рельєфних характерів [1, с.1]. В.Підмогильний художньо осмислював різноманітні філософські теорії. Сучасні літературознавці (В.Мельник, С.Павличко, Р.Мовчан) визнають незаперечним той факт, що на ранніх творах В.Підмогильного особливо і дуже специфічно позначився вплив психоаналітичної теорії австрійського вченого З.Фройда. [3, с.53].

У цьому творі письменник зображує процес пізнання дитиною світу і самого себе. В.Підмогильний майстерно відтворює незвичайний внутрішній світ Вані, зосереджуючи увагу на його поведінці у стані нервового збудження. У дитини спостерігається надмірна схильність до "реальних страхів" [5, с.404]: "Ваня боявся степу ... " [4, с.58]. Так само хлопчик лякається і рівчака, в якому знаходився город. В оповіданні ці страхи пояснюються безпорадністю дитини перед ворожою їй природою. З.Фройд твердить, що усвідомлення власної слабкості і безпорадності, меншовартості може виявлятися з дитинства і привести пізніше до неврозів. Не просто страх, а жах відчуває досить часто Ваня, його уява створює жахливі картини оточуючого світу, хлопчику здається, що його схопив у рівчаку людожер. Стан дитини не можна назвати нормальним: "Заходячись від диких покриків, котрі похмуро підхоплював рівчак, чуючи, що ззаду тупотить щось важке, він упав на розсипчасту землю, бився об неї головою, дряпав її руками з передсмертного жаху" [4, с.59]. Отже "невротичний страх з'являється інколи як супровід істеричного симптому" [5, с.404]. цей хворобливий стан дитячої душі проявляється і в нападах жорстокості: В.Мельник твердить, що оповідання "Ваня" — дослідження з'яви ірраціональних інстинктів, прихованих у незвіданих глибинах людського єства. [2, с.66].

Loading...

 
 

Цікаве