WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

культуру й традицію Скитії, а до того часу на її території перебувала "тисячоліття варварська дич".
Літературна мова скитів була санскритська, яку вони вважали за святу і передану їм Богом. У науковій лінгвістиці найстаршою мовою називають "первісний санскрит" або "ведійську мову". Вона з деякими змінами проіснувала до IV ст. до н.е. Через це О.Дражньовський вважає за доцільніше вживати замість впровадженого у 1812 р. терміну "ндоєвропейська мова", "скитська". Найбільше спільних фонетичних, морфологічних і синтаксичних рис з останньою зустрічаються в осетинській, литовській та латишських мовах. "В Україні, яка була серцем Скитії, мовна еволюція зі скитської до староукраїнської зробила найбільший поступ, а тому позірно виглядає, що ті сліди є досить малі".
Отже, за О.Дражньовським, Київська Русь була нащадком славної Скитської держави, яку ще називали Готією, Гетікою і в порівнянні із Германією, за грецькими джерелами, була розвинутішою, через що кожен намагався присвоїти її славне минуле. Насамперед це були шведи, німці, перси.
Над питанням походження українців останнім часом почав працювати науковець з діаспори О. Пріцак. У 1997 р. вийшов першим том його монументальної праці "Походження Русі". Де він також критикує висновки своїх попередників про появу русинів з "нізвідки". Але він виводить генеалогію українців із південної частини Центральної Франції біля Родезу (Рутенії - колишньої римської Галлії). Під Бравеліром приблизно у 770 р. відбулася битва за сфери впливу між давньоданською та фризькою (рутенською) династіями. Перемогла остання [див.40,91-94].
З ІХ ст. фризи починають працювати із скандинавами, які взяли під контроль Балтійське море. Невдовзі їхні (т. зв. біркські) поселення виникли вздовж балтійського узбережжя в кожній зручній гавані. "Завдяки фризьким посередникам родезьке торговельне об'єднання мало в своєму розпорядженні кваліфікованих навігаторів, підлеглих суворим скандинавським правителям - конунгам. Вони швидко утворили "данське" товариство морських кочовиків і наприкінці ІХ ст. виступили як вікінги"[40,94]. (У статті "Норманы", поміщеній у "Советской исторической энциклопедии", початок "епохи вікінгів" датується кінцем VIII ст. [див. 35,334]). Невдовзі, веде далі дослідник, було встановлено два шляхи до басейну Волги, вздовж яких почали закладатися поселення. Найважливіший з них - біля Ярославля й - пізніше - Ростова на землях фінських мерян. У сер. ІХ ст. племена визнали владу фризько-данського короля Рьоріка (Рюрика). Каварська революція в Хозарії, яка відбулася у 840 р. спонукала хозарського кагана залишити країну й шукати прихистку в поселенні торгової громади русів біля Ростова, що зумовили вирізнення його з-поміж колоній, керованих представниками інших "варягів". Таким чином, утворилася типова кооперація морських кочовиків (т. зв. вікінгів чи варягів) із степовиками (Хозарською династією), що спричинило появу у ІХ- Х ст. Волзько-Руського каганату.
У зазначеній вище енциклопедичній статті вікінгами названо лише норманів, - народів Скандинавії, в період їхньої широкої експансії - , хоча в праці "Походження Русі" автор варягами (так називали вікінгів на Русі) вважає не тільки скандинавів, а й фризів та рутенів (родезців).
Якщо дотримуватися погляду О. Пріцака, то впливи скандинавської писемності на давньоукраїнську можна датувати ІХ ст., коли було прокладено два шляхи до басейну Волги, і, коли племена, що вздовж їх заселяли, визнали владу фризько-данського короля Рюрика. На той час, як уже зазначалося вище, вже була укладена "Старша Едда". Хоча Є.М.Мелетинський у статті "Народно-эпическая литература", поміщеній у другому томі "Истории всемирной литературы" датує пісні цього збірника ІХ-ХІІ ст. Традиційно ця поезія вважається усною, оскільки тривалий час була не зафіксованою на письмі, хоча в ній дослідник спостерігає перехід від фольклору до літератури. Про це свідчить використання в піснях, меншої кількості постійних епітетів, ніж в усно-поетичних творах, та метафоричних виразів, т. зв. Кенінгів. Хоча, на думку О.Дражньовського, такі впливи здійснювалися опосередковано, через готів.
Саме пісні "Старшої Едди" мав на увазі перш за все І. Франко, коли порівнював віршову форму "Слова о Лазаревім воскресінні", "Слова о полку Ігоревім", "Похвалу богу" Пізіда, "Слова про Романа Волинського" із віршовою формою давньогерманської поезії. Пізніше, із 1907р. вчений починав віднаходити скандинавські впливи, і в нашому найстаршому літописі. Композиційні особливості "Повісті минулих літ" І.Франко розглядав у своїй статті під назвою "Beitrage zur Quellenkritik einiger aetrussischer Denkmaler" , що вийшла у 1907р. у німецькому журналі "Archiv Gur slavische Philologie" [див. 77,433-455]. Але з того часу, як зазначав сам автор у "Передньому слові" до "Студій над найдавнішим київським літописом", над яким почав працювати також у 1907р., його погляди на історичну вартість та композицію літопису значно змінилися. Більш детальний аналіз пам'ятки вчений зробив у своїх незавершених "Студіях". Тут автор реконструював та переспівав оповідання Іпатіївського літопису, що становить собою одну із редакцій нашої пам'ятки, супроводжуючи все це тлумаченнями, здебільшого щодо змістових особливостей тексту. Фрагменти цих досліджень поміщені були в "Історії української літератури", перша редакція якої була написана перед виїздом І.Франка у кінці 1907р. на лікування до Ліпіка (Хорватія).
Думку стосовно цього підтримав пізніше Д.Чижевський. Та він вважав, що більшість запозичень не перероблено, а "списано". Водночас на сторінках літопису трапляються, за його словами, і деякі спільні риси, що характеризують самостійні (оригінальні) оповідання літописця. Подібну думку висловив у вищеназваній німецькомовній статті І.Франко. Він поділив Початковий літопис на чотири хронологічно "уставлені" одна за одною групи. І тільки один епізод цієї літописної повісті - опис нападу печенігів на Київ у 972р. - автор визначав тоді як віршовий. А вже у своїй "Історії української літератури", написаній у 1907р., у розділі "Староруська поезія" І.Франко ці "деякі уступи" вважав не історією, а поемами та сагами. Крім того, він подав коротку характеристику епізодів Початкового літопису, які були запозичені компілятором, визначаючи їхнє походження. Наприклад: "Казка про Кия, Щека і Хорива" передана куцо, без змісту, з ніби критичними увагами самого редактора"; або - "покликання варягів, уривок якоїсь норманської саги про трьох братів, запрошених у чужий край на царство" [83,177], та інші. А в розділі "історіографія і право в Старій Русі" такі оповідання, якрозповіді про смерть Ігоря і помсту Ольги, гостина Ольги в Царгороді, напад печенігів на Київ, братання печенізького ватажка з руським воєводою Претичем, болгарський похід Святослава і його смерть, вчений також визначав, як саги, але при цьому додав: "в роді тогочасних скандинавських саг", пояснюючи це тим, що "історична основа оплетена казковими деталями в поетичнім обробленні".
Як бачимо в "Історії української літератури"
Loading...

 
 

Цікаве