WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

були безіменні автори (філіди) - знавці давніх законів [див. 40,105-106].
Наявність спільних рис давньогерманської поезії із поезією давньоукраїнської писемності була зумовлена, як можна зрозуміти навіть із наведених вище думок, історичними подіями. Та щодо них у науці існують різні думки - причому досить дискусійні. Зокрема, це гострі суперечки між норманістами та антинорманістами, які почалися ще з 6 вересня 1749р. саме тоді, як пише О.Пріцак у своїй праці "Походження Русі", розпочав свою річну промову про походження Русі під назвою "Origines gentis et nominis Russorum" офіційний російський імператорський історіограф, член Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук Гергард Фрідріх Мюллер. На основі досліджень Готліба Еігфріда Байєра та праці імператора Константина Багрянородного вчений озвучив свою теорію про те, що Київська Русь була заснована норманами. Через це, не дослухавши до кінця промови, на знак протесту російські члени та ад'юнкти Імператорської Академії зашуміли. Про все це дізналися президент Академії Кирило Розумовський (майбутній гетьман України) та імператриця Єлизавета Петрівна. Тому була призначена спеціальна комісія для визначення "мюллерівських" досліджень, яка визначила твердження науковця неправильними [див. 40,67-71].
Прихильники думки Гергарда Фрідріха Мюллера вважали норманів (шведів) організаторами політичного життя спочатку на берегах о.Ільмень, а пізніше на берегах Дніпра. Такої думки дотримувалися, зокрема, Туре Арне, Ернст Кунік, Адольф Стендер-Петерсен, Степан Томашівський, Вільгельм Томсен , Олексій Шахматов, Август Людвіг Шльоцер. На противагу цьому антинорманісти (Степан Гедеонов, Борис Греков, Михайло Грушевський, Володимир Пашуто, Борис Рибаков, Микола Рєзанов, Олександр Рязановський, Михайло Тихомиров, Серафим Юшков ) вважали, що "Руссю називали слов'ян, які жили на південь від Києва з доісторичних часів задовго до появи норманів у Європі" [40,68]. Подібну думку в першій половині ХХ ст. висловив й О.Оглоблін в "Енциклопедії Українознавства" за редакцією В.Кубійовича та професора Зенона Кузелі. За його словами, вперше з половини першого тисячоліття до н. е. на територію України починають приходити різні племена, в тому числі і германські. А приблизно в 200р. н. е. готи, одні з представників давньогерманських племен, дійшли до Чорного моря і швидко опанували великі простори на північ від нього, зруйнувавши Ольвію, Тіру та завоювавши Боспорське царство. Остготи (одна із частин готів) утворили велику Готську державу зі столицею на Дніпрі, яка проіснувала до кінця IV ст., аж поки не була розгромлена нашестям гунів [див. 16,406-411;17,411-414].
Трохи іншої думки в поглядах на проблему готів та їх письма був О.Дражньовський у своїй статті "Скити (гети- готи, анти, і слов'яни, і ми - не ми )", опублікованій у ж. "Визвольний шлях". На підставі античних джерел він заперечує пересування германців на південь. Дослідник наводить згадки про те, що останніх витиснули венеди з-над Вісли та Одри на захід. Крім цього, історик не знаходить ні в одному історичному джерелі "найменшої" згадки про готів-германців, про остготів та вестготів. Тоді як під германцями маються на увазі племена, котрі проживали над Рейном і тільки один раз у ті часи воювали. Внаслідок боїв у І-ІІ ст. н. е. були витиснені з Баварії та Богемії. Їхнє дальше просування на схід стримали саме гети-скити. І самі грецькі автори, які неодноразово писали про готів, не могли останніх сплутувати із готами-германцями, оскільки вони дуже добре знали місце проживання германців і "ніколи не мішали їх із причорноморськими гетами-готами" [15,862]. Останніх автор статті вважає за пращурів українців, а саму історію Скитії називає "частиною нашої минувшини". За його словами, племена, які жили на території України із центром у Криму, спочатку називалися "скитами", потім, від другого століття н.е. "гетами-готами", "остроготами" та "візиготами.". Пізніше грецькі автори цю назву змінили на "анти", а потім - "руси". Однак це не означає, як пише дослідник, що ці джерела є не достовірними. Їхні автори подавали назви племен такими, якими вони тоді були у вжитку. До речі, саме гунів, про які говорив О.Оглоблін, О.Дражньовський "без сумніву" відносить до скитського походження. І не тільки: хозари, за його словами, також були скитами (азійськими).
Із сказаного вище випливає, що О.Дражньовський не був прихильником "норманської теорії", але не підтримав і їхніх опонентів-антинорманістів, вказуючи на те, що "наша історія - це ніяк не історія Руси-України, а історія Скитії й історія Руси (зайдів за літописом), що пізніше розплилася в українському морі"[15,1483]. А початком "слов'янської теорії" історик називає "необмежену опінію" археолога В.Хвойки, який трипільську культуру вважав культурою східних слов'ян, що і стало основним аргументом існування слов'ян у той час. Але "ніде немає жодних джерельних даних, ані найменшої згадки про якихсь східних протословян"[15,327]. (Додамо, що подібної думки на початку ХХ ст. дотримувався й І.Франко, який у своїй "Історії української літератури" проживання слов'янських племен датував не раніше VII ст.). висновок
Йдучи за халдейським жрецем, астрологом і філософом Бероссосом, О.Дражньовський називає скитів однією з найстарших націй, "що мала свій початок над рікою Араксом, зараз після потопу"[15,993]. Їхнє коріння походить ще від Ноя(Яна) та його дружини Тітеї (Аретії). Від їхнього сина Яфена походить Скит, у котрого було два сини Напа (Напус) і Прута (Прутус). Від Скита пішла назва скитів, від Напа - азійських скитів (гунів), а від Прута - прибалтійські скити. Скити вийшли з-над Араксу і поселилися на незаселених землях сучасної України. Вони розширювали свої околиці, на що вказував Діодор Сіцілійський у своїй "Історичній бібліотеці", від Нілу до Східного океану. Саме тому "всі російські дослідники присвятили особливу увагу і дбайливість, у забріханні матеріялів цієї ділянки, щоб їх проаналізувати й "розкусити", що не було легко" [15,838].
В Йорданові "Історії" О.Дражньовський знаходить відомості про те, що гети вийшли із о.Скандза (Скандинавія), на якому жили приблизно 30 племен. Ці т. зв. "гауті-готи", яких Йордан порівнював із германцями, "колись давно" вийшли на узбережжя Вісли, де й поселилися. Пізніше вирушили на захід і через деякий час прийшли на Скитію, де захопилися багатством цієї країни. Потім Йордан ототожнював тих гетів із скитами. У часи Йордана Скитія межувала із Германією на заході біля джерел ріки Істер (Дунай) і сягала ріки Тірас-Данастер і до великого Дана перу та простягалася аж до Кавказьких гір, далеко поза Каспій.
Крімцього, О.Дражньовський зробив висновок, що паралельно з Руссю-Києвом існувала скитсько-українська держава у Криму. Вона також охоплювала південну територію та проіснувала ("хоч у кінцевій фазі у татарському васальстві") до 1475р. Пізніше була відновлена в українсько-литовській державі, яку заснувала скитська династія Гединовичів. Піднесення Київської Русі дослідник пояснює тим, що вона перебрала
Loading...

 
 

Цікаве