WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Грабовський Павло Арсенович – лірика - Урок

Грабовський Павло Арсенович – лірика - Урок


Грабовський Павло Арсенович - лірика (урок)
Тема: Лірика Павла Грабовського.
Мета: Ознайомити з творчістю поета. Виховувати любов до поетичного слова. Закріпити вивчене про лірику.
Хід уроку
І.Актуалізація і корекція опорних знань.
1.Розповісти про дитячі та юнацькі роки П.Грабовського.
Податкове запитання: Що ви знаєте про народників і чому їхні ідеї сповідував молодий П.Грабовський?
2. Розкажіть про творчий шлях поета.
Додаткове запитання. Чи можна назвати П.Грабовського українським патріотом?
ІІ. Виклад нового матеріалу.
На даному уроці варто прослідкувати багатогранність таланту П.Гра-бовського, проаналізувати всі мотиви його лірики. Почати, звісно, треба з того, що поет був великим патріотом, хоч про це й не наголошувалося раніше. Так, він достойний імені мученика за ідею, але за яку ідею? Сам митець однозначно твердив: "Не єсмь ані марксистом, ані народником". І в той же час схвалював виступи народників, був щирим революціонером, переконаним борцем проти економічної, соціальної та політичної неволі. Найбільше турбувався про Україну. Співробітник тобольської газети П.Славін згадував: "Особливо захоплювався, коли говорив про Україну". "Українське питання" тривожило митця і в суперечках з Броніславом Серошевським, і з співзасланцем М.Накоряковим. У поетичній творчості патріотичні мотиви займали значне місце і досі є недослідженим пластом творчості П.Грабовського. Після цього варто зачитати вірші "До Русі-України", "До українців", "До галичан". Особливу увагу треба звернути на патріотичне звучання поезії "Народові українському":
Я бачу: ти до краю достраждався,
Народе мій! О, чи на те ж хіба
З нещасним прошлим ти єдино здався,
Щоб буть рабом, потурачем раба? Грабовського мучило те, що світ не знав про Україну, що, розшарпана окупантами, вона помирала в "братніх" обіймах. І нині актуальні слова вірша "Оце читав я про світи":
Оце читав я про світи,
Про всякі землі та країни;
Бажав хоч стрічечку знайти
Про долю нені України.
Вона знайшлась, - перечитав;
Не зрозумів, проте, ні коми...
В умі болючий запит став:
Мій рідний краю, де ми, що ми?
Громадянська поезія П.Грабовського тенденційна. В основному він розробляв три її аспекти: нужденну долю народу ("Робітникові", Швачка", "Трудівниця"), захоплення жертовністю народників і пропаганду боротьби з існуючим ладом ("До Н.К.С.", "Надія", "Уперед", "Не раз ми ходили в дорогу") та проблему митця і суспільства ("Поетам-українцям", "Я не співець чудовної природи", "До парнасців", "Співець").
Серед віршів про тяжку долю трудящих особливо цікавий "Швачкц" в основу якого ліг дійсний факт: сестра поета, білошвейка, від тонкої роботи втратила зір, а також "Трудівниця", де П.Грабовський вивів образ народної вчительки, яка довгі роки була порадницею всьому селу.
Серед другої групи віршів вирізняються присвячені Надії Костянтинівні Сигиді, яка стала ідеалом для поета (див. біографію). Вірші-заклики "Уперед" та "Не раз ми ходили в дорогу" все-таки мають песимістичне, надривне звучання. Анафора (єдинопочаток) "уперед" у першому вірші не стільки підкреслює потребу боротьби, скільки вражає відчаєм і зневірою. Питання поетичного кредо і служіння митця народові були актуальними для П.Грабовського. У етапі "Дещо про творчість поетичну" він справедливо виступав проти "дзенькання-бренькапня", але, на жаль, не міг осягнути, що "мистецтво для мистецтва" все-таки можливе. У поетичному доробку П.Грабовського погляди з цього приводу теж не завжди правильні. Хоча у вірші "Я не співець чудовної природи" він проголошує: "Де плачуть, там немає вже краси!", та все-таки недооцінює роль творів на історичну тему, які виховують, будять національну свідомість. У поезії "Справжні герої"" автор нехтує навіть художніми творами про козаччину:
Не вам мій спів, уквітчані герої
Кривавих справ, не вам мій голос, - ні!
З-під барв рожевих вигадки пустої
На чорнім тлі ви бачитесь мені.
Хай досі сниться іншому піїті
Шалений брязкіт кинутих шабель...
Не кращ було б запособлять освіті,
Підняти люд хоть на один щабель? Ще більшим дисонансом звучать слова з поезії "З думок сучасних":
Запорожжя та козацтво
Спать уклалися в журбі...
Інший час, панове братство,
Інші теми на добі!..
Хлоп-мужик, панове братство,
То - підстава в наші дні...
А Січ-мати та козацтво
Хай царствують у труні!
Звичайно, поетичні орієнтири П.Грабовського, висловлені як у наведених уривках з віршів, так і в статті "Дещо про творчість поетичну", для нашого часу не завжди прийнятні, але для своєї доби поет був провідним і його погляди вважалися передовими.
Інтимна лірика, як і патріотична, теж потребує нового підходу. Як уже знаємо, першою любов'ю П. Грабовського була Н.Сигида. їй присвячено чимало поезій із збірки "Пролісок": "Посвята", "До Н.К.С.", "До мучениці", "Тужба", "До сестроньки", "Отрута". Найбільш художньо довершеним є вірш "До мучениці", в якому образ коханої жінки досяг висот біблійної Діви Марії, став уособленням вселюдського страждання:
В той час безсилого жадання
Перед тобою я схилюсь,
Хресту великого страждання
Душі твоєї подивлюсь!
Другою коханою стала Ольга Зернова, дружина поселенця Гаврилова Вілюйську. Ця любов була платонічною, нерозділеною, бо поет не міг позволити собі розбити чужу сім'ю. Вірші, присвячені Ользі, філософські і дуже глибокі. Правда, вони песимістичні, сумні, адже через це кохання п Ґрабовський мало не покінчив життя самогубством. Саме почуття до Ольги й призвели до написання поезій "Тяжко дихати", "Сяду за діло - нічого не робиться".
Значна частина інтимних поезій має пряме відношення до дружини П.Грабовського Анастасії Миколаївни Лук'янової. У вірші "Я кохаю тебе, а не знаю - за що" автор підсумовує, що саме ця жінка вміла співстраждати і співчувати, була його опорою в час невиліковної хвороби:
Я кохаю тебе, і я знаю - за що:
Ти мене підвела на важкому шляху;
Так ходім же і дальш: двом не страшно ніщо,
Хоч доводиться йти нам у північ глуху.
Є у П.Грабовського вірші, адресовані матері. Поет любив свою неньку, знав, що приніс їй багато страждань своїм безталанним життям. Засланий в Сибір, він більше ніколи не побачив матері, навіть не зміг прибути на її похорон. Найбільш відомою є поезія "До матері", в якій дорослий син просить розради у найріднішої людини:
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
Стогнеш сама у журбі;
Хай я в неволі конаю та плачу,
Важче незмірне тобі.
Бачити більше тебе я не буду;
Не дорікай, а прости
Та від людського неправого суду
Сина свого захисти!
Мотив розлуки з рідними звучить також у поезіях "Сон" та "До сестри". Вірш "Сон" став народною піснею, яка розпочинається словами:
Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені...
НІ. Первинне усвідомлення поданого матеріалу.
На цьому етапі уроку варто опрацювати вірші"До Русі-України", "До українців", "Орли", "Дітям".
1.Про що свідчить патріотична лірика П.Грабовського? Чи справедливо у названому вірші поет називає Україну Руссю? Відповідь обґрунтуйте.
2. Як ви розумієте першу строфу поезії "До Русі-України":
Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподіваного раю
Від себе власно сподівавсь?
3. Уважно прочитайте поезію "До українців" і скажіть, які її рядки й сьогодні зучать актуально:
Українці, браття милі, Чи до краю спита чаша, -
Відгукніться, де ви є; Рабства чаша вікова?
Чи живі ще, чи в могилі Гей, докупи, певні діти!
Давня слава зогниє? Всіх веде мета одна:
Чи покраща доля наша, Шлях любові та освіти
Мине сором, що вкрива; Нас навіки поєдна!?
4. Кого називає письменник орлами в однойменному вірші? Чому?
5. Яка основна думка поезії "Дітям"?
6. Як ви розумієте вислів, що даний поет був тенденційним? Чому?
7. Чим зворушує інтимна лірика П.Грабовського?
IV. Домашнє завдання:
Вивчити один вірш цього поета напам 'ять, вміти аналізувати мотиви лірики й окремі вірші П.Грабовського.
Рекомендована література для вивчення біографії і творчості Павла Грабовського:
1. Базилевський В. "Я людина, що завжди жила серцем": Павло Грабовський // Час. -1997.-№24,-С 11.
2. Вертій О. "Не згине наша мати": візія України в творчості Павла Грабовського // Дивослово. - 1998. - № 10. - С 8 - 9.
3. Дудко В. Пропагандист української пісні в Сибіру: Павло Грабовський // Народна творчість та етнографія. - 1990. - № 5. - С. 65 - 68.
4. Захарова В. Формування моральних якостей старшокласників у процесі вивчення жита і творчості П.Грабовського // Рідна школа. - 2000. - № 10. - С 17 - 19.
5. Нестеренко П. Співець свободи: До 135-річчя з дня народження П.Грабовського// Урядовий кур'єр. - 1999. - 11 вересня. -С. 8.
6. Приходько І. "Свідомість про те, що ми - українці, була досить живою": Павло Грабоський без фальсифікації // Березіль. - 1996. - № 9 - 10. - С 165 - 183.
7. Солод Ю. Щастя піднаглядне: Про Павла Грабовського // Україна. - 1984. - № 39. - С 8 - 9.
8. Хропко П. Крик болю і туги за рідною Україною: Про поезію П.Грабовського // Дивослово. - 1998. - 3 5. - С 50 - 51.
Loading...

 
 

Цікаве