WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

до своїх попередніх висновків [див. 90,368-369].
Проте на цьому зміна поглядів щодо вченого не припиняється. У своїй "Історії української літератури" він по-іншому потрактував віршову форму пам'ятки: "Мені здається, що мелодія, а заразом ритміка "Слова" були взоровані на церковних канонах і що їх віршова будова згоджується з синтаксичною так, як у наших народних піснях та в великоруських билинах" [83,197]. Одночасно вчений намагався визначити композицію "Слова", вказуючи на те, що це є збірка кількох пісень, може, різних авторів і складається із трьох частин: "пісні про похід, невдачу і поворот Ігоря", з уривків старших пісень і з прозових додатків редактора, що зібгав ті пісні докупи, бажаючи утворити з них щось одноцільне і при тім не пісню, а "слово", ніби якийсь "учений трактат" [83,183]. Через це "Слово" було названо "компіляцією". Стосовно його автора І.Франко досить іронічно про нього сказав : "Та книжник не може без того, щоб і свою пісню, якої він,якої він, зрештою, не видумав, не вплести в якусь історіософічну систему: "Почнем же, братіє, повЂсть сию от старого Владимира до нынЂшняго Игоря" - розуміється, нонсенс, бо пісня говорить лише про Ігоря, а тільки сам він, редактор, хотів би приплести до неї десь щось із старих часів, прим., огляд усіх усобиць княжих, аби річ виглядала дуже вчено" [83,184].
Як бачимо, автор реконструкції фрагментарно навів текст поеми. Спочатку - це пісня про Всеслава, потім пісні на смерть Ізяслава Васильовича, пісня про похід Ігоря, сон Святослава, уривок опису катастрофи над Калою, "плач Ярославни", втеча Ігоря з неволі та ін.
Текст "Слова" дослідник поділив на строфоїди, різні за величиною. В деяких місцях поема набирає астрофічного вигляду. Загалом рима - спорадична, тому основним організатором вірша стає ритм. Інколи виникає суміжне римування. У більшості випадків співзвучність віршів простежується через кілька. Як приклад, проаналізуємо пісню про Всеслава, до якої подано коментарі автора.
Форма пісні, як вважав вчений, є "пожована", "побаламучена" з самим "Словом" не має нічого спільного. Цю пісню І.Франко подав у вигляді чотирьох семивіршів та одного двовірша. Рима, як уже згадувалося спорадична, в останніх двох строфах - наскрізна. Загалом у подальшому уривку є три пари рим. Перша пара поєднює два вірші, що стоять поряд.
… отвори врата Новуграду.
разшибе славу Ярославу…
Друга - перший та шостий третього строфоїда:
На НемизЂ снопы стелють головами,
молотять цЂпы харалужними,
на тоцЂ живот кладуть,
вЂють душу от тЂла.
Не мизЂ крова†берези
не бологомь бяхуть посЂяни.
посЂяни костьми рускых сынов.
Третя - перший, другий, третій, четвертий і сьомий вірші четвертого строфоїда та другий останнього:
Всеслав князь людем судяше,
князем ряды рядяше,
а сам в ночь волком рискаше;
из Кыева дорискаше
до кур Тьмотороканя,
великому Хорсови
волком путь прерискаше.
Аще и вЂща душа в друзЂ тЂл,
но часто бЂды страдаше.
Високочастотним э вживання звука [о]. Насамперед це простежується у перших трьох семивіршах. У двох інших така повторюваність дещо замінюється звуком [о]. Алітерація звука [р] виступає організатором четвертого та п'ятого строфоїдів. І не тільки. Її функція також полягає дещо в іншому. Такий ефект простежував сам І.Франко. "Темні мотиви тих шалених рухів, темні деталі пригод Всеслава, але тон і спосіб трактування малюнка ясні, так і чути, як тут клекотить життя і думка рветься кудись у далечінь, пристрасть оживлює рухи. Перед нами силует нормандського вікінга, якому занадто тісно на світі" [83,182].
Крім цього, вчений зробив аналіз віршів "Слова". Поділивши їх на дві групи: довгі ("таких віршів я начислив по 10 складів 48, по 11 ск[ладів] 34, по 12 ск[ладів] 33, по 13 скл[адів]) 27, які "відповідають політичному віршеві" та короткі (мають по 6, 7, 8, 9 складів). Першу групу дослідник уподібнив до "віршового типу російських билин", а другу - до "наших 8-складових пісень про турецькі й татарські напади з XVІ - XVIII в." [83,198].
Отже, на віршову форму пам'яток давньоукраїнської літератури, за І.Франком, мала вплив, крім давньогерманської та скандинавської, візантійська література. В основному це відбувалося як на змістовому, так і на метричному рівнях. Останній проявився у запозиченні давньоукраїнською літературою кондакарного вірша, на що вказав І.Франко ще у 1900р. при аналізі "Слова о Лазаревім воскресінні". Також "політичного вірша" у "Слові о полку Ігоревім" (1907р.), хоча стосовно цієї пам'ятки вчений у 1901р. у рецензії на працю В.Н.Перетца "Историко-литературныэ исследования и материалы" повністю заперечив можливість написання "Слова" за правилом "політичного вірша". Впливи візантійської літератури позначилися і на акровіршовій формі "Азбучної молитви" Костянтина Солунського. Проте в одній пам'ятці могли синтезуватися впливи візантійської та усної народної творчості (наприклад, у "Слові о полку Ігоревім", "Азбучній молитві").
Висновки
Дослідження І.Франка стали вагомим внеском у вивченні давньоукраїнського віршування. У своїх працях він реконструював давні тексти, а до деяких з них зробив переспіви. У статті "Слово о Лазаревім воскресінні: Староруська поема на апокрифічні теми" вчений теоретично обґрунтував концепцію "музикальної стопи", якою, на його переконання, були написані тогочасні твори давньоукраїнської літератури.
Головною ознакою цього ритмічного принципу І.Франко вважав більш-менш самостійну синтаксичну цілість, тобто музична стопа складається з одного або кількох слів, поєднаних одним логічним і музичним акцентом, з довільним числом неакцентованих складів. Відповідно до цього він виділяв одно-, дво-, чотири-, п'яти- і шестискладові стопи. Другу ознаку ритмічної організації музичної стопи вчений пов'язував із порядком акцентів і числом неакцентованих складів, які не обов'язково мусили бути однакові. Це означає, що одне і те ж слово може мати в різних стопах не завжди однакову музичну вартість.
Така характеристика частково збігається зознаками кондакарного (молитвословного) вірша, визначеними В.Німчуком услід за Д.В.Розумовським:
1) відсутність рими;
2) різне число складів у вірші;
3) різна кількість наголосів у вірші.
Саме "Слово о Лазаревім воскресінні", доводив І.Франко, теж написане "музикальною стопою", яка синтезувала в собі ознаки церковного співу і ритміку, що своїм корінням сягає фольклору. Крім цього, були ще впливи з боку давньогерманської та скандинавської літератур. Останні простежуються насамперед у використанні алітерації, хоча вона у нашому письменстві все-таки мала менше значення, ніж у давньогерманських зразках, бо траплялася спорадично і не творила штабрайму (співзвуччя перед наголошених приголосних). Такою була поезія скальдів, віршові частини ісландських саг, перші зразки німецької поезії (мерзебурзькі заклинання). Проте згодом "штабраймова" алітерація у давньогерманській поезії почала втрачати своє значення, і організатором строфи поступово ставала
Loading...

 
 

Цікаве