WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

третьої; першому, другому - четвертої; другому - шостої; першому, четвертому - сьомої; в останньому - восьмої. Чотири наголошені вірші також є частотними . У першому катрені - це є перший та другий вірші; у другому та третьому - другий; шостому - перший, третій, четвертий; сьомому - другий, третій; в останньому - третій. Рідше зустрічаються п'ятинаголошені рядки: у третій строфі перший вірш та другий у п'ятій.
Щодо фонічної організації "Слова о РоманЂ Волынском", то в ньому більше виражений асонанс, ніж алітерація. Майже в кожному вірші, крім першого та четвертого рядків відповідно четвертого та восьмого катренів, повторюється у різній кількості звук [ о ]. Менш частотним є звук [е], який в деяких лексемах передається і як Ђ (дехто читає як [ і ]) та [ йе ]. Яскраво виражена співзвучність і в горизонтальному напрямку. Наприклад: "и загнавши оканьны я агаряны" [80,69].
Фрагмент цієї пам'ятки І.Франко також помістив і у своїй "Історії української літератури" в десятому розділі "Староруська поезія", над якою почав працювати у 1907р. але тут він повністю не подав тексту "Слова". І крім цього, це не є реконструкція, а переклад (швидше переспів) з давньоруської мови. До п'ятої строфи включно автор переказав зміст своїми словами, а починаючи зі слів "Володимир умерл есть, а вороти ся, брате" [80,70], передав як переспів. При цьому, він не поділив подальший текст на строфи, а подав у вигляді астрофічної поезії, не зберігаючи вірші такими, якими вони є в реконструкції. Цей фрагмент письменник у процесі художньої інтерпретації розбив на 14 віршів:
"Володимир вмер вже, то вернися, брате,
Ходи в свою землю".
Мов йому це слово, співай йому пісні,
Пісні половецькі;
Як не схоче слухать, дай йому понюхать
Те зілля євшана".
Він слухать не рад був, ані обернуться,
Ні йти за тим словом,
Орь дав йому зілля, і він як понюхав,
То тяжко заплакав
Та й каже: "Ой краще у своїй землиці
Хоч кості покласти,
Аніж на чужині слави добувати!"
І в край свій вернувся.
З погляду синтаксичної структури фрагмент буквально перенасичений енжамбеманом (перехід речення з одного вірша в інший). Крім цього, переспів, на відміну від реконструкції, багатший щодо ритмічної організації тексту. Поряд із співзвуччям закінчень віршів присутня і внутрішня рима: "Як не схоче слухать, дай йому понюхать // Те зілля євшана". Вірші переважно закінчуються двоскладовими клаузулами, рідше - односкладовими. Загалом переспів написаний тактовиком - однією із форм некласичного вірша.
У дослідженні про "Слово о Лазаревім воскресінні" І.Франко ще навів частини перекладу візантійської поеми Георгія Пізіда "Шестоднев" або "Похвала к богу о сотворении всея твари", "доконаний" Дмитром Малярем, що прозвав себе Зографом. Як приклад "чистісінької, важкої прози" дослідник процитував такий уривок:
Кто сЂяну пшеницу от внутренных земных въскрешаеть,
и истлЂвшее зерно яко от гроба изшедше многокласно приводить?
кто нашего дЂтороднаго сЂмене изгнившаго
на угущеніе костяное съплетаеть?
А "поезію перемішану з прозою" дослідник вбачав в наступному фрагменті - "уступ про ластівку":
Откуду ластовица от безъочнаго видЂніа
тридневна является с очима ?
зеліе едино притокши к зЂніцам,
еже по сличію ластовник глаголет ся.
В лЂтЂ убо яко гусли весело поет,
егдаже зима приспЂет, скрыет ся и млъчит,
и древо обрЂтши храмину творит,
и умирает лежащи в дре 
Поетичну форму цієї пам'ятки автор вважав подібною до форми "Слова о Лазаревім воскресінні".
Надалі, аж до 1907р., І.Франко полишає спеціальні дослідження над віршовою формою давньоукраїнських творів і лише побіжно торкається окремих питань, зв'язаних із цією проблемою. Про це свідчить, зокрема, рецензія на працю В.Н.Перетца "Историко-литературные исследования и материалы". Дослідник висловив сподівання, що наступні дослідження над ритмікою "Слова о полку Ігоревім", "Похвали богу" Пізіда та ін. творів давньоукраїнської писемності "покажуть нам існування в старій Русі ритмічних, віршових творів, будованих не по правилу політичного вірша" [18, 90]. Як бачимо, І.Франко оперував новим поняттям, яке до цього часу у своїх літературознавчих працях не використовував. При цьому не розкривав його семантику. В інших рецензіях цього періоду вчений лише побіжно згадав про ту чи іншу пам'ятку, а в деяких - проаналізував їх у змістовому відношенні. Мається на увазі рецензія на працю П.В.Владимирова "Древняя русская литература Киевского периода ХІ - ХІІІ векав", вперше опублікованої в 1904р. у ЗНТШ; відгук на дослідження Ф.Покровського "Новый список "Слова Данила Заточника", що вийшов також у ЗНТШ 1904р.; рецензія на роботу Романа Заклинського "Пояснення одного темного місця в "Слові о полку Ігоревім" (ЗНТШ, 1906р.).Починаючи з 1907р. І.Франко продовжив роботу над вивченням віршової форми давньоукраїнських пам'яток. Великою є його праця "Студії над найдавнішим київським літописом", у якій дослідник зробив реконструкцію і переспіви Початкового літопису та визначив розмір його написання.
Якщо уважно розглянути подану І.Франком характеристику "музикальної стопи", якою, за його словами, написана "Повість минулих літ", ми побачимо деякі розбіжності із теоретичним обґрунтуванням його автором при аналізі "Слова о Лазаревім воскресінні" у 1900 р. Мова йде про число наголосів у віршах. Вчений визначав нерівномірну кількість акцентів у віршах "Слова", а вже у Початковому літописі вказав на "досить рівномірне число наголосів", вважаючи це також однією із однак музикального розміру. Ця зміна поглядів автора не випадкова, оскільки І.Франко літописні "сказання" почав порівнювати уже не зі скандинавськими сагами (хоча, за Є.М.Мелетинським, на останніх вплинули зразки кельтського епосу - ірландські саги також із віршованими вставками, силабічними за своєю суттю і написані чотирирядковими строфами, де один вірш складається із семи складів, присутня алітерація та асонанс [див. 32,460]), а з давньогерманською поезією. Єдиним відомим нам текстом героїко-епічної пісні давніх германців Є.М.Мелетинський називає "Пісню про Хільдебранда", яка збереглася неповністю в записі біля 800р. на внутрішній стороні перепльоту богословської книги із Фульдського монастиря. Вона написана була давньоверхньонімецькою мовою і є, як вважає О.Пріцак, однією із двох фрагментів, котрі до нас дійшли, давньогерманських епічних оповідей. Другим таким орнаментом є данська "Битва коло Фіннсбурга". Дехто з дослідників до них додає готську "Битву готів з гунами", що була включена до пізнішої ісландської "Hervarar saga".
У цьому ракурсі варто назвати працю І.Франка "Найдавніші пам'ятки німецької поезії ХІ- ХІ вв.", що вийшла у 1913 р. Книга складаєтьсяіз семи розділів. Де автор у першому із них подав спочатку історію розвитку німецької поезії від початків до 1300 р. Поділив її на два періоди: перший - від поганських часів аж до 1180 р., яким можна розпочати час розцвіту т.зв. рицарської поезії, і "рівночасно час поновлювання
Loading...

 
 

Цікаве