WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

немощнЂй.
Третій та четвертий п'ятивірші поеми, котрі становлять собою десяту та одинадцяту строфу від початку, мають дещо відмінну від своїх попередників будову. Увагу привертає п'ятий рядок третьої та четвертий рядок четвертої строфи. Вони є коротшими за всі інші і мають тільки по два наголоси. У терцетах, яких у поемі тільки два, також мають місце короткі вірші із двома наголосами. На перший погляд їх можна би було віднести до попереднього рядка. Тоді б строфа вважалася катреном. Але ці рядки подібно до інших є логічно завершеними у змістовому та ритмічному відношенні. Фонічна організація третього п'ятивірша подібна до попередньої. У ньому має місце вертикальна алітерація звука [ с ]. Поряд з цим строфа також становить собою своєрідне нагромадження глухих звуків [ с ], [ ш + ч ], [ х ], [ т ], [ ш ], [ к ], [ ч ]. Така повторюваність створює ефект нагнітання земного, буденного.
Перші три вірші поєднуються між собою асонансом на звук [ е ]. Це нагадує (назвемо так) "перевернуту піраміду ". Тобто у першому рядку вона повторюється чотири рази, у другому - три, третьому - два, четвертому та п'ятому - один раз. Це явище паралельно супроводжується висхідною градацією змісту, котра закінчується кульмінаційним п'ятим віршем.
У четвертій строфі також переважають глухі приголосні, особливо шиплячі та свистячі. Окрім цього, спостерігається співзвучність кінців першого та третього рядків: "адЂ" - "слезами". Вона утворює оригінальну парокситонну риму. Чергуються рядки з двома, трьома та чотирма наголосами. Кожен наголос об'єднує різну кількість складів.
Найбільше у поемі, як уже згадувалося, катренів - 54. Вірші кожного з них не є однаковими, тобто мають різну кількість складів. Римування спорадичне. В деяких місцях римуються навіть поряд три рядки:
Воспоим весело дружино пЂсьми десь,
а плач отложим и утЂшим ся!
Се бо время весело наста,
Се пріиде день спасення!
На таку саму окситонну риму закінчується і четвертий вірш наступного катрена зустрічається і не спарована рима:
Тогда Давид к нима ясно рече:
"Ісайя, Єресей, Арон, ЄзекЂй,
Соломон, Адам, Авраам,
Ісак, Іяков, Самоил, Данил."
Є і суміжне римування:
Того мати дЂвица,
повивши в пеленица…
Римуються також перший і третій рядки:
А Исаія і Єремія,
Ругающи ся Адови
и его немощнЂй силЂ.,
рекоста к Давиду.
В деяких випадках у строфі вірші закінчуються на ту саму риму, що і вірші попереднього катрена:
Ибо на земли сей
в мал час добро видЂхом,
а се в тузЂ сей
много лЂта [ и ] в обидь єсмы .
В мал час аз бых царь
всЂм тварем божіим,
а нынЂ в многы дни
Раб бых Аду, а бЂсом полоняник.
Як бачимо, наша пам'ятка має своєрідну строфічну побудову, а також ритмічну і фонічну організацію тексту. Найяскравіше виражена остання, котра працює саме на підсилення сакральності висловлювання. (Варто зазначити, що "Слово о Лазаревім воскресінні" перекладено з давньоруської нині українською мовою за публікацією І.Франка). Але тут не дотримано усіх ознак проаналізованої нами реконструкції. Насамперед це стосується строфічного рівня. У перекладі "Слово" є астрофічною поемою.
Побіжно у контексті дослідження цього твору І.Франко розглядав й інші давньоукраїнські пам'ятки: "Слово о полку Ігоревім", "Слово о РоманЂ Волынском", "Слово о погибели земли русскыя", "Шестоднев" Георгія Пісіда (Пізіда), візантійського поета й автора історичних поем. Вчений вважав, що в них аналогічна поетична форма, однією з головних ознак якої є художня традиція дружинної поезії, що була властива, вочевидь, не тільки зазначеним творам, а й "певно, не одному ще затраченому пам'ятникові поетичної творчості наших предків" [80,69]. Насамперед, І.Франко навів результати досліджень віршової форми цього твору іншими науковцями: наприклад, пастор Зедергольм вважав, що "Слово" написане трохеями і амфібрахіями, Дубенський - гекзаметрами, а Партацький - ямбами і хореями. Дослідник заперечував їхні висновки, мотивуючи це тим, що вони повністю "ігнорують музикальний характер" староруської поезії, "забувають", що ті твори співалися, тому для визначення їхнього віршового розміру не достатньо самого синтаксису, оскільки треба звернути увагу також і на "їх музикальну форму". Аналізуючи "Слово о полку Ігоревім", дослідник акцентував на характеристиці його фонічної організації, зокрема, на використанні його автором алітерації, яка все ж не утворювала штабрайму і не мала такого значення, як у давньогерманських пам'ятках.
Поряд з цим І.Франко подав реконструкцію "Слова о РоманЂ Волынском", поміщеного у Волинському літописі під 1201р., зазначаючи, що реституція його віршової і строфічної будови подекуди виявляє прогалини в тексті (між віршами 14 і 15 і у 4, 5 строфах), а разом із піснею про Данила та Василька, що була поміщена під 1251 роком у тому самому Волинському літописі, свідчить про існування дружинної поезії у ХІІІст., яка "жила і плодила твори високої поетичної стійності" [80,70]. Вчений поділив реконструйований текст на вісім строф (катренів). Подібно, як і в "Слово о Лазаревім воскресінні", дослідник подав номерацію рядків-віршів через кожних п'ять, не враховуючи при цьому пропущених. Основним організатором строфи є ритм. Крім того, чергуються вірші із різними клаузулами: одно-, дво- та трискладові. Рима спорадична. Всього у "Слові" п'ять пар рим. Можливо, причиною є втрата декількох рядків пам'ятки, про що говорив і сам І.Франко.
Першу пару рим творять перший та четвертий вірші першого катрена:
Устремил бо ся бяше на поганыя яко и лев,
сердит же бысть, яко и рысь,
и губяше [ я ], яко и крокодил,
и прохожале землю их, яко и орел.
Другу пару рим творять перший та другий вірші п'ятої строфи (суміжне римування):
По смерти же Володимери
оставъшю у Сырьчана единому гудьцю же Ореви
посла и во Обезы река…
Третю пару рим творять четвертий п'ятої, третій та четвертий шостої строф:
"…посла и во Обезы река:
Володимир умерл есть, а вороти ся, брате,
Пойди в землю свою!"
"Молви же ему моя словеса,
пой же ему пЂсни половЂцкия"
Четверту пару творять перший, третій та четвертий вірші сьомого катрена:
Оже ти не въсхочет [ послушати ],
дай ему поухати зелья именем Євшан.
Овому же не восхотЂвшю обратитися ни послушати
и дасть ему зелье [ поухати ].
П'яту пару творять другий і третій восьмої строфи (суміжне римування):
Овому же обухавшю…
и восплакавшю рче:
"Да луче есть в своей земли костью лечи,
инели на чюже славну быти ".
Перша, третя та п'ята рими є окситонними, всі інші - парокситонними. Хоча жодна з них не є оригінальною та багатою, за винятком третьої пари.
Крім цього, зустрічаються вірші з різною кількістю акцентів. Два наголосимають четвертий вірш другого катрена, перший - п'ятого, другий - шостого, перший та другий - останнього. Три наголоси зустрічаються у другому і третьому першої строфи; першому, третьому - другої і п'ятої; третьому, четвертому -
Loading...

 
 

Цікаве